Гуцульська мода - Україна Incognita
Анна Левчук

Гуцульська мода

Національна, народна мода – це захоплююча мандрівка в минуле, можливість відчути важливі елементи давньої культури, у прямому сенсі, на собі. Карпатські стежки традиційно ведуть у місця, де сховані за високими горами іще живуть старі звичаї та знання, а разом із ними - гуцули, готові те все розповісти.

В невеличкому селі Ільці, поруч із Верховиною, чудова жінка, збирачка карпатської старовини та письменниця Галина Яцентюк відкрила справжній живий музей-садибу «Вишиванка». На відміну від більшості музеїв, де все не можна (торкатися-дивитися-нюхати-говорити), тут можна все, і навіть скільки завгодно самознимків у експонатах на подвір’ї. Я не розповідатиму про експозицію, адже краще один раз побачити… Я розповім про те, що найбільше втішило і зацікавило.

Від самого початку, пані Галина не просто розповідає, а переодягає у традиційне гуцульське вбрання, співаючи коломийок, пояснюючи історію речі, її роль і символізм. Вона легко і впевнено замотує перемітку, зав’язує хустку, і робить це не механічно, а враховуючи смаки-кольори-форми учасника дійства. Так що у вбраному вигляді ви не просто тішитеся досвіду особистої участі в історичній реконструкції, а й милуєтеся-знімкуєтеся-пишаєтеся власною гуцульськістю)

Традиційне гуцульське вбрання і весільна корона)

Ясна річ, що історія української народної моди потребує не одного десятка книжок – вже написаних і ще не написаних. Регіональних, хронологічних, звичаєвих, тематичних тощо власних ютуб-каналів і модних магазинів, які, хвала Богу, з’являються. Проте напишу тут кілька фактів, що запам’яталися. 

• Коли гуцулка виходила заміж, зазвичай мала три сорочки - одну для роботи, одну на ніч і одну на свято. 

• Спідниця-запаска складається з тканих прямокутників, у Карпатах до звичайних вовняних ниток іще додавали дріт - люрексову нитку, що робило її дорогою - хороша спідниця коштувала як кінь. Такі запаски називалися дротові, і жодна гуцулка б на неї не сіла, аби не зам'яти, її піднімали і сідали на сорочку. 

• Одружені жінки носили намітку (перемітку) і хустку. З намітки волосся не повинно виглядати. Замотати її - справжнє мистецтво. У намітці жінці дещо погано чути та й борода тісно обмотана, так що говорити важко теж. Сучасні чоловіки, почувши таке, часто обіцяють повернути намітку в моду, аби жартома стишити своїх емансипованих дружин.

Традиційні головні убори одружених жінок

• Сьогодні на більшості весіль відновили традицію пов’язування хустки молодій, але мало хто знає, як це робити правильно, згідно зі звичаєм. На Верховині про це пам’ятають. Весілля зазвичай триває два дні. Отже, в перший день свекруха дарує молодій хустку, складає її удвоє, а потім іще раз закладає згорнутий край – довший бік символізує свекруху, коротший – молодшу невістку, а загорнута частина – злагоду між ними. Хустку загортають позаду, не зав’язуючи на вузол – щоб життя було легким, без вузлів, кінці залишають позаду. Наступного дня кінці загортають до переду і теж не зав’язують. Китиці не ховають, бо вони символізують багатство та достаток.

Прикметно, що в цих же краях, геть поруч із музеєм, у селі Верхній Ясенів жила видатна гуцульська співачка, яку можна вважати своєрідною іконою народного стилю – Марія Кречунєк, більш відома як Чукутиха. Світлина з її зображенням – один із кращих зразків українського фотомистецтва початку минулого сторіччя. Це ціла історія. В її рідному селі і досі можна почути примовки – «що ти вбралась як Чукутиха?» Бо, згідно з переказами (а світлина тому підтвердження), Марія Кречунєк завжди дбала про свою красу, прикрашала волосся квітами і ніколи не відгукувалася на звертання «бабо», лише «молодичко».

Чукутиха - Марія Кречунєк

Десятиліття совку і забуття дещо понівечили наше уявлення про народну моду – пластикові пацьорки і рожеві туфлі на підборах, червоні щоки і вінки на старших жіночках – усе це пройде і забудеться, бо ми маємо тисячолітній спадок народних кольорів і правил їх поєднання, бо є люди, які пам’ятають давні ткацькі техніки і рухи для замотування наміток, але головне – є відчуття, інстинкт, бажання повернутися до витоків традиційних українських прекрасностей.

2017-01-20 14:46:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар