Дар’ївка –Токарівка-Тягинка-Козацьке-Веселе - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1 » Дар’ївка –Токарівка-Тягинка-Козацьке-Веселе

Дар’ївка –Токарівка-Тягинка-Козацьке-Веселе

«День» мандрував правобережжям Дніпра на Херсонщині
Іван АНТИПЕНКО, «День», Херсон. Фото автора. За консультацію з історії сіл автор вдячний Сергію Дяченку

Скориставшись жовтневим «бабиним літом», кореспондент «Дня» проїхав древніми стежками Херсонщини, які пам’ятають скіфів, сарматів, печенігів, половців, турків і запорізьких козаків. І хоча надзвичайних знахідок минувшини тут лишилося небагато, «роздинки» краю ми знайшли.

Наш маршрут пролягає на північний схід від Херсона автомагістраллю Одеса – Мелітополь – Новоазовськ. До речі, подорожувати можна як власним транспортом, так і рейсовим автобусом (підійде будь-який, що курсує з Херсона до Нової Каховки).

Залишивши межі міста, ми в’їжджаємо на територію Білозерського району. Перша зупинка на шляху – село Дар’ївка, що розкинулось на правому березі найбільш звивистої притоки Дніпра – річці Інгулець. Село засноване у 1780 році графом Федором Комстадіусом – нащадком відомого шведського роду. До речі, його син Август у 1821-1828 роках був губернатором Херсонської губернії. Зробивши кілька знімків широких інгулецьких плавнів, вирушаємо далі.

Подолавши десяток кілометрів, завертаємо праворуч до Токарівки. Як і Дар’ївка, це поселення засноване у 1780 році. Його родоначальник – колишній хорунжий польської армії Антон Токарівський. Незадовго після закладення поселення Токарівський програв ці землі сім’ї Ерделі, яка володіла ними аж до радянських часів. В Токарівці до сьогодні зберігся головний будинок маєтку Ерделі і монументальна водонапірна башта кінця XVIIІ ст. Обидві споруди в задовільному стані, лише в підвалі будинку, до якого відкрито вхід, назбиралося чимало сміття... А над усім селом височіє найкрасивіша споруда селища – церква святої княгині Ольги. Її зведено у 1994-2001 роках за проектом херсонського архітектора Михайла Вустянського.

Повернувшись на автомагістраль, продовжуємо подорож на північний схід. Незабаром перед нами відкривається вид на село Тягинка. В цьому краї варто відвідати кілька пам’яток, що нагадують про звитяги запорізьких вольників. В праву (стару) частину села можна заїхати не лише асфальтованою дорогою, а й непримітною вузькою стежкою, що ховається від автомобільного потоку прямо перед вказівником назви населеного пункту. Стежка переходить у бруківку, яка веде до старого залізничного мосту, збудованого ще в 1901 році. З моста бачимо пам’ятник Богданові Хмельницькому.

Одразу за Тягинкою повертаємо праворуч. Звивиста грунтова дорога тягнеться до острова Велике Городище, що за пару кілометрів від села. «Маяком», що веде подорожувальника тут є красивий пам’ятник-колона, з якого височіє скульптура покровителя православного воїнства Архистратига Михаїла. Меморіал встановлено 1992 року на честь 500-ліття українського козацтва. «1492 року українські козаки біля Тягині дали перший бій туркам», – свідчить один із написів біля підніжжя колони. За даними істориків, на цьому острові ще в XIV ст. з’явився замок. «Існує поширена думка, що в 1491 році кримський хан Менглі-Гірей дав йому назву Тягин. Разом з іншими фортецями Нижнього Дніпра Тягин став одним із опорних пунктів під час набігів кримсько-турецьких орд на українські землі. Однак уже в 1492 році козаки з Києва і Черкас захопили під Тягином турецький корабель. І з цією подією пов’язують першу документовану згадку про українське козацтво. В наступних століттях козаки продовжували тривожити турецький гарнізон. В 1628 році на Тягин ходив корсунський полковник Філоненко, в 1673 – кошовий отаман Іван Сірко, у 1693-му – фастівський полковник Семен Палій. Втім, останні археологічні дослідження не мають точних доказів цієї версії, тож питання про засновників фортеці Тягин залишається відкритим», – розповів «Дню» краєзнавець Сергій Дяченко. Водночас походи запоріжців до Тягині знайшли свої відгуки в народній думі про Iвана Коновченка.

При виїзді з Тягинки сріблястими куполами притягує погляд православна церква, зведена на місці масового поховання жертв Голодомору 1932-1933 років. За пару кілометрів від неї – ще один пам’ятник Богданові Хмельницькому.

Від «города Тягині» прямуємо в бік села Козацьке, яке отримало назву від річки Козак, що впадає тут у Дніпро. По дорозі нас зустрічає кам’яна баба, встановлена на вершині скіфського кургану. У XVI-XVII століттях ці землі контролювали козаки, а в 1782 році граф Іван Остерман заселив сюди селян з Могильовської, Курської і Тамбовської губерній. Згодом селом володів граф Василь Орлов-Денисов, а в ХІХ ст. його викупив князь Петро Трубецький. Виноградники, якими почав займатися князь, незабаром підняли економіку Козацького, а вина Трубецького вибороли «гран-прі» на всесвітній виставці в Парижі 1900 року. Сьогодні в Козацькому лишилися самі руїни колись багато оздобленого палацу і прибудинкових споруд, що звисають з крутого берега. Кілька років тому місцева влада і меценати планували відновити первозданний вид маєтку, але далі розмов справа поки не рушила. Будинок огороджений бетонними плитами, за які можна потрапити лише з дозволу охорони – кажуть «приватна власність»... А традиції виноробства тут розвивають і сьогодні.

Остання зупинка в нашому маршруті – село Веселе, що через дорогу від Козацького. Тут височіє одна з найдавніших архітектурних пам’яток Херсонщини – сторожова вежа, зведена, вірогідно, за часів панування князя Вітовта (кінець XІV ст.) Великого князівства Литовського. Башта має чотири яруси, останній із яких відрізняється характером кладки каменю. Його було зведено у XIX ст. На жаль, за пам’яткою, яка могла б стати туристичною візитівкою села, не слідкують місцеві мешканці. Всередині споруди брудно і повно сміття.

Але за кільканадцять метрів від башти можна помилуватися чарівними краєвидами широкого Дніпра. Осіння пора помережила його береги жовтим і багряним. Тут можна перепочити, підкріпитися і... вирушати додому. Вже в Херсоні відзначаю, що на спідометрі мого залізного коня – 150 кілометрів задоволення від краєзнавчої мандрівки. 

Теги:
2013-10-17 13:25:00
   

  • Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар