Історія і "Я" - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я"

Історія і "Я"

Останні статті розділу
Андрію Войнаровському, майбутньому осавулу гетьмана Мазепи, пощастило, хоча його дитинство й юність не можна назвати безхмарними (змалку був позбавлений і батьківської опіки, і материнської ласки).
Його батько, Ян Войнаровський, був шляхтичем Київського воєводства, нащадком знатного козацького роду (родичем відомого правника Юрія Немирича) і водночас католиком за віровизнанням, певний час — послом до польського сейму. Можливо, саме релігійні суперечки стали причиною його швидкого розриву з матір'ю Андрія, Олександрою Степанівною Мазепою- Колядинською, теж знатного козацького походження. Сина дуже рано забрали від батька. Але хлопчику пощастило: його виховання взяв на себе рідний дядько, брат його матері гетьман України Іван Степанович Мазепа. Удари долі не оминули хлопчика. 1695 року, коли йому було 6 років, помирає мати. Але гетьман Мазепа відчував себе зобов'язаним подбати про належну освіту небожа, до якого відчував усе більшу батьківську ласку (гетьман, як відомо, не мав дітей)
Автор: Ігор СЮНДЮКОВ, спеціально для «Дня»  0
Автор: Віктор ГУСЄВ, Юрій КАЛІНЦЕВ, кандидати історичних наук  0
Автор: Михайло АКСАНЮК, «День»  0
Автор: Сергій КОТ, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ  0
Автор: Тарас ДИШКАНТ, спеціально для «Дня»  0
У грудні 1828 року 19-річний Микола Гоголь, покинувши рідну домівку, прибув до Санкт-Петербурга. Місто неприємно вразило юного провінціала своєю безбарвністю, прозаїчністю, казенно-діловою метушнею, але здивувало тим, що в столиці «всіх» цікавить «усе малоросійське». Тому в листах додому він просить збирати для нього описи вбрання сільських жителів, «до останньої стрічки», анекдоти, «смішні, сумні, жахливі», колядки про Івана Купала, про русалок, а також знаходити стародруковані книги, нотатки, рукописи про часи Гетьманщини. Наступного року рідні дізналися про його задум написати історію України. «Історію Малоросії я пишу всю від початку до кінця. Вона буде або в шести малих, або в чотирьох великих томах», — писав він Михайлові Максимовичу. А в «Звіті Санкт-Петербурзького округу за 1835 рік» він сповіщав, що два томи історії України «вже готові», але «автор не квапиться видавати доти, доки обставини не дозволять йому оглянути багато місць, де відбувалися деякі події».
Автор: Вiктор ГУСЄВ, кандидат історичних наук  0
Уже з початку 1649 року гетьман Хмельницький та його найближчі сподвижники виразно відстоюють ідею побудови «удільної» Української держави, проводячи при цьому надзвичайно енергійну зовнішньополітичну діяльність. Хмельницький з перших же днів повстання укладає військово-політичний союз з кримським ханом, намагається залучити Трансільванію, Молдавію та Валахію; бути під заступництвом їх спільного протектора — турецького султана та водночас проводить переговори з противниками останнього — Венецією та Габсбурзькою імперією.
Особливо активними є контакти українського уряду з представниками московського царя та шведського короля. Як один, так і другий суперничали з польськими монархами за домінування в Центрально-Східній Європі. На підгрунті цього суперництва гетьман сподівається досягти вигідного для українських інтересів антипольського фронту.
Переяславська рада — мета чи засіб, початок чи кінець?.. Гортаючи сторінки історичних видань майже десятилітньої давнини, важко зрозуміти запитальну інтонацію цих рядків.
Автор: Віктор ГОРОБЕЦЬ, кандидат історичних наук, Інститут історії НАНУ  0
Автор: Валентина БУДЬОННА, директор Лебединського краєзнавчого музею  0
Автор: Станіслав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, професор, заступник директора Інституту історії НАН України  0
Автор: Сергій МАХУН, «День»  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар