Архів - Україна Incognita
Архів

Ореол однієї драми

Так і гине він, змучений і недоглянутий, але, хай як це дивно, не втрачаючи гідності та своєї прекрасної витонченості. Упевнена, навіть вишукана розмова з минулим не має викликати нудного подиву — «А я, мовляв, тут до чого?». Мистецтвознавчий, історичний рівень численних київських експертів, звісно, постійно шліфується, ну й чудово. Ми їм не суперники — наша прогулянка для аматорів і, не замахуючись на титул професійної дійшлості, хочеться не стати нудним і дуже правильним, а спробувати, доторкнувшись до якого-небудь історичного факту або міфу, не стерти відчуття чогось незвичайного, навпаки, оживити прогулянку своїм настроєм, запропонувати старій вулиці ніби пожити сьогодні лише на сонячній стороні й нам поніжитися з нею. Зрозуміло, якщо реальна об’єктивність не зіб’є стартову умиротвореність.

Зооказка

Змішення реального й вигаданого і є грою розуму, що прикрасить прогулянку, звільнить від нав’язливих, пафосних міркувань про сенс, який автор вклав у вираз очей кам’яного звіра, про те, чи зумів архітектор настроєво виразити свою або господарську фантазію, або окреслити образ якось особливо по-філософськи.

У пошуках київських флюгерів

Живучи в урбанізованих лещатах переобтяженого центру столиці, в режимі транспортного пресування, багатолюдності, зізнаюся, все одно люблячи це все, та потрапляючи в тиху напівсонну пишність природи, що ще не прокинулася, немовби з розгону налетівши на тишу юної весни, мимоволі завмираєш — як гарно! Потім, прогулюючись Оболонською набережною, мимоволі повторюватиму і повторюватиму одне і те саме — як гарно! Навіть занервувала — про що ж писатиму при таких зітханнях...

Рожевощокий weekend. Оболонська набережна

Живучи в урбанізованих лещатах переобтяженого центру столиці, в режимі транспортного пресування, багатолюдності, зізнаюся, все одно люблячи це все, та потрапляючи в тиху напівсонну пишність природи, що ще не прокинулася, немовби з розгону налетівши на тишу юної весни, мимоволі завмираєш — як гарно! Потім, прогулюючись Оболонською набережною, мимоволі повторюватиму і повторюватиму одне і те саме — як гарно! Навіть занервувала — про що ж писатиму при таких зітханнях...

Пауза весняного наїву

Думки незачесані, незавершені, часом хаотичні, одним словом, міські, а вони своєю скуйовдженістю лише підсилюють жорсткість постійного новинарного ряду, поступово, відчула це виразно, затихали, як буває, коли перестаєш шукати вітер, якого ще начебто немає. Зелений коридор лісу почав придивлятися до нас, і цей момент спокою потужний потік пориву, що тільки-но народився, так штовхнув, що могла і не встояти. Силач не переймається — штовхнув і полетів далі, але стала відразу зрозумілою тональність прогулянки, з її легковажною вологістю і стриманістю, залишивши в пам’яті ніжність весняного наїву, який планувався.
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар