Бандерівський отаман Петлюра - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Сергій Шебеліст » Бандерівський отаман Петлюра
Сергій Шебеліст

Кандидат наук із соціальних комунікацій, журналіст, Полтава

Бандерівський отаман Петлюра

Прізвище Петлюри на довгі роки стало синонімом «погромника», «націоналіста» і, ясна річ, «зрадника». Таким чином, він склав компанію ще одному вітчизняному «антигерою» гетьманові Мазепі, до яких згодом приєднався лідер ОУН Бандера

Завдяки зусиллям радянської пропаганди, дипломатії та закордонної агентури демонізація постаті Симона Петлюри видалася надзвичайно успішною, адже негативний образ головного отамана Армії УНР міцно вкоренився у головах цілих поколінь, причому не тільки на теренах колишнього СРСР, але й далеко за його межами. Прізвище Петлюри (чи як би сказали булгаковські білогвардійські герої, «Петурри») на довгі роки стало синонімом «погромника», «націоналіста» і, ясна річ, «зрадника». Таким чином, він склав компанію ще одному вітчизняному «антигерою» гетьманові Мазепі, до яких згодом приєднався лідер ОУН Бандера. Саме так – «мазепами», «петлюрами» і «бандерами» – недоброзичливці зневажливо називали й досі називають усіх, хто є носієм бодай найменших незалежницьких проукраїнських симпатій і настроїв. Натомість для патріотів ці начебто дошкульні й образливі порівняння навпаки звучать як комплімент.

Лайтбокс у Полтаві. Фото Дар'ї Розумняк

Утім, ситуація з колективною пам’яттю не дуже змінилася в наш час, адже ідеологічні штампи радянської доби засвідчують надзвичайну живучість і здатність до відтворення, до того ж у доволі несподіваних варіантах. Згадаймо, як колись полум’яна прогресивна соціалістка Наталія Вітренко разом із колегою Володимиром Марченком гамселили в кулуарах парламенту депутата-рухівця Павла Мовчана, примовляючи «Петлюра недобитая» і тим самим нібито намагаючись завершити справу більшовиків. Але є випадки, які перевершують і цю історію. Наприклад, коли в Полтаві точилися дискусії навколо встановлення монумента голові Директорії УНР, котрого, до речі, досі немає і невідомо, коли буде, одна «компетентна» жіночка в емоційному запалі виголосила феноменальну фразу: «Ніколи в нашому місті не стоятиме пам’ятник цьому бандерівцю Петлюрі!». Мовляв, вистачить йому і меморіальної дошки на стіні колишньої Полтавської духовної семінарії по вулиці Сковороди, де впродовж 1895–1902 рр. навчався і ставав на шлях визвольної боротьби майбутній головний отаман Армії УНР.

Хата Симона Петлюри у Полтаві

Комізм випадку доповнюється ще й тим, що в Полтаві перед університетом економіки та торгівлі спокійно стоїть погруддя іншого відомого діяча доби Української революції 1917–1921 рр., міністра фінансів, а згодом і голови Ради Міністрів УНР Бориса Мартоса, якого підтримував «капосний» і такий не любий Петлюра. Утім, ця обставина не заважає місцевим «біло-блакитним» чиновникам, не переобтяженими почуттям патріотизму, на День Соборності України покладати квіти до монументу Мартосові. Можливо, одного з численних УНРівських прем’єрів певним чином «виправдовує» те, що він займався переважно фінансовими питаннями та, на відміну від Петлюри, не керував військом і не укладав «ганебного» союзу з маршалом Пілсудським, здаючи українські землі – Галичину й Волинь – на поталу Польщі. Колишній генерал-хорунжий Армії УНР Юрко Тютюнник, завербований (і згодом розстріляний) «совєтами» агент, докладно і пристрасно описав цю «зраду» у відомій брошурі «З поляками проти Вкраїни», а також устиг зіграти самого себе в пропагандистському фільмі «ПКП» («Пілсудський купив Петлюру»), який невдовзі заборонили, бо навіть така стрічка, мовляв, популяризувала «націоналістичного негідника».

Хата Симона Петлюри у Полтаві

Проте з ім’ям Симона Петлюри пов’язані не лише палкі ідеологічні суперечки і цілком конкретні фізичні сутички українських патріотів з (пост)радянськими інтернаціоналістами, але й кумедні історії. Усі, хто колись виряджав когось до армії, мабуть, пам’ятають зворушливі сцени біля військкомату. Прощаючись із хлопцями, схвильовані родичі та друзі намагаються їх усіляко підбадьорити перед «походом у москалі». Приятелі одного з них вирішили трохи «приколотись» і виготовили плакати з гаслом «Петлюра – наш герой!», яке вони завзято скандували під стінами полтавського військкомату. Спантеличені працівники цієї установи довго не могли втямити, що ж це за політична акція відбувається, однак уся її, так би мовити, «сіль» полягала в тому, що Петлюра був справжнім і йшов служити до війська держави, за яку кілька десятиліть тому боровся і загинув його знаменитий, але досі гідно не пошанований на Батьківщині однофамілець.

2011-11-30 13:18:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар