Чи може «Беркут» прогнати владу? - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Олеся Ісаюк » Чи може «Беркут» прогнати владу?
Олеся Ісаюк

Науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху, аспірант Університету Марії Склодовської-Кюрі (Люблін, Польща)

Чи може «Беркут» прогнати владу?

В історії вистачає прикладів, коли надії правителів на своїх охоронців не справджувалися. «Класикою жанру» стали римські преторіани – охоронці особи імператора стали найбільшою загрозою стабільності трону...

Абсурдне питання. Адже функція «спеціальних частин», міліції, поліції і всього решти  – принаймні на території колишнього Радянського Союзу – охороняти власть імущих і виконувати їхні накази.

Але не все так просто. Чого б інакше ці самі «імущі» так дбали про своїх «ланцюгових псів»? В українському варіанті – непогані зарплати, київська прописка (це при тому, що сам інститут прописки офіційно ніби і не існує), різноманітні пільги – що забула, нагадайте.

На акціях громадської непокори «беркутівці» і інші справляють враження непохитно вірних «слуг режиму». Але кожна палиця має два кінці. Від охоронних загонів залежить нормальний режим роботи влади, безпека її функціонерів, у критичних ситуаціях – їхнє життя та здоров'я. Виходить, що охоронні частини мають владу над владою.

Ось у цьому основний парадокс існування всіх спецчастин. Без них не можна – але цей засіб безпеки у будь-який момент може повернутися проти свого власника. Тому особовому складу спецчастин живеться набагато краще, ніж більшості країни – але це не тільки «за шкідливість виробництва», а й перестраховка перед можливими збоями.

Тим більше, що в історії вистачає прикладів, коли надії правителів на своїх охоронців не справджувалися. «Класикою жанру» стали римські преторіани – охоронці особи імператора стали найбільшою загрозою стабільності трону. «Генеральною репетицією» могуті преторіанців стала громадянська війна після смерті Нерона – останнього з Юліїв – Клавдіїв. Станом на ІІІ століття преторіани так «увійшли в смак», що окремі імператори протрималися на престолі ледве кілька місяців, а то і тижнів. Врешті – решт, преторіанців довелося усунути від охорони імператора.

Щось подібне повторилося у Західній Європі, коли королі, по суті, ставали заручниками вищої знаті і змушені були «визволятися» від неї шляхом організації державного апарату з людей третього стану. Аби убезпечити французьку корону від постійних змов, кардинал Рішельє фактично позбавив вищу знать іншої ролі, крім декорування собою чергового правління. Сусідній Іспанії пощастило більше – усіх не надто послужливих «слуг корони» відправляли в колонії.

Менше пощастило Російській імперії – виконавцями усіх переворотів у «Жіночому столітті» були придворні гвардійці, які по черзі винесли на престол Анну Іоаннівну, Єлизавету Петрівну, Катерину ІІ. Син останньої, Павло І теж загинув унаслідок гвардійського заколоту, який і подарував владу його синові Алєксандрові І. Саме страх перед гвардією спонукав Миколу І жорстоко придушити виступ декабристів та запровадити ІІІ Відділення жандармерії.

Лютнева революція 1917 року могла б і не відбутися. Якби не факт, що на бік демонстрантів перейшли «придворні» Волинський та Преображенські полки. Цікаво, що обидва були укомплектовані значною мірою українцями. Саме цей епізод зафіксовано у рядках пісні «Яремні пута ми вже пірвали і зруйнували царський трон».

Більш близькі часи – Москва, 1991 року – протести проти ГКЧП так і не придушили. А де були «ланцюгові пси» у Варшаві, Празі, Східному Берліні 1989 року?  Та й у Києві 2004 року спецзагони тільки стояли. А міліція була з народом.

Словом, влада сама знаходиться у владі тих, хто мав би її захищати. Доведено емпірично. А тим часом жодна з опозиційних сил – ні політична опозиція, ні громадська – не розглядає можливості впливати на армію та спецчастини. Хоча у ситуації «або – або», саме від них буде залежати подальший хід подій.

Залишаться на стороні влади – протистояння виллється у криваві сутички, добре, якщо не у війну. Перейдуть на сторону протестуючих – владу можна буде вимітати драним віником. Втягувати армію в політику не найкращий, звісно, варіант – але ще гірше легковажити організовані маси людей зі зброєю. 

2012-06-14 17:34:48
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар