Іван Патриляк - Україна Incognita
Іван Патриляк
Одним із найефективніших і найпідступніших заходів боротьби радянського тоталітарного режиму з українським визвольним рухом було застосування широкої агентурної мережі.
Нещодавно виповнилося 70 років з моменту укладення знаменитого Берлінського пакту відомого ще під назвою Пакт трьох держав. Троє керівників зовнішньополітичних відомств – Й. фон Ріббентроп (Німеччина), Г.Чіано (Італія) та С.Курусу (Японія) поставили свої автографи під угодою, яка стала логічним продовженням так званого Сталевого пакту, підписаного Німеччиною та Італією 22 травня 1939 року. Діяти Пакт трьох мав упродовж 10 років, він, між іншим, передбачав фактичний розподіл сфер впливу між країнами-підписантами в Європі та Східній Азії
На початку 1870-х рр. канцелярія ректора була буквально «завалена» зверненнями студентів, які, посилаючись на важкий матеріальний стан, просили звільнити їх від оплати за навчання. Виходячи з наявності гострої проблеми, ректор університету М. Бунге розпорядився у березня 1872 р. провести серед студентської молоді анкетування, яке мало виявити реальний стан речей із харчуванням студентів.
Порівняння українців та ірландців витікало з двох основних критеріїв. З одного боку, на початок ХХ століття ірландці й українці на заході та на сході Європи дуже символічно обрамлювали невирішеність «національного» питання на старому континенті. З іншого – коли у 1920-30-х рр. ірландці вже будували свою власну республіку – українські націоналісти взяли на озброєння їхній свіжий досвід революційної боротьби, припускаючи, що наслідування форм дозволить отримати аналогічний позитивний результат.
У 1900 році на галицький митрополичий престол зійшов неординарний молодий чоловік. Виходець із руського боярського роду (вперше згаданого в грамотах Льва Даниловича в 1284 р.), який уже дав українській церкві єпископа і двох митрополитів у ХVII- ХVIIІ ст., але до середини ХІХ ст. зовні сполонізувався, Андрей Шептицький для поляків був «ренегатом», а для українців «підозрілим польським агентом». Йому належало навести лад у ненайкращих церковних справах, зупинити «відтік» пастви до польського костелу, зміцнити авторитет церкви в очах суспільства і державної влади, знайти спільну мову з українською інтелігенцією захопленою соціалістичними доктринами
Український націоналістичний рух від моменту свого організаційного оформлення чітко і недвозначно декларував прихильність до нелегальних методів боротьби із тими державами, які контролювали у міжвоєнний період землі заселені українцями. Нелегальність руху з одного боку суттєво ускладнювала націоналістам життя, проте з іншого – позбавляла їх необхідності шукати компроміси із державами-окупантами. Загальновідомо, що у довоєнний період найбільш масштабну роботу ОУН зуміла розгорнути на українських етнічних землях, що входили до польської держави
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар