До річниці масових розстрілів української інтелігенції в Сандармоху - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Андрій Ребрик » До річниці масових розстрілів української інтелігенції в Сандармоху
Андрій Ребрик

Голова Закарпатського обласного осередку Пласту-НСОУ, член Головної Пластової Булави, філолог

До річниці масових розстрілів української інтелігенції в Сандармоху

У свідомості багатьох українців слово "Соловки" досі викликає жах. Це православний монастир, перетворений совєцькою владою на полігон тортурів. Вже 1921 року там з’явилися перші в’язні, а через десять років їх число визначалося десятками тисяч.

Автор: Оля Свідзинська

Щойно 1 листопада українці вшановували пам`ять померлих. Україна за свою незалежність платила дуже високу ціну - ціну життів простих людей та й кращих її провідників. В мирному житті всі могли бути прекрасними педагогами, інженерами, науковцями тощо. Але не так судилося. Сьогодні найбільше, що ми можемо зробити для них - це пам`ятати.

У свідомості багатьох українців слово "Соловки" досі викликає жах. Це православний монастир, перетворений совєцькою владою на полігон тортурів. Вже 1921 року там з’явилися перші в’язні, а через десять років їх число визначалося десятками тисяч.

Постановою Політбюро ЦК ВКП(б) П 51/94 від 2 липня 1937 року "Про антирадянські елементи" було наказано взяти на облік всіх в’язнів і куркулів, які поверталися з місць відбуття покарань чи заслання, з метою виявлення і знищення найбільш ворожих з них. Кожна республіка, область, район отримала визначені ліміти на розстріли і ув’язнення.

Не оминула ця доля і в’язнів Соловецьких островів. Вважається, що оскільки велику кількість людей на островах складно поховати (ґрунт там для цього мало придатний), в’язнів мали вивозити етапами на материк і там знищувати. Зараз відомо про долю двох "Соловецьких етапів"; планувався й третій, але в’язнів не встигли вивезти, бо єдиний можливий шлях з островів — морський — взимку паралізований.

До 1997 року вважалося, що 1116 в’язнів, яких вивезли з Соловків у жовтні 1937 року - пропали. Або, наприклад, були затоплені у Білому морі.

«Соловецький камінь» перед могильником у Сандармоху. На камені напис: «Люди, не вбивайте одне одного» 

Насправді їх привезли в Медвежегорськ (містечко в теперішній Республіці Карелія на березі Онежського озера, адміністративний центр будівництва Біломоро-Балтійського каналу). Там на них чекав спеціяльно відряджений з Ленінградської області кат - капітан НКВД Міхаіл Матвєєв. Цей чоловік розстрілював приблизно 250-300 осіб на день. Іноді брав до помочі асистента. Розстріли "Першого соловецького етапу" проводились протягом 4 днів: 27 жовтня, 2, 3, 4 листопада 1937 року. Українська інтелігенція (письменники, вчені, актори) в основному розстріляна 3 листопада. 4 в’язні етапували в інші лагері, один дорогою помер. Серед 1111 розстріляних в ці дні - 170 українців.

Фрагмент карти Республіки Карелія з позначенням урочища Сандармох

Карта з позначенням Медвежегорська

(Карти взяті з кн. Сандармох. Убієнним синам України. — Петрозаводск: Скандинавия, 2006.)

Урочище Сандармох як могильник НКВД розшукав 1997 року Юрій Дмітрієв — дослідник і правозахисник з Петрозаводська (Карелія) разом з Веніамином Іоффе, головою "Меморіялу" з Петербурга, який досліджував архівну справу М. Матвєєва.

Сандармох - це лісове урочище в Карелії площею бл. 10 гектарів, місце масових розстрілів. На території урочища виявлено 236 розстрільних ям.

Пам’ятник невинно убієнним українцям в Сандармоху

Хрест убієнним синам України, встановлений у Сандармоху з ініціятиви української інтелігенції

Портрети українців, розстріляних в Сандармоху

Портрети українців, розстріляних в Сандармоху. На задньому плані — одна з ям, позначена традиційними в Карелії хрестами з дашками

Портрети українців, розстріляних в Сандармоху

Сандармох. Розстрільні ями. Фото Мирослава Перемийбіди, 2009

***

Один з розстріляних 3 листопада - пластун Олександр Бадан.

Біографічна довідка

БАДАН-ЯВОРЕНКО Олександр, с. Івана (1.03.1894, Вільки Мазовецькі, тепер с. Волиця Жовківського р-ну Львівської обл. — 3.11.1937, ур. Сандармох біля Медвежегорська, Карелія, Росія).

Один з вихованців полку ім. П. Конашевича-Сагайдачного при Академічній гімназії у Львові під проводом О. Тисовського, член третього гуртка. Його підпис бачимо першим серед підписів пластунів і прихильників, які скріплювали правила проведення сходин, запроваджені Дротом. У своєму звіті про діяльність Пласту у гімназії у 1912/13 шкільному році О. Тисовський згадує, що полк ім. П. Конашевича-Сагайдачного зладив гарну «Золоту книгу», папір на яку дарував учень VI «а» Олександр Бадан. Залишив пластування, скорше за все, через перехід до іншої школи.

Закінчив юридичний факультет (доктор права), філософічний факультет та дипломатичну академію в університетах в Кракові, Відні та Празі. Як секретар супроводжував В. Винниченка під час його приїзду в УСРР (1920 р.) і разом з ним повернувся за кордон. Якийсь час співпрацював з чеськими соціял-демократами. 1924 р. став членом Компартії Чехословаччини, за партійну діяльність на Закарпатті 1926 р. позбавлений громадянства, мав бути виданий до Польщі, де за участь у визвольному русі 1918—19 р. був засуджений на кару смерти, але викликаний в Радянську Україну.

Після переїзду до УСРР працював у Держплані, викладав у Комуністичному університеті ім. Артема (Харків). Згодом (1927—1930 рр.) був ученим секретарем Наркомату освіти УСРР, керівником канцелярії М.О.Скрипника. У серпні 1929 р., в процесі "чистки" партосередку апарату НКО УСРР, О. Бадана критикували за секретарювання у «контрреволюціонера» В. Винниченка, його діяльність до переїзду в УСРР і обставини цього переїзду, за «надмірну» освіченість, «барське ставлення» до підлеглих тощо. Незважаючи на підтримку М. Скрипника був виключений з партії. Однак О. Бадан таки зміг влаштуватися викладачем всесвітньої історії, в наприкінці 1930 року стати співробітником "Української радянської енциклопедії". Завідував сектором чужомовних словників УРЕ (1931—1933).

Арештований в ніч з 19 на 20 лютого 1933 р. у "справі УВО". Доволі швидко після арешту «зламався» і підписував потрібні ГПУ свідчення про неіснуючу мережу Української військової організації в УСРР. 23 вересня 1933 р. судовою трійкою при Колегії ГПУ УСРР засуджений до 10 років ув’язнення; в лютому 1934 р. відправлений до Верхньоуральського політізолятора ОГПУ СРСР, а у 1936 р. переведений на Соловецькі острови. Розстріляний в числі в‘язнів т.зв. "першого Соловецького етапу" 3 листопада 1937 року в Сандармоху.

Сторінка з підписами, на якій є і підпис Бадана

Джерела: Рубльов О., Фельбаба М. Долі співробітників «УРЕ» на тлі репресивної політики 30-х років // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. — 2000 — №2/4(13/15) — с. 207—251;

Сандармох. Убієнним синам України. — Петрозаводск: Скандинавия, 2006. — с. 84;

Звіт дирекції ц. к. академічної ґімназії у Львові за шкільний рік 1912/13. — Львів, 1913. — с. 51, 99;

ЦДІАЛ. — Ф. 389 (Верховна Пластова Команда). — оп. 1. — спр. 295. — арк. 9зв

*  *  *

Перелік в’язнів-українців з "Першого соловецького етапу", розстріляних 3 листопада 1937 р.

Підготовано на основі: Сандармох. Убієнним синам України. — Петрозаводск: Скандинавия, 2006. — с. 83—140.

  1. Василь Баб’як, офіцер УГА
  2. Олександр Бадан-Яворенко, професор історії
  3. Аркадій Барбар, медик
  4. Федір Бардашевський, офіцер УГА
  5. єрм. Іринарх Білявський
  6. Антон Бенедик
  7. Михайло Білий, воїн австрійської армії
  8. Михайло Білий
  9. Петро Бовсуновський, викладач
  10. Іван Бойко, агроном
  11. Яків Відьмак
  12. Сергій Вікул, економіст
  13. Тарас Вінницький, офіцер УГА
  14. Степан Вовк, викладач
  15. Яків Войтюк
  16. Григорій Вокор
  17. Георгій Волков, екскурсовод
  18. Омелян Волох, офіцер армії УНР
  19. Марко Вороний, поет
  20. Олекса Ганджа
  21. Антон Гарбуз, науковець
  22. Федір Гончаренко
  23. Василь Гоца, професор
  24. Сергій Грушевський, історик
  25. Федір Гумецький
  26. Семен Гуцуляк, офіцер австрійської армії
  27. Петро Демчук
  28. Петро Дідушок-Гельмер, офіцер
  29. Володимир Дідушок, офіцер
  30. Іван Дорожний-Міненко, літератор
  31. Казимир Дудкевич, режисер
  32. Петро Дятлов, професор
  33. Григорій Епік, поет
  34. Петро Замислов, економіст
  35. Степан Запорований, економіст
  36. Микола Зеров, професор, поет
  37. Володимир Ільницький
  38. Мирослав Ірчан, письменник
  39. Михайло Качанюк, офіцер УГА, літературний критик
  40. Олексій Книшик, воїн австрійської армії
  41. Григорій Ковальчук, агроном
  42. Кирило Ковальчук, комсомолець
  43. Яків Ковальчук, журналіст
  44. Михайло Козоріз
  45. Климентій Коник, економіст
  46. Василь Корбутяк, економіст
  47. Павло Кореновський, медик, воїн УГА
  48. Ілля Корзун
  49. Ілля Корсовецький
  50. Мирон Косар-Заячківський
  51. Григорій Котляревський, вчитель
  52. Микола (Макар) Кошкань
  53. Петро Кривенко-Матієнко, журналіст
  54. Антон Крушельницький, літератор, викладач
  55. Богдан Крушельницький
  56. Остап Крушельницький
  57. Йосип Кубрак
  58. Микола Кузняк
  59. Тимофій Кузьменко
  60. Микола Куліш, драматург
  61. Микола Кухаренко
  62. Лесь Курбас, режисер
  63. Іван Лівий
  64. Михайло Лозинський, юрист
  65. Юрій Мазуренко, економіст
  66. Йосип Максимюк
  67. Юрій Машкевич, економіст
  68. Тамара Нестерова, економістка
  69. Юрій Озерський, видавець
  70. Василь Олійник
  71. Йосип Олійник
  72. Микола Павлушков, співробітник ВУАН
  73. Олексій Паламарчук, офіцер Армії УНР
  74. Андрій Панов, викладач
  75. Микола Петренко-Самійленко, юрист
  76. Валерьян Підмогильний, письменник
  77. Борис Пилипенко, музейний працівник
  78. Прокопій Плюндрас, друкар
  79. Володимир Підгаєцький, хірург, психіатр
  80. Валер’ян Поліщук, письменник
  81. Клим Поліщук
  82. Михайло Полоз, нарком фінансів
  83. Степан Попович, хорунжий УГА, редактор
  84. Петро Приступа, студент
  85. Тимотей Ріпа, офіцер австрійської армії
  86. Дмитро Ровинський, директор держтеатрів
  87. Степан Рудницький, географ
  88. Генадій Садовський
  89. Юрій Самбурський
  90. Северіян Сапіга
  91. Олексій Сарван
  92. Семен Середа
  93. Василь Сирко
  94. Іван Сіяк
  95. Микола Сіяк
  96. Борис Скубко
  97. Олекса Слісаренко, письменник
  98. Петро Солодуб, економіст
  99. Петро Стасюк, вчитель
  100. Микола Стрєльцов, письменник
  101. Петро Тимецький
  102. Тимофій Тихонов
  103. Микола Трофименко
  104. Іван Туз, економіст
  105. Іван Тур-Запоренюк
  106. Микола Тютюнник
  107. Петро Фарина
  108. Павло Филипович, поет, професор
  109. Степан Фреїв, офіцер УГА
  110. Осип Фур’єр
  111. Микола Хам
  112. Михайло Хижняк, офіцер Армії УНР
  113. Володимир Хуторянський
  114. Євген Черняк, історик
  115. Володимир Чеховський, історик
  116. Іван Шаль
  117. Іван Шах
  118. Олексій Шваюк, журналіст
  119. Володимир Штангей, письменник
  120. Олексій Яворський
  121. Матвій Яворський, історик, економіст
  122. Михайло Яловий (Юліян Шпол), письменник
  123. Олександр Яцун
  124. Михайло Ящук

*  *  *

Пом’янімо невинно убієнних!


2011-11-03 18:26:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар