Георгій Нарбут - Україна Incognita
Андрій Безсмертний-Анзіміров

Есеїст, кінокритик. Проживає в США

Георгій Нарбут

9 березня 1886 народився український художник-графік, ілюстратор, автор перших українських державних знаків (банкнот і поштових марок) Георгій (Юрій) Іванович Нарбут (1886-1920). Один із засновників і ректор Української Академії Мистецтв. До учнів і послідовників Нарбута належать М. Кірнарський, П. Ковжун, Р. Лісовський, Л. Хижинський, І. Мозолевський, А. Могилевський, Л. Лозовський, А. Середа, О. Маренков. Георгій Нарбут є оформлювачем банкнот української гривні доби УНР. 

Вражаюче, але деякі російські джерела брехливо величають його «російським художником». Один із відомих дослідників творчості Нарбута Ф. Ернст писав про художника: «Він був українцем не тільки по крові, мові, переконанням - українською стихією насичені і всі його твори, і формальне джерело його генія б'є незмінно з рідного чорнозему Чернігівщини».

«Нарбут прожив всього тридцять п'ять років, - пишуть П. Бoгдaнoв і Г. Бoгдaнoвa в Бібліотеці «Великі художники 20 століття». - Але за цей час встиг створити свій неповторний образний світ, де були і філософські роздуми, і гостра сатира, і незвичайно барвисті варіації на теми казок, і навіть ілюстрована українська абетка. Сьогодні видання з ілюстраціями Нарбута вважаються бібліографічною рідкістю».

Народився на хуторі Нарбутівці біля Глухова (зараз Сумської області), у сім'ї, яка походила зі старовинного, але збіднілого дворянского роду. Мав молодшого брата Володимира Нарбута, який в майбутньому став відомим поетом-акмеiстом (загинув при Сталіні). В 1906–1917 жив у Петербурзі. Деякий час вчився в Білібіна і Добужинського. У 1909 р. удосконалював майстерність у Мюнхені, в школі Холлоші. Після повернення до Петербурга став членом мистецького об'єднання «Світ мистецтва» («Мир искусства»). У 1910–1912 рр. працював над ілюстраціями до казок Ганса Крістіана Андерсена, байок І. Крилова, народних казок.

Влітку 1912 Георгій Нарбут ненадовго приїхав до рідної Нарбутівкi, де познайомився з Вірою Павлівною Кирьякова. 15 липня 1912 відбулася їх заручини, а 7 січня 1913 зігране весілля. У березні 1914 у них народилася дочка, а в січні 1916 року - син Данило. У 1918 році Нарбут розлучився і незабаром одружився з Наталією Лаврентіївною Модзалевською.

Як чудовий знавець українського стародавнього мистецтва і геральдики, Нарбут виконав безліч гербів, ілюстрував або оформлював Малоросійський Гербовник (В. Лукомського і В. Модзалевського, 1914), «Герби гетьманів Малоросії» (1915), «Старовинна архітектура Галичини» (Ю. Лукомського, 1905), «Стародавні садиби Харківської губернії» (1917) та ін. Нарбут щоліта приїздив в Україну до Глухова, де вивчав пам'ятки української старовини. Свій герб Нарбут підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець» (1912).

Повалення самодержавства Нарбут зустрів захоплено. М. Добужинський згадував: «Я часто зустрічався з ним у перші дні весняної революції і спостерігав його ентузіазм. Він був весь час точно напідпитку і радий був можливості безкарно викидати різні штуки. Так, одного разу він спалював разом з натовпом аптечного орла, і, як він сам мені казав, з великим задоволенням, тому що ці орляки завжди обурювали його геральдичний смак». 

Нарбут разом з іншими діячами культури активно працював в Особливій раді у справах мистецтв при Тимчасовому уряді, поїхав до Києва, де почав оформляти ілюстровану українську абетку. Він був обраний професором Української академії мистецтв.

У березні 1917 переїхав до Києва. Нарбут створював ескізи військових мундирів армії України, оформлень упаковок та етикеток для українських товарів. Розробив поштові марки Української Народної Республіки в 30, 40 і 50 шагів. У вересні 1917 став професором графіки новоствореної Української Академії Мистецтв, а з грудня 1917 (за іншими даними, з лютого 1918) — її ректором. В цей період Нарбут виконав цикл державних паперів, крім марок він розробляв, банкноти, грамоти, листівки. Георгій Нарбут розробив проекти Державного Герба і Печатки Української держави. 18 липня 1918 р. гетьман Скоропадський затвердив спроектовану Нарбутом малу Державну печатку — зображення козака з пищалем на плечі на восьмикутному тлі, у верхній частині якого було розміщено володимирський тризуб. 

У 1919 році, після встановлення радянської влади в Україні, Нарбут увійшов у правління новоствореної професійної спілки художників, а також очолив комісію з організації Другого державного музею. Він змінив Г. К. Лукомського на посту начальника відділу пластичних мистецтв комісаріату у справах мистецтва і національної культури, а в квітні очолив секцію художньої промисловості при Відділі мистецтв Наркомосу. Радянський час, за словами Г. К. Лукомського, був «апогеєм влади Нарбута як адміністратора». 

Творчість Георгія Нарбута - це яскрава сторінка в українському мистецтві. Його цілком справедливо називали одним з найвизначніших графіків сучасності. Рання творчість Нарбута зазнала значного впливу широковідомого об'єднання художників «Світ мистецтва». Крім творчості художників «Світу мистецтва» у галузі театрально-декоративного мистецтва та книжкової графіки, визначальний вплив на Нарбута справило давнє українське малярство і графіка 17-18 століть, геральдика українських родів, графіка українських рукописів і стародруків. З часом Нарбут виріс у глибоко оригінального митця, довкола якого утворилась ціла школа з його послідовників у галузі графіки й ілюстрування книжок. 

Прославившись як один із реформаторів книги для дітей, Нарбут не менш успішно ілюстрував і оформлював книги для дорослих. Останнім великим мистецьким задумом Нарбута було ілюстрування «Енеїди» Івана Котляревського, але через передчасну смерть він встиг виконати лише одну ілюстрацію. Помер від тифу 23 травня 1920 року у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

2015-03-10 10:58:16
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар