Архів - Україна Incognita
Архів

Почаїв - місце святості

Коли ви їдете з Кременця до Почаєва, вас не можуть не вразити місцеві краєвиди. На рівнинних полях ніби зненацька виростають вкриті лісом мальовничі гори. Особливо вражає гора Божа. Це дійсно якийсь «енергетичний вихор». Місцеві жителі кажуть: коли з Божої гори йде хмара, то обов’язково буде дощ, і, навпаки, коли гора ясна — буде погода. А ще на Божій горі, майже на самому вершечку — диво дивнеє! — є джерело. Можете зачерпнути з нього холодної (і, кажуть, цілющої) води. А за кілька кілометрів звідси б’є джерело святої Анни. Тут цілорічно вода має однакову температуру — 4 градуси тепла. Можливо, Божа гора чи це джерело мали б стати основним місцем паломництва. Але в силу різних, здавалось би, чисто людських обставин «пощастило» Почаєву

Нащадки гетьмана

Сьогоднішній Вигов — зовсім маленьке село, що загубилося у поліських лісах. При в’їзді навіть немає таблички з назвою. Однак допитливий та уважний мандрівник нізащо не промине цей населений пункт. У центрі села, на горбочку — невеликий, але здалеку помітний пам’ятник. На чорному гранітному постаменті — бронзовий бюст лицаря у козацькій шапці з хвацькими вусами. Нижче підпис — «Iван Виговський. Гетьман України».
Саме тут, у Вигові, на початку ХVII століття народився наступник Богдана Хмельницького, керманич Козацької держави. Від назви села й пішло його родове прізвище. Утім, це прізвище носить й більшість нинішніх мешканців Вигова.

Вишнівець

Вишнівець — містечко стародавнє. Люди облюбували цю місцину давно. Неподалік звідси знайдено поселення трипільської та черняхівської культур. Коли потрапляєш у Вишнівець, відчуваєш якусь містичну благодатність цієї землі. Жирні чорноземи, мальовничі пагорби, вкриті лісами. А ще річечка Горинь, яка неподалiк бере початок.
За часів Київської Русі тут існувало городище. Щоправда, перша писемна згадка про Вишнівець належить до пізнішого періоду — 1395 року. З того часу це поселення стає родовим гніздом Вишневецьких. Тут, iмовірно, народився Дмитро Вишневецький, якого часто ототожнюють із героєм народної пісні про Байду. У нашій уяві він передусім постає засновником Запорозької Січі. Взагалі це надзвичайно цікава та енергійна людина. Герої Олександра Дюма просто блякнуть поряд iз ним.

Перлина степової України

Якщо сьогодні в’їхати до Кіровограда з північно-східної сторони, то можна потрапити на центральну вулицю Карла Маркса (колись Велику Перспективну). В її кінці ви звернете увагу на земляні вали, які і є залишками фортеці Св. Єлисавети. Вона заклала початок майбутнього міста Єлисаветграда (нині Кіровограда), «датою народження» якого вважають середину XVIII століття (1754 рік). Але чому фортецю вирішили побудувати саме тоді і саме там? На те були вагомі причини.

Василь Загоровський та його нащадок Єронім

Волинь була спокійним регіоном, який не зазнавав таких спустошливих нападів кримських ординців, як інші землі України. Місцева «руська» аристократія забезпечила збереження позицій православної церкви в своєму краї, всіляко підтримувала її культурну діяльність, в т.ч. й матеріально. При чому такими «спонсорами» й «меценатами» виступали не лише багаті князівські родини. До останніх належала шляхетська родина Загоровських. Їхнім родовим гніздом було нинішнє село Старий Загорів на території нинішнього Локачинського району Волинської області. Саме тут при їхній підтримці існував монастир, який у ХVI ст. став значним осередком культури не лише Волинського краю, а й України вцілому. В Загорові склався осередок рукописання. У 30—60-их рр. ХVI ст. в ньому були виготовлені книги Затоструй, Євангеліє, дві Мінеї, а також шедевр українського рукописання Загорівський Апостол 1554 р.
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар