Богдан БЕРЕЗА, член Національної спілки журналістів України, м. Підволочиськ, Тернопільщина - Україна Incognita
Україна Incognita » Зворотній зв'язок » Богдан БЕРЕЗА, член Національної спілки журналістів України, м. Підволочиськ, Тернопільщина

Богдан БЕРЕЗА, член Національної спілки журналістів України, м. Підволочиськ, Тернопільщина

 Перегорнувши останні сторінки вибраних листів, записів із «Таборового зошита», що зібрані в книжці Василя Стуса із серії газети «День» «Бронебійна публіцистика», ще раз переконуєшся в дуже точній оцінці Євгена Сверстюка. У передмові до цієї книжки він сказав, що «непроминальна вартість Стусового слова» в тому, щоби «відкрити очі на правду й нагадувати, що все справді живе стоїть на правді».

Але я не буду заглиблюватися в ідейно-тематичні пласти публіцистики Василя Стуса чи, скажімо, творів інших авторів цього публіцистичного «п’ятнадцятикнижжя» - Пантелеймона Куліша чи Михайла Драгоманова, В’ячеслава Липинського або Івана Лисяка-Рудницького, Левка Юркевича чи Уласа Самчука, Олега Ольжича або ж Петра Григоренка і т. д. Радість внутрішнього розкошування при читанні цих авторів запам’ятовується надовго. Натомість хочу порозмірковувати про те, чому публіцистику цих авторів варто нині  читати й перечитувати, що це дає сучасному читачеві.

Почнемо з того, що нам нині «ріжуть січку» й набивають нею не тільки голови, але й душі. «Ріжуть січку» вщент зрусифіковані телеканали, викидаючи з «ящиків» серіали вбивств, порнографії, дурного реготу, одурілих від «слави» зірок – карликів духовних, закликаючи водночас денно й нощно споживати, споживати й споживати все без міри й до безкінечності, бавитися-забавлятися до упаду й аж до смерті. І чим сумніше нам на душі від того, що бачимо навколо, тим дикіше в «ящику» оте просто якесь сатанинське реготання- забавляння…

Таку ж «січку ріже», стараючись не відстати від «ящика», бульварна «жовта преса» разом із глянцевими журналами-жорнами, що заповзялися перемолоти все, що ще залишилось святого. Продукують «з конвейера» поп-тексти й треш-тексти модні писарі від літератури з «глибокою філософією на плиткому дні» (за влучним висловом колишнього професора історії Львівського університету Ярослава Кіся).

І кого й що ми врешті маємо? Збаламучену від тої «січки» людину з «порваною свідомістю», що заблудила в буйних бур’янах на культурно-інформаційному полі, втратила ціннісні орієнтири. Ця трагічна постать часто навіть не розуміє, нащо їй життя і що з ним робити! Хіба не в руслі щойно сказаного вже просто страшна кількість суїцидів, автокатастроф, які трудно якось інакше зрозуміти чи пояснити?!

Але повернімось до наших авторів-публіцистів. Їх просто на часі читати й перечитувати, бо це публіцистика передусім світоглядна. Написані талановитими людьми тексти «латають»  «розірвану свідомість» читача, повертають її,  здеорієнтовану й розгублену, в координати рідної історії й справжньої культури.

Взяти, хоча б, Пантелеймона Куліша. Він, як і пізніше Іван Франко, вимірював суспільний прогрес також насамперед  людиною, поглибленням у ній справді людського чи, навпаки, змілінням, змізернінням аж до занепаду. Письменник передбачив загрозу перетворення одухотвореної людини культури в одновимірну людину-споживача. Бачачи абсурдність розпаношеного зиску, полемізуючи з його апологетами, він висловився у своєму стилі, присмаченому гіркою іронією: «І якби весь світ закипів торгом, то вам і раю  Божого не треба».

Як у воду дивився «гарячий Куліш»: таки світ закипів, немає вже, здається, на білім світі  таких святинь, які б не купувалися й не продавалися. Хто нині чує по-апостольськи мовлені слова цього нашого найбільшого європейця: «Духа не угашайте» ?! І далі: «Не гасімо його самі в собі, тогді ніхто його не вгасить і в нашому народові».

Так, ідеться про душу, чистоту «стежок серця». Як у зв’язку з цим не згадати думки чеського мислителя Яна Паточки: «Турбота про душу є тим, що створило Європу».

А що нині? Якими гаслами покермовується в нас так звана «успішна» людина? Здебільшого – девізом  мати й посідати. Мати – все більше й більше всіляких благ, посідати – «теплі» посади, якесь вигідне становище, при якому не забаряться звання й чини… Але ж давно відомо: щоби «духа не вгасити», треба насамперед бути -  правдивим, добрим, справедливим, милосердним, чесним. Треба бути гідним перед взором самого Бога, бо ж, як ще Сковорода говорив, «…істинна людина та Бог є те саме». Бути й духовно ставати кимось, покладати перед собою богоугодні цілі, що ушляхетнюють людину, поривають до високого й чистого. Неможливо бути поза руслом піклування про душу. Знову ж, як це воно в Сковороди?  Пригадаймо: «Для мене немає нічого важливішого, ніж бути чи стати кращим».

Не так давно я мав розмову на цю тему з «продвинутою», як у нас кажуть, мавпуючи «зади» Московщини, людиною. Так ось мій візаві дуже серйозно заявив, що сенс життя в тому, щоби створювати для себе якомога більше комфорту. Світоглядний блуд вчепився людей! Оце майже сакраментальне для дуже багатьох «мати» може бути в «координатах блуду» метою життя людини, але його сенсом - ніколи! Коли ви читатимете  «Листи з хутора» того ж таки Пантелеймона Куліша, то натрапите на ще одне його мудре застереження не впадати «у той дурний комфорт, у ту ідольську розкіш, що нема їй ні міри, ні впину, ні наситу…». Тому й радив він не приставати до «блискучої купи людей легкодухих, котрі знають тільки восторги ніги нікчемної і не розуміють восторгів великої праці».

Отже, ця світоглядна публіцистика не тільки спонукає мене (тебе, його) до турботи про душу, але й «латає», як я щойно висловився, «розриви» в нашій історичній пам’яті, зумовлені замовчуванням у радянський час з політичних міркувань цілих періодів української історії. Справді, дуже цікава з цього погляду публіцистика Михайла Драгоманова, Олега Ольжича, Уласа Самчука, Івана Лисяка-Рудницького, В’ячеслава Липинського, Петра Григоренка… Ці автори розширюють, виповнюють світ нашого історичного «Я», спонукають до духовного самоствердження.

   

  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар