Балаклавський епізод у житті Лесі Українки - Україна Incognita
Україна Incognita » Історія і "Я" » Балаклавський епізод у житті Лесі Українки

Балаклавський епізод у житті Лесі Українки

Катерина ІВКОВА, Севастополь

Одна з важливих точок на карті Криму, де перебувала Леся Українка, – Балаклава, що простяглася 15 кілометрами південніше Севастополя. "День" поговорив про цей період життя Лесі Українки з її шанувальницею, кандидатом педагогічних наук, доцентом Тамарою Мельник. Тамара Валентинівна розповідає: «Стародавні греки, а пізніше візантійці, називали Балаклаву Сюмболон, генуезці – Чембало, турки – Балик-кая, а Леся ступила вже на землю сучасної нам Балаклави, міста, яке опісля, в довгі роки радянського тоталітаризму, тримали за «колючкою». Пам’ятник Лесі Українці в Балаклаві – явище неординарне. І хоча ще з дореволюційних часів наше містечко звалося письменницькою меккою, і на барельєфах були видатні майстри слова Адам Міцкевич та Олександр Купрін, українського звучання в Балаклаві не відчувалося».

Автор книг з літературного краєзнавства Криму Тамара Мельник стверджує: «Про Балаклавський період Лесі Українки у наукових джерелах сказано не так уже й багато: зустріч із містом могла б статися ще у 1890 році, коли за порадою київського лікаря Павловського мати повезла юну поетесу на лікування грязями та купання в Євпаторію; потім була невеличка подорож до Бахчисарая, Ялти, з заїздом до Севастополя, де Леся милувалася куточками Приморського бульвару. Йшли роки у пошуках зцілення на різних курортах, далеких від Криму. А от у березні 1907 року Леся Українка разом із Климентієм Квіткою знов потрапляє до Севастополя. Вони зупиняються в готелі „Війцель” і мріють відвідати Балаклаву, про яку так багато чули. Лікар категорично не радить цього робити, і він не помиляється. Прямуючи до Ялти, подорожні дійсно побачили над Балаклавою хуртовину, що починалась. Тож мрія не здійснилася.

Утретє до Севастополя Лесю привела дорога в серпні 1907 року. 36-річна поетеса після недовгого перебування в готелі „Кіст” за порадою лікаря прямує на весь виноградний сезон до Балаклави,  і знову з  Климентієм Квіткою.

Коли Леся, вже зареєструвавши у севастопольському градоначальстві шлюб, приїхала з чоловіком Климентієм до Балаклави, вона їм не сподобалася зовсім. На початку століття Балаклава була дуже живим, рухливим містом: бібліотека, магазини, театр, натовпи відпочивальників. Шукаючи спокою та тиші, Леся з Климентієм у перший день перебування в Балаклаві були розчаровані побаченим.

Вони минули популярний „Гранд – готель”, не побажали зупинитися і в готелі „Росія”. Побачивши здалеку безлюдну та спокійну так звану „Нову набережну”, вони вирушили туди. До вподоби їм припала одна дача акторки (нині розташована за адресою вул. Назукіна, 34). Її власниця Соколова була небагатою і здавала в оренду кімнати свого будинку, розташованого майже біля самих воріт бухти, неподалік від Генуезької фортеці. Та Леся з чоловіком зупинилися не в самій 3-поверховій будівлі, а у скромному флігелі. Наступного дня письменниця написала матері: „поки ще маємось ми добре, тільки все спимо після подорожніх та перед- і після- виїзних клопотів. Хату та утримання маємо добрі, то є шанси, що добре і хутко поправимось”. А вже невдовзі мати отримала і такого листа: „...надзвичайно чисте повітря нашого теперішнього мешкання, ... різко заметно зменшився кашель, як тільки ми спровадились на сю дачу. Тут хоч і не дуже тепло, зате пороху зовсім нема і нема тої тісноти, що робить центр Балаклави таким загидженим і противним.” Письменниця напружено працює. З’являються вірші „За горою блискавиці”, „Народ пророкові”. У Балаклаві працює вона також над драматичною поемою „Руфін і Прісцілла”, драматичним етюдом „Йоганна, жінка Хусова”, надсилає кореспонденцію до газет і журналів, переробляє драму „У пущі”».

Відтоді минуло понад 100 років. Деякі подробиці візиту Лесі залишилися для балаклавців непізнаними, та й сама вона тривалий час була далекою та чужою. Але тепер все зовсім по-іншому. Леся Українка з’явилася у Балаклаві на площі Першого травня і залишилася там назавжди.

«Робота над увічненням образу поетеси була покладена на севастопольського скульптора Володимира Суханова, який виборов грант в 200 000 тисяч гривень. Було запропоновано робити погруддя поетеси. Але після довгих пошуків скульптор дійшов висновку, що для того щоб передати характер та душевний стан такої людини, як Леся, треба робити півфігуру. Саме у півфігурі дійсно відчуваєш усю велич духу Лесі Українки. Однак були й роздуми іншого плану: робити Лесю молодою дівчиною, чи вже зрілою жінкою? Скульптор проштудіював багато літератури про письменницю, спогадів про неї, про особливі риси її характеру, звички, про її візит до Балаклави. На щастя, збереглося і дуже багато фотоматеріалів з життя. Все це створило в уяві  В.Суханова образ 36-річної Українки, саме такої, якою вона приїжджала до Балаклави. Пройшовши через низку непростих дебатів, визнчили місце для пам’ятника – площа Першого Травня, і матеріал – мармур. Саме мармур – тонкий і прозорий, створював можливість передати летючу душу дочки Прометея і лицарський погляд „поетки рісорджименто”. ... І ось вона – Леся. Дивиться кудись далеко, замислившись над життям, роботою, долею... в руці  аркуш паперу, на якому навіть можна прочитати щойно народжені рядки...  Відкриття пам’ятника 3 вересня 2004 року було пов’язане з урочистостями до 2500-річчя міста. Щойно встановлений пам’ятник було освячено благочинним Севастопольського округа Отцем Володимиром. Пам’ятник тендітній українці зі зболеним серцем повинен стати ще однією точкою длч повернення жителям Балаклави, Севастополя, Криму історії життя і творчості Лесі Українки, історії правдивої, несфальсифікованої і незаангажованої».

Тамара Валентинівна завершує: «Пам’ятник письменниці має дати поштовх, щоби в майбутньому дачу Соколової, де жила Леся Українка, перетворити на  музей».

2013-02-25 10:41:52
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар