Іван Калянник - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Іван Калянник

12 березня 1911 народився український письменник російського походження Іван Іванович Калянник (справжнє прізвище — Калянников; 1911-1937), поет і перекладач. ЖЕРТВА СТАЛIНСКИХ РЕПРЕССIЙ. Коли хлопцеві минуло 11 років, родина переїхала до Харкова. Тут він здобув середню освіту. Після закінчення профшколи став працювати розмітником на Харківському паровозобудівному заводі. Був активним членом заводської літературної студії, друкував статті та вірші в багатотиражній газеті «Харківський паровозник», у рукописному журналі «Новий цех».

Спершу писав російською мовою, друкуючись у газеті «Брянский рабочий», журналах «Огонек» і «Красная новь». 1930 року зустрівся з Павлом Тичиною, який порадив українським робітникам писати рідною мовою. Поет-початківець змінив прізвище, а невдовзі в харківській періодиці почали з'являтися його твори українською мовою, які одразу ж привернули увагу читачів і літературної критики. Перші статті про Івана Калянника, — згадував пізніше Микола Нагнибіда, — були сповнені надією і пророцтвом — в українську поезію йшов обдарований і самобутній поет.

«Вiн на очах рiс як великий українский поет, - згадує Григорій Костюк, український учений-літературознавець, критик, мемуарист, лауреат премії імені Володимира Винниченка, довголітній голова ОУП «Слово». - Мав гострий розум і високий поетичний лет думки. Був iнiцiатором не тiльки читання своїх творiв, але кращих зразкiв свiтовой лiтератури, в тому числі українскої й російської» (Григорій Костюк. Зустрічі і прощання, Книга перша, University of Alberta: Edmonton, 1987, Alberta, Canada, с. 306).

1931 року Іван Калянник вступив до Харківського технікуму сходознавства та східних мов. На практику їздив до Таджикистану, звідки привозив нові цикли віршів, які опісля ставали книгами. По закінченні навчання багато подорожував. Калянник належав до літературного угруповання «Пролеткульт», був членом СП СРСР. Пафос індустріалізації країни, соціалістичні перетворення на Сході відображено у книжках віршів та поем І. Калянника: «Риси обличчя», «Струм» (1931), «Висока путь» (1932), «Поезії» (1933), «Майдан», «Східні новели», «Товариш Карий» (1934), «Гордість» (1936), «Дорога на Схід» (1939), «Поезії» (1959), «Робочий ранок» (1962), «Поезії» (1967).

В 1936 році НКВД звинуватило поета в тому, що Іван Калянник «був учасником контрреволюційної фашистської терористичної організації, яка мала мету боротися з Радянською владою», і ухвалив тримати його «під вартою в спецкорпусі № 1», аби він «не зміг ховатися від суду і слідства». Його заарештували 4 листопада 1936 року в Харкові. На допитах, які вів слідчий Лисицький, Калянник не визнавав за собою ніякої вини, хоча термін утримування його за ґратами подовжували п'ять разів. 13 квітня 1937 року його перевели в спецкорпус Київської тюрми, де «вправно» змусили визнати свою належність до контрреволюційної організації. На закритому судовому засіданні 14 липня 1937 року Військова колегія Верховного Суду РСР засудила письменника до найвищої міри покарання — розстрілу. Вирок виконано 15 липня 1937 року. По смерті Сталіна, на додатковому розслідуванні справи Івана Калинника позитивні характеристики йому дали Сергій Борзенко, Терень Масенко, Микола Нагнибіда. «Іван Калянник, - підкреслив С. Борзенко, - був прекрасним поетом». Військова колегія Верховного Суду СРСР 21 січня 1958 року скасувала вирок щодо поета і справу припинила через відсутність складу злочину.

2015-03-12 10:23:31
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар