Дійсна еліта - Україна Incognita
Ганна Черкаська

м. Запоріжжя


Дійсна еліта

Михайло Брайчевський єдиний із істориків виступив проти святкування 300-річчя Переяславської ради.

Михайло Брайчевський (6 вересня 1924, Київ — 23 жовтня 2001, Київ) - киянин у третьому поколінні. Його батько - Юліан Карлович, службовець, був одружений із Вірою Архипівною Віноградовою – донькою відомих у Києві міщан. За спогадами вченого, пращури по батьківській лінії належали до ополяченої української шляхти католицького віросповідання, родичі по матері (у дівоцтві Виноградова) були етнічними росіянами. Родина мешкала неподалік від Бессарабського ринку у Новому провулку (сучасна вул. М. Кропивницького). Михайло та його старша сестра Олена з дитинства мали здібності до мов, гарно малювали. Історик Брайчевський своєю ерудицією у різних галузях знань нагадував мислителів середньовіччя: історик і археолог поєднувалися в ньому з мистецтвознавцем і філософом, поетом і художником.

Українсько-російські відносини у творчості М. Ю. Брайчевського

Батько віддав до славної школи 83, що на вул. Лютеранській, 14 (колишня німецька гімназія), під час навчання у школі хлопець цікавився літературою, географією та історією. За часів окупації Михайло закінчив школу, працював фотографом у фотомайстерні, креслярем у В. Альошина. Закінчив у 1948 р. історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де заснував Наукове студентське товариство і став першим його головою. Був організатором 1-ї студентської наукової конференції в КДУ, виступив на її пленарному засіданні з доповіддю «До питання про походження українського народу». Університет закінчив з відзнакою, ще за два роки до його закінчення був зарахований у штат Інституту археології АН УРСР. 

Боян. Малюнок М. Брайчевського.
«Історія України дістала дуже своєрідну інтерпретацію. Виходило, що протягом багатьох століть український народ боровся головним чином... проти власної національної незалежности. Що незалежне існування було величезним злом для нашого народу. І що, отже, всі ті, хто кликали його на боротьбу за національну незалежність, були... найлютішими ворогами українського народу». М. Брайчевський

У 1955 році Михайло Брайчевський захистив кандидатську дисертацію «Римська монета на території України». Активно друкувався, написав великі розділи до колективних монографій «Нариси стародавньої історії Української РСР» (1957) та «Історія Києва» (1959). 

Але подану до захисту у 1960 р. докторську дисертацію «Анти (нариси з історії Східної Європи в епоху великого переселення народів)», у якій підкріплювалася археологічними даними теза М.Грушевського про виникнення державності у східних слов'ян вже в «антський» період, було «завалено». Тільки через 29 років Брайчевському дозволять захистити дисертацію.

Працюючи з 1959 по 1968 рр. в Інституті історії, Михайло Брайчевський брав участь у створенні низки фундаментальних колективних досліджень — «Історія українського мистецтва» (1962), «Історія вітчизняної математики» (1966), «Історія селянства Української РСР» (1967), «Історія Української РСР» (1969), написав десятки статей до енциклопедій. Його монографії цих років «Коли і як виник Київ» (1963), «Біля джерел слов'янської державності» (1964), «Походження Русі» (1968) стали справжніми віхами в історичній науці і принесли Брайчевському світове визнання. 

Але як справжній громадянин і патріот, Михайло Брайчевський не стояв осторонь і суспільно-політичних процесів, які відбувалися в Україні. У період хрущовської «відлиги» він став відомим у колах освіченої інтелігенції своїми лекціями з історії України, які читав у Клубі творчої молоді «Сучасник» (пригадайте колишній Жовтневий палац і знамениту кімнату за № 13!); під час першого відзначення на державному рівні 150-літнього ювілею Т.Шевченка провів автобусну екскурсію шевченківськими місцями (за що був нагороджений «шевченківською» грамотою за підписом М.Бажана). У 1966 р. Михайло Брайчевський написав трактат «Приєднання чи возз'єднання?», де блискуче викрив фальш «Тез до 300-річчя возз'єднання України з Росією». Робота спочатку поширювалася «самвидавом», а у 1972 році вийшла брошурою в Канаді. За це й за підпис під протестним зверненням інтелігенції до керівництва СРСР («Лист 139-ти») у 1968 р. ученого на вимогу ідеологічного відділу КПУ було нібито скорочено з роботи. Гірко було вченому на запитання про те, над чим він працює, відповідати: «Поповнюю лави безробітних», знаючи як складно дружині Ірині Миколаївні утримувати родину.

Компартійна влада вимагала від Михайла Брайчевського визнання у пресі помилковості власних висновків, публічного «каяття», а не домігшись свого, зробила все, щоб науковий світ забув ім'я вченого: понад десятиліття його не друкували, забороняли посилатися на його праці, не допускали на наукові конференції, не давали працювати за фахом. Продовжуючи писати «в шухляду», Михайло Брайчевський створив у ці роки низку монографічних досліджень і десятки статей, частину з яких не опубліковано й досі.

У роки національного відродження України М. Б. знову був у вирі суспільно-політичного життя. Для багатьох українців того часу М. Брайчевський був культурним еталоном і моральним взірцем, завжди скромним, відкритим і доброзичливим до всіх. Він виступив на Установчому з'їзді Руху зі співдоповіддю «Про перспективи української державності» (1989), після здобуття Україною незалежності намагався спрямувати діяльність цієї організації в економічну сферу («Відкритий лист до керівників Руху» (1992)), одним із перших виступив на захист державної мови в Україні («Відкритий лист до Президента України Леоніда Кучми» (2000)). У цей час він активно друкувався, читав курси лекцій в університеті «Києво-Могилянська академія», написавши для цього два підручники — «Конспект історії України» (1993) та «Вступ до історичної науки» (1995). Монографія «Літопис Аскольда» стала останньою з праць вченого, надрукованих за життя автора. Автор понад 600 праць, низки монографій, з яких частину надруковано уже після його смерті. 

Удосвіта 23 жовтня 2001 р. залишив земне життя великий історик і мислитель, поет і художник Михайло Брайчевський. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

2013-09-11 11:07:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар