Ірина Виртосу - Україна Incognita
Ірина Виртосу
У південній частині Бабиного Яру, що ближче до Лук’янівки, в гарну погоду можна зустріти молодь, яка відпочиває на осонні. Молодих мам із дитячими візочками. Перехожих, які поспішають на роботу. Доглянутих собак, яким господарі, незважаючи на заборонні таблички, дозволили ганяти.
У південній частині Бабиного Яру, що ближче до Лук’янівки, в гарну погоду можна зустріти молодь, яка відпочиває на осонні. Молодих мам із дитячими візочками. Перехожих, які поспішають на роботу. Доглянутих собак, яким господарі, незважаючи на заборонні таблички, дозволили ганяти.
Сьогодні в Україні все частіше з’являються новини про ненависть і нетерпимість до тих, хто не схожий на тебе – ані за національністю, ані за мовою, ані за зовнішнім виглядом. Ти можеш народитися в цій країні, писати українською на відмінно, добре знати історію держави, однак все одно бути «чужим».
Відверто, я ніколи не думала про поїздку на Соловки. Як на мене, це не те місце, куди мрієш потрапити – за три дев’ять земель, дорого, холодно. Місце, забуте Богом і людьми. Я помилилась. ...Їх зустрічало каміння. І навіть воно до в'язнів було добрішим від того життя, яке їх очікувало.
300-тисяч – через труд до виправлення. Називають таку цифру в'язнів Соловецьких островів за 19 років. Навіть якщо їх було на 100 тисяч менше – хіба мало болю? Нині на Соловках вкрай важко віднайти колишню велич трудового виправного табору СЛОН. Закривши його, розібрали ледь не до останнього камінця все, що свідчило би про космічних масштабів злочин проти людства.
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар