Архів - Україна Incognita
Архів

Корінь зла. Неочевидний

Будь-який лікар знає, що правильно і вчасно поставлений діагноз — це, як мінімум, половина успіху в лікуванні хвороби. А друга половина — реальні дії, складна хірургічна операція, якщо вже, на жаль, без неї не обійтися. Така «соціальна хвороба», як запущений тоталітаризм, який мучить живі сили суспільства з покоління у покоління, особливо якщо ця хвороба не є усвідомленою, — це справді ракова пухлина, для боротьби з якою доцільне і хірургічне втручання методами «політичного скальпеля», і засоби копіткої «хіміотерапії» та продуманої реабілітації. Але обов’язково необхідно діяти, інакше суспільство приречене на безнадійне, перманентне рабство.

Потрібна чесність у підходах

Інформаційна інвазія російських імперіалістів вимагає посиленої уваги до вивчення української історії. Треба визнати, що наші вчені мають рацію, наголошуючи, що національна історія не лише у вітчизняній школі, а й у вишах показує ленінську борідку, цебто постає як історія соціальних рухів. У цьому розумінні питання, порушене Василем Расевичем, набуває особливого значення, вимагає зваженого підходу, а не емоційного збурення. Звісно, декому, якщо не більшості читачів, нелегко переосмислити рідну історію під кутом національних інтересів, бо успадкований від тоталітарного режиму підхід до неї як до історії соціальних рухів з метою начебто «возз’єднання України з братньою Росією» висить над нами дамоклевим мечем.

Загадка Павла Скоропадського

Короткий (лише сім з половиною місяців, із 29 квітня до 14 грудня 1918 року) час перебування при владі гетьмана Павла Скоропадського та існування очолюваної ним Української (Гетьманської) держави — це той період української історії, який донині провокує зіткнення думок дослідників-гуманітаріїв, та й не лише їх. Діапазон думок при цьому величезний: від оголошення гетьмана Скоропадського «німецькою маріонеткою», яка, звісно ж, неспроможна була здійснювати будь-яку самостійну державницьку політику, бо в усьому залежала від Німеччини та її союзника Австро-Угорщини.

Друга світова і сталінські злочини

Політика Сталіна і Гітлера в 1939—1941 роках має між собою значно більше схожості, ніж відмінності. Обох політиків може бути з цілковитими підставами названо агресорами і провокаторами Другої світової війни і винними в злочинах проти людства. Радянсько-німецький пакт про ненапад відкрив шлях до початку Другої світової війни. Коли він підписувався, обидва диктатори вже знали, що найближчими днями відбудеться німецький напад на Польщу, що неминуче призведе до світової війни.

Iстина у «синергії» полюсів

«Стаття Василя Расевича є дискусійним, полемічним матеріалом, але, безумовно, в доброму сенсі слова, оскільки сприяє пробудженню здорового «почуття сумніву» щодо, здавалося б, беззаперечних істин. Тут, без сумніву, потрібний зважений підхід. Із одного боку, є «народницький», або ж козацький, міф (дискурс); з другого, міф еліти; перший та другий необхідно творчо «сплавити», поєднати, відібравши найкраще, і зробити крок уперед у історичній свідомості нації. Щодо конкретної постаті Івана Гонти. Так, на руках цієї людини — ріки крові.

Ми та північний сусід - 3

Тимчасовий уряд передав питання щодо української автономії на розгляд комісії науковців і політичних діячів, але вона не визнала кордонів, визначених Центральною Радою за етнографічною ознакою. У крайньому разі комісія погоджувалася вважати Україною територію, яка була приєднана до Російської держави на автономних засадах 1654 р.

Винниченко i Сталiн: монолог, що так і не став діалогом-2

Винниченко, по суті, пропонує Сталіну «відпустити» Україну добровільно, лякаючи його геополітичними потрясіннями й поразками соціалізму, якщо шлях доброї волі виявиться для радянського вождя неприйнятним. Марні, утопічні, сподівання? З огляду на календар (1936 рік!) — схоже на те. Хоча через багато-багато років виявиться, що не все було аж таким наївним у Винниченкових прогнозах: і СРСР розпався, й історія соціалізму закінчилася...

Винниченко i Сталiн: монолог, що так і не став діалогом

Попри наміри «обтруситися від політики» після своєї відставки з посади голови Директорії (лютий 1919 року), Володимир Винниченко продовжував не тільки стежити за тим, що відбувається в СРСР і в Європі, а й виношував різні політичні проекти, намагаючись якось вплинути на хід подій, передусім — в Україні. Характерним у цьому сенсі був його довготривалий монолог, адресований Сталіну, — монолог, що так і не став діалогом українського політичного емігранта й радянського вождя...

Козацький батько

Помітне місце в козацькому міфотворенні в новітні часи займає постать Дмитра Яворницький (1855 – 1940), історика, археолога, етнографа, фольклориста, лексикографа й письменника. За його ж свідченнями, він, здійснюючи наукові студії «керувався виключно любов’ю (й нічим іншим) до запорізьких козаків, яка зародилась у нього ще з дуже раннього дитячого віку, коли його батько, «грамотій-самоук», читав йому безсмертний твір Гоголя «Тарас Бульба» й змушував шестирічного хлопчину ридати гіркими сльозами над лихою долею героя повісті»[1]. Сам же батько Яворницького належав до збіднілого шляхетського роду, представники якого походили з Галичини, але оселилися в Зміївському повіті на Харківщині.

Ми і північний сусід - 2

Карл Маркс вважався в Радянському Союзі найвищим авторитетом, але написану ним у 1856 — 1857 рр. працю «Викриття дипломатичної історії XVIII ст.» Інститут марксизму-ленінізму при ЦК КПРС спромігся опублікувати лише на другому етапі горбачовської перебудови. І не випадково! З усіх тез, що містилися в ній, радянська історіографія активно використовувала лише одну: «Татарське ярмо не лише придушувало, а й скривджувало та висушувало саму душу народу, який став його жертвою». А в цій праці були й інші цікаві тези, які не влаштовували тісно пов’язаних з органами агітації та пропаганди офіційних істориків.

Ми і північний сусід

Як ставитися до Росії, якщо перебуваємо з нею у фактичному стані війни? Чого хоче від нас Росія? Чи здатні ми погодитися на її вимоги, щоб припинити війну? Відповіді на ці запитання шукають нині і в Україні, й у всьому світі. Українсько-російські відносини неочікувано опинилися в центрі уваги політиків і політологів провідних держав. Адже насправді йдеться не про Україну, а про руйнування міжнародного порядку, встановленого після Другої світової війни. Що може відбутися у світі, перенасиченому ядерними боєголовками і атомними електростанціями, коли зникне світопорядок, який витримав випробування холодної війни 1946 — 1989 рр.?

Який народ є непереборним?

...Осінь 1014 року. Майже десять століть тому. Лише кілька місяців лишилося жити вже важко хворому Великому князеві Київському Володимиру-хрестителю Русі. У Новгороді вже декілька років княжить його син Ярослав — майбутній наступник батька і продовжувач його справи. А тим часом на Балканах, за Дунаєм, за 1800 кілометрів на південь від Києва відбуваються воістину трагічні події. Армія могутньої Візантійської імперії оточує під горою Бєласицею військо, зібране болгарським царем Самуїлом для захисту своєї держави від загарбників із Константинополя, і невдовзі розбиває воїнів Самуїла. 15 тисяч болгарських вояків потрапило в полон візантійців.

«Співали… і намагалися довести, що у нас теж є свої права»

Політичні в’язні називали табори та в’язниці «малою зоною», маючи на увазі, що «великою зоною» є Радянський Союз. Алегорія «малої» та «великої» зони є далеко не перебільшенням, адже чисельність ув’язнених в радянських тюрмах та таборах кількісно перевищувала населення далеко не маленьких країн. Так, через ГУЛАГ («Главное управление лагерей») за два десятиліття його існування перейшло близько 20 мільйонів людей! І якщо у царській Росії в 1912 році було 183 тисячі в’язнів, в СРСР у 1924 – 86 тисяч, то в повоєнний час в системі ГУЛАГу річно перебувало по 2,5 мільйони ув’язнених.

«Тіньова» людина вождя

Здається, що обсяг інформації про небачені в історії людства злочини, скоєні «Вождем усіх народів» Йосипом Віссаріоновичем Джугашвілі, є більш, ніж достатнім (для тих, хто спроможний бачити й чути, не позбавлений засад загальнолюдської моралі та знає, що знищення десятків мільйонів людей ніколи не може бути виправдане жодними міркуваннями Вищої доцільності, так само як непростимим назавжди гріхом перед людьми й Богом є вбивство взагалі будь-якої людини). Отож усі шалені емоційні епітети щодо Сталіна: «катюга», «тиран», «людоїд», «нелюдь» є абсолютно справедливими і морально виправданими.

Біля витоків ОУН

Сьогодні на абревіатуру «УВО» блискавично здатні відреагувати, мабуть, лише деякі історики й найбільш заповзяті студенти. А між тим ідеться про організацію, яка відіграла величезну роль в історії всієї України. Та чи змогла б, власне, нинішня Українська держава — за всіх своїх недоліків — бути здатною на антиавторитарну й антиколоніальну революцію, на збройний опір російській агресії, якби не ця організація та започатковані нею традиції безкомпромісної боротьби? Радше нинішня Україна нагадувала б Білорусь і мала б на чолі місцевого «бацьку»... Разом із тим однозначно оцінити все пов’язане з цією організацією неможливо — адже її методи виходили за межі, припустимі у поважному міжнародному товаристві.

Правдивість полум’яного Слова

Національні генії на культурній карті світу є духовними світильниками, завдяки яким виникає довіра та взаєморозуміння між народами. Їхнє життя і творчість слугують моральними константами для наслідування. Вони часто стають камертоном суспільного сумління. Тому їхній вплив на цивілізаційний розвиток є поза часом і простором — завжди актуальний і має синергетичну дію.

Довженко і Полтавщина

Життя і творчість видатного українського кінорежисера і письменника Олександра Петровича Довженка тісно пов’язані з Полтавщиною. Засновник Сосницького краєзнавчого музею, професор Ю. Виноградський встановив генеалогію козацького роду Довженків від середини ХVIII ст. (найстаріший із відомих Довженкових предків був козак Карпо Довженко, який у середині ХVIII ст. переселився з Полтавщини до містечка Сосниці на Чернігівщині).

Президент Гаррі Трумен і успішне стримування московського імперіалізму

Американський президент Гаррі Трумен став тим політичним діячем, який прийняв складний виклик історії: зупинити експансію радянського, сталінського імперіалізму, що загрожував одразу після завершення Другої світової війни підкоренням десятків держав Східної і Західної Європи. Трумен прийняв цей виклик і дав жорстку відсіч Кремлю, за що здобув славу «людини, яка врятувала світ від комунізму».

«Українська Атлантида»: наші земляки на берегах Тихого океану

Українці з’явилися на берегах Тихого океану ще у другій половині XVII століття. Це були здебільшого політичні засланці, які тікали з московитських в’язниць або місць висилки. А у ХІХ столітті тут з’явилася вже так звана трудова міграція. Загалом же на теренах так званого Зеленого Клину частка українців становила близько 1/4, а в деяких місцях — понад 50% населення.

Василь Мудрий: свобода бути собою

В історії сходження України до незалежності та демократії є діячі, які ніколи не були на перших ролях. Їм не випало проголошувати історичні документи й підписувати угоди, що змінювали долю цілих країн. Проте вони зробили дуже багато для того, щоб Україна все ж здобула омріяну незалежність. Саме такою людиною є Василь Мудрий - неспр