Архів - Україна Incognita
Архів

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО УКРАЇНИ

Сто років історії — це так багато для ХХ століття! Ми такі далекі сьогодні від тих часів, коли ще новиною були залізниці, коли в великих містах переважали дерев'яні будинки, коли електричне освітлення було тільки в центрі, а на околицях світили гасові ліхтарі і молотарка та фабричний «саківський» плуг щойно починали проникати в село! Що спільного мають наші проблеми з клопотами наших прадідусів і прабабусь, що дивляться на нас із старих коричневих фотографій?
Хоч як це дивно, спільні проблеми у таких віддалених поколінь є, і вони пов'язані з формуванням громадянського суспільства України.

Святець із Унева

17 листопада 1869 року у Прилбичах, що на Львівщині, у давній шляхетній галицькій, сполонізованій на той час, родині Шептицьких з'явився на світ шостий син — Казимир. «Казік, улюбленець і потіха цілого дому... таке це легке, підстрибуюче, співуче пташеня, що направду між чортиком і ангелом лежить його подібність», — писала мати Софія про чотирирічного сина. Вплив на дітей цієї жінки, котру сучасники порівнювали із християнкою катакомбної Церкви, був дійсно могутнім.
Пізніше вона писала до дванадцятилітнього сина: «Якщо будеш працювати для себе в Богові і для Бога і запануєш над собою і над світом, будеш дуже добрим. Якщо ж не будеш працювати, а світ і чорт тебе переможуть, будеш дуже поганим. Забагато дав тобі Бог, щоб або Йому не віддав забагато, або занадто Його не скривдив».

Пророк у своїй вiтчизнi

Чи був він революційним демократом? Революціонером у сфері духу — безперечно, бо все життя воював із тупим консерватизмом, догматичними забобонами, мертвим застоєм. Щодо політичних поглядів — тут значно складніше.
Ось що писав сам Іван Якович про своє ставлення до марксизму в передмові до збірки «Мій Ізмарагд» (1898 р.): «Признаюсь, я ніколи не належав до вірних тої релігії і мав відвагу серед насміхів і наруги її адептів нести сміло свій стяг старого щиролюдського соціалізму, опертого на етнічнім, широко гуманнім вихованні народних мас, на поступі із загальнім розповсюдженні освіти, науки, критики і людської та національної свободи, а не на партійнім догматизмі, не на деспотизмі проводирів, не на бюрократичній регламентації всієї людської будущини, не на парламентарнім шахрайстві, що має вести до тої світлої будущини».

«Зрештою, СРСР може тут залишитися й у виграші»

9 грудня 1939 року на засіданні Ради Ліги з 14 членів 7 висловилися за засудження «дій СРСР, спрямованих проти Фінляндської держави», а 14 грудня Асамблея Ліги Націй за пропозицією Англії та Франції вирішила виключити СРСР із цієї міжнародної організації. «Зрештою, СРСР може тут залишитися й у виграші, не пов'язаний із пактом Ліги Націй, — резюмувала «Правда», — й матиме відтепер вільні руки». А тим часом радянсько-фінська війна набула затяжного характеру. Вона була надто непопулярною серед сучасників, агресію з боку СРСР міг не побачити лише сліпий. А незрівнянні з фінськими, втрати радянських військ викликають почуття сорому й болю.

Генерал ДРАГОМИРОВ: повернення пам'яті

Бойовий генерал, талановитий адміністратор, військовий теоретик і педагог, реформатор і публіцист — у кожній зі сфер своєї діяльності Михайло Драгомиров досяг значних успіхів. Діяльність генерала Драгомирова на терені навчання та виховання військовиків мала неабиякий вплив на розвиток військової думки того часу, а його військові твори перекладалися іноземними мовами і зажили слави не тільки в Росії, а й у Західній Європі та Америці.

То де ж знаходиться могила Івана Мазепи?

Аналіз писемних джерел свідчить, що Іван Мазепа, скоріше за все, дійсно був похований саме в Святоюріївському монастирі, що його, монастир, зруйнували (комуністи-сталіністи», як висловився в розмові з нами мер Галаца, наприкінці 50-х — на початку 60-х років. Місце, де розміщувалась церква св. Юрія, нині являє собою невеликий, порослий травою пагорб, що стоїть насамоті неподалік Дунаю.
Він зберігає таємницю могили Мазепи, і, попри численні суперечливі свідчення про знищення праху великого гетьмана, надія на те, що він зберігся, є.

Органічний реаліст

Стиль його «новелів», як називав Косинка свої твори, був ультрареалістичним, без будь-яких символічних наворотів. Граничний реалізм сюжетів та образів, глибока психологічна мотивація вчинків. Короткі речення, улюблений розділовий знак — три крапки (і після знаку оклику, і після знаку питання). Найпривабливіша частина мови — вигук — бо найбагатозначніша. (Натомість старанно уникав конкретики дієслів). Промовистість пауз і ясність багатозначності.
Це була реальна альтернатива агітпропівським принципам епохи. Те, що могло залишитися непоміченим у «езоповій мові» стилю, одразу випиналося в амбівалентності психологічних характеристик персонажів. Радянська література помічала більшовика, котрий керується у своїх діях далеко не ідеалістичними мотивами («Анкета»), проте не помічала, що подібні ж мотиви керують і куркулем («Політика»), і білогвардійським солдатом («Оповідання без моралі»). У вирі «переділу» усі рівні, бо одержимі

Українські сторінки життя Суворова

У всіх військових кампаніях Суворова найактивнішу участь брали й українці, в першу чергу, козаки. Незважаючи на те, що за наказом імператриці Катерини II 1775 року була зруйнована Запорозька Січ, уряд Росії протягом двох війн з Турецькою імперією кінця XVIII ст. активно залучав козаків до військових дій.
Особливо вони відзначилися під Кінбурном у травні 1788 року, коли Суворов викликав на допомогу місцевому гарнізону запорозькі човни-чайки, які відбили всі атаки турків із моря. Флотилію запорожців очолював спочатку Сидір Білий, а потім уславлений у народних піснях і в Тараса Шевченка («Сліпий», «До Основ'яненка») полковник Антін Головатий — останній кошовий Запорозького війська.

Той, що не визнавав слова «ні»

Він прожив довге життя: 90 років і 2 місяці. Вже в 32 роки Черчілль увійшов до складу британського Кабінету міністрів. Але іронічна доля не раз потім чергувала в політичній кар'єрі англійського лідера зльоти з падіннями: він був і міністром (внутрішніх справ, військово-морського флоту, озброєнь, оборони), і впливовим депутатом парламенту протягом 58 років — але випало йому бувати й у центрі політичних скандалів, і потрапляти під жорстокий вогонь обвинувачень у некомпетентності, безпринципності, зарозумілих замашках. І найцікавіше: Черчілль, який у молодості дуже бурхливо й поквапно робив кар'єру (сам ще не завжди чітко уявляючи, яку саме: військового, політика, журналіста чи письменника), дочекався своєї «зоряної години» в політиці й у світовій історії після 65 років, із початком Другої світової війни. Саме епоха боротьби англійського народу з фашизмом принесла нащадку роду Мальборо всесвітню славу. В старості знаменитий англієць любив підкреслювати, що добився успіхів у житті завдяки завзятості, наполегливості, енергії й здібностям

ТРАГIЧНА IСТОРIЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦЕРКОВ

Поступово будівництво церковних культових споруд набувало широкого розмаху. Зростала архітектурно-мистецька вишуканість церков та їхня кількість. Дуже часто невеликі міста України мали кілька храмів. Наприклад, у XVIII ст. у волосному містечку Лисянці Звенигородського повіту Київської губернії діяли шість церков: Михайлівська, збудована (172 3 р.), Преображенська (1730 р.), Вознесенська, (1730 р.), Георгіївська (1723 р.), Миколаївська (1718 р.) та Успенська (172 0 р.). У XIX ст. в Лисянці збудували римсько-католицький костьол. При ньому до 1832 р. був францисканський монастир, а 1861 р. в Лисянці висвятили нову кам'яну церкву, яка належала до 3-го класу і мала 119 десятин землі.

Нумізматична карта України

Спроба створити нумізматичну карту України має на меті дослідити походження грошей від добі Святого Володимира до наших днів.
Основним же завдання було вивчення старовинних монет та медалей як джерел історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історії грошового обігу та монетного виробництва.

Козаки в Європі

Зовнішньополітичні зв'язки Запорозької Січі з країнами Західної Європи у XVI—XVII століттях мали в основному військовий характер. Незважаючи на те, що козаки були підданими короля Речі Посполитої, вони дуже часто проводили цілком самостійну політику.
У кінці XVI століття запорожці провели декілька вдалих походів до Молдови та Валахії, країн, які знаходилися під протекторатом турецького султану. Австрійським Габсбурам, які вели запеклу боротьбу з турками, вдалося 1594 року домовитися з козаками щодо їх походу до Молдови. Очолив його майбутній ватажок козацько-селянського повстання проти поляків Северин Наливайко, який з 12 тисячами козаків завдав молдованам поразки, і місцевий господар тимчасово визнав владу Габсбургів.

Нестор Махно - основоположник маневрової війни

Махно відкинув тактику позиційної війни на захоплення і утримання території, що панувала тоді. Уперше в нашому столітті він вів лише маневрову війну, обгрунтувавши її концепцію. Тухачевський, Гудеріан і де Голль схожі концепції подібної війни обгрунтували через 15—20 років опісля.
Радянські історики та літератори писали про «батька» Махна як про бандита, ворога радянської влади. Небагато хто згадував, що він був і її союзником у громадянській війні. Так, О. Толстой у книзі «Ходіння по муках» описав узяття Катеринослава махновцями, але повстанню робітників відвів головну роль і засудив ганебну, на його думку, втечу махновців.

Невідомий Вернадський

Україні його ім'я добре відоме. Він фундатор і перший президент Української академії наук. Крім того, він був академіком Російської академії наук, членом Чехословацької і Паризької академій, фундатором Радієвого інституту. Коло його інтересів було надзвичайно широке. Найвидатнішим його досягненням є вчення про біосферу і її перехід у ноосферу. Однак не менш цікава і його концепція виникнення життя на Землі. Займаючись геологічними дослідженнями, він звернув увагу, що в геологічні часи зародження життя не було. Більше того, все вказувало на те, що у всі часи живе походило завжди із живого. У той же час усі досліди із синтезу живого з неживої речовини давали негативні результати і немає ніяких передумов для успіху в цьому напрямі.

РОСТОВСЬКИЙ МИТРОПОЛИТ ІЗ МАЛОРОСІЇ

Народився майбутній митрополит в грудні 1651 року в селі Макарові (Київське губернаторство). Навчався у Києво-Братської колегії (потім Києво-Могилянська Академія). У 1668 році прийняв постриг і прожив сім років у Київському Кирилівському монастирі. У 1675 році стає священиком, і отримує призначення до Чернігова, де прославився як проповідник. Після 1677 проводить кілька років у подорожах по монастирях.
10 серпня 1681 святитель Дмитро Ростовський був поставлений ігуменом Свято-Спаського монастиря у Чернігові. Через три роки переїжджає в Києво-Печерську Лавру, де займається складанням житія святих.

Руїна — сумна доба державного самогубства

У справі державотворення неспроможною виявилася абсолютна більшість представникiв тогочасної верхівки суспільства — українська козацька старшина, хоча вона і висунула зі своїх лав талановитих керівників: Івана Виговського, Петра Дорошенка, Юрія Немирича... Але фатальною помилкою політичного істеблішменту України другої половини ХVII століття було те, що він будував державу виключно для себе. Державу станову, ієрархічну, що й не могло не викликати спротиву демократичної Запорозької Січі. Тобто демократичний потенціал державницької еліти того часу виявився трагічно недостатнім.

Нумізматична карта України

Спроба створити нумізматичну карту України має на меті дослідити походження грошей від добі Святого Володимира до наших днів.
Основним же завдання було вивчення старовинних монет та медалей як джерел історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історії грошового обігу та монетного виробництва.

Трагічний злам історії

23 серпня 1939 року в Кремлі в присутності Секретаря ВКП(б) Й.В. Сталіна Голова Раднаркому, Народний комісар закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов й Імперський міністр закордонних справ Німеччини Іоахим фон Ріббентроп підписали Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, названий згодом істориками пактом Молотова — Ріббентропа.
Подія ця приголомшила сучасників своєю несподіваністю, неймовірністю й можливими воєнно-політичними наслідками. Руйнівний вплив Договору на подальший хід історії величезний, його спадщина розділяла народи й держави впродовж десятків років.

КНЯЗЬ РОМАН, ДЕРЖАВНИК МИМОВОЛІ

Ім'я князя Романа відоме не тільки з древньоруських літописів, а й із польських, німецьких, французьких. Закарбував його і старовинний український фольклор. Народився князь приблизно 1153 року. Його батько Мстислав Ізяславович, правнук Володимира Мономаха, княжив на Волині та Переяславщині, але як старший у «Володимировому племені» тримав під своєю опікою й Київ. 1168 року залишився без князя Новгород. І Мстислав Ізяславович послав туди юного Романа.
А наступного року суздальський князь Андрій Боголюбський пішов раттю на Київ.

Нумізматична карта України

Спроба створити нумізматичну карту України має на меті дослідити походження грошей від добі Святого Володимира до наших днів.
Основним же завдання було вивчення старовинних монет та медалей як джерел історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історії грошового обігу та монетного виробництва.

З історії київських ринків

Судячи з газет того часу, пристрасті політичних подій «хвилювали» не більше 10% населення міста. Інші 90% мирних жителів, незалежно від соціально-класової і національної приналежності, — це міські обивателі, для яких головним збудником пристрастей було зростання повсякденних цін.
За «11 київських переворотів» — частих змін влади в 1917—1920 рр. — ціни ці усе ж зростали не неухильно, як нині, а іноді навіть значно знижувались. (Помічено, до речі, що своїх максимальних піків вони сягали напередодні вступу до міста більшовиків, і різко знижувалися з їхнiм відходом.)

Трагічний злам історії

23 серпня 1939 року в Кремлі в присутності Секретаря ВКП(б) Й.В. Сталіна Голова Раднаркому, Народний комісар закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов й Імперський міністр закордонних справ Німеччини Іоахим фон Ріббентроп підписали Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, названий згодом істориками пактом Молотова — Ріббентропа.
Подія ця приголомшила сучасників своєю несподіваністю, неймовірністю й можливими воєнно-політичними наслідками. Руйнівний вплив Договору на подальший хід історії величезний, його спадщина розділяла народи й держави впродовж десятків років.

«Наш завзятий Головатий» повернувся до Одеси

Антін Головатий, козацький кошовий отаман, полковник Самарської паланки і командувая Чорноморської козачої флотилії, народився 28 січня 1744 року. Самарська паланка розташовувалася у місті Нова Самарь (нині Новомосковськ). Утворився цей центр після будівництва московського замку в старому козацькому центрі Самарь (сучасне селище Шевченко в Дніпропетровській області).
Антін Головатий в трагічні останні дні життя став кошовим отаманом Чорноморського козацького війська. Славна пам'ять про нього рівно через 210 років після взяття козаками турецької фортеці Хаджибей (нині територія Жовтневого району Одеси) увічнена прекрасною скульптурною композицією на одному з центральних одеських майданів — Старобазарному. Хоробрий отаман, за задумом авторів скульптури О.Токарєва і В.Чепелєва, мовби зупинився на хвильку перепочити, присівши на камені поруч із бойовим конем і заглибившись у думи про майбутнє.

Анна Ярославна: загадки долі

Цікавою особливістю давньоруських літописів XII — XIII століть є вкрай обмежена кількість свідчень про жінок із князівських родин, особливо про дочок та онучок князів. Зрозуміло, літописці насамперед звертали увагу на державні справи, події громадського, релігійного і міжнародного життя, а родинні справи часто залишалися в затінку.
Тому навіть про знатних жінок часів Давньої Русі ми часто дізнаємося з іноземних писемних пам'яток середньовіччя, свідчення яких суперечливі і залишають простір для гіпотез та фантазії науковців і публіцистів.

Трагічний злам історії

23 серпня 1939 року в Кремлі в присутності Секретаря ВКП(б) Й.В. Сталіна Голова Раднаркому, Народний комісар закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов й Імперський міністр закордонних справ Німеччини Іоахим фон Ріббентроп підписали Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, названий згодом істориками пактом Молотова — Ріббентропа.
Подія ця приголомшила сучасників своєю несподіваністю, неймовірністю й можливими воєнно-політичними наслідками. Руйнівний вплив Договору на подальший хід історії величезний, його спадщина розділяла народи й держави впродовж десятків років.

Вогонь над храмами

Це архітектурне явище досліджується майже сторіччя, коли брати за дослідницький витік працю закарпатського автора Уриїла Метеора (псевдонім просвітителя Івана Сільвая) «Наші скарби», видруковану в Ужгороді 1901 року. А найбільш прикметною працею того часу є фотоальбом чеського фотографа і дослідника народного мистецтва Богуміла Вавроушка, виданий у Празі 1929 року. 272 фотоілюстрації відкривають нам зматеріалізоване, узгоджене з природою життя. А перші світлини церков зробив у 1919— 1925 роках інший чеський дослідник Флоріан Заплетал, але побачили вони світ аж у 1982 році.

Трагічний злам історії

23 серпня 1939 року в Кремлі в присутності Секретаря ВКП(б) Й.В. Сталіна Голова Раднаркому, Народний комісар закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов й Імперський міністр закордонних справ Німеччини Іоахим фон Ріббентроп підписали Договір про ненапад між Німеччиною та Радянським Союзом, названий згодом істориками пактом Молотова — Ріббентропа.
Подія ця приголомшила сучасників своєю несподіваністю, неймовірністю й можливими воєнно-політичними наслідками. Руйнівний вплив Договору на подальший хід історії величезний, його спадщина розділяла народи й держави впродовж десятків років

Зборів: тернистий шлях до свободи

18 серпня 1649 року, 350 років тому, в самий розпал Визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького було підписано Зборівський мир між Річчю Посполитою та її повсталою безправною провінцією — Україною.
У цьому договорі вперше за останні три століття Україна виступила в ролі фактично рівного учасника переговорів. Ціла серія повстань українських козаків і селян наприкінці XVI — першій половині XVII століть закінчилися поразками. Бунтівна провінція свій шанс здобути свободу отримала наприкінці 40-х років XVII століття.

Богдан Хмельницький і Реформація: досвід аналізу

Протестантами прийнято називати учасників релігійно-громадського руху, які виступали за церковну реформу католицької церкви в XVI ст. Цей рух, названий Реформацією, очолив німецький проповідник Мартін Лютер (1483—1546). Він виклав своє віровчення в 95 тезах. Кожний християнин, на його думку, має право звертатися до Творця особисто, в індивідуальному порядку, і спілкування з Богом, викликане глибокою душевною потребою, не потребує гігантських соборів, пишного вбрання священнослужителів, ікон, дорогоцінного начиння й посередництва римського престолу.
У Радянському Союзі фактично заборонялося вивчати історію Реформації. Справа в тому, що питання про Реформацію природним чином виводить на тему, розкриту німецьким соціологом Максом Вебером у книжці «Протестантська етика й дух капіталізму» (1905).

Початок - кияни в Москві

Єпифаній Славинецький, послідовник чеського педагога й ученого Я.А. Коменського, у XVII столітті прийняв постриг в Києво-Печерській Лаврі.
Будучи високоосвіченою людиною, Славинецького шанували й поважали не тільки в Києві, але й у Москві, куди він переїхав на прохання царя Олексія Михайловича. Запам’ятався Єпифаній, перш за все, своїми філософськими поглядами, які він зосередив, в основному, на етичній та антропологічній проблематиці. Уявлення про світ і його структуру склались під впливом відповідних середньовічних і ренесансних концепцій.
Єпифаній Славунецький помер 1675 року в Москві. Своє багатство — бібліотеку він відписав Київському братству.

Князь Андрій і сьогодення

17 липня православні церкви відзначають пам'ять благовірного князя Андрія Боголюбського, з часу смерті якого саме виповнюється 825 років. «Благовірні» — це святі люди, які за життя були царями, князями тощо. І використовували владу для поширення віри, розбудови церков, просвіти народу в країні, за що й були причислені до лику святих. Церква навчає, що благовірні залишаються патронами й оборонцями своїх підданих i після смерті.
Життя Андрія Боголюбського (за назвою села Боголюбово недалеко від російського Володимира) відоме історикам в усіх деталях. Він — помітна фігура в літописах та наукових дослідженнях, адже з ним пов'язаний могутній ривок у формуванні державності на тих землях, котрі пізніше стали називатися Московським князівством. За участю Андрія, онука Київського князя Володимира Мономаха, почала активно творитися нова слов'янська гілка — московський народ.

Чумацтво: торгово-візницький промисел українців

Одним з найважливіших позаземельних занять українців XVIII — XIX ст. був торгово-візницький промисел, або чумацтво. Найперше чумаки з'явилися у Середньому Подніпров'ї в другій половині XVI ст.
За переказами старих чумаків, записи розповідей яких були зроблені дослідниками давнього українського промислу на початку XX ст., слово «чумак» походить від слова «чума» — назви страшної в той час хвороби, оскільки чумаки часто перевозили цю заразну хворобу. Подані нижче матеріали розкривають специфіку чумацького промислу, висвітлюють чумацтво як національно-історичне явище і в територіальному аспекті стосуються переважно південної Київщини.

ФОРТЕЦЯ ЗАМКОВОЇ ГОРИ - II

Фортеця на Замковій горі в Мукачеві з 1086 року слугує надійною захисною спорудою для мешканців міста. Збудована була за наказом угорського короля з династії Алпадів Ласла І Святого, який прагнув захистити Мукачеве від постійних набігів половців. Бастіони і стіни фортеці захистили місцевих жителів і від набігів монголо-татар у XIII столітті.
З XVII століття замок перейшов у власність трансильванських князів Ракочіїв. У 1711 році гвардія князя здає фортецю австрійцям, після чого Ференц ІІ Ракочій відмовляється від «такого миру» і закінчує своє життя у вигнанні.

Злет і падіння Івана Брюховецького

Історія досить скупа на інформацію щодо походження та молодих років майбутнього гетьмана. Першу документальну згадку про нього зустрічаємо лише під 1649 роком у реєстрі Війська Запорозького, де він записаний як «Мартинець Хмельницького». Таке «несолідне» ім'я дало підстави дослідникам вважати, що Брюховецький походив із соціальних «низів» і зводити його роль у роки Хмельниччини до кімнатного слуги гетьмана. Про те, що це не відповідало дійсності, свідчить чимало відомих нам фактів ранньої біографії Івана Мартиновича. Зокрема, навесні 1656 року за дорученням гетьмана він із дипломатичною місією відвідує трансильванського князя, двома роками потому — польського короля. Це свідчило, як мінімум, про знання Брюховецьким латини (тогочасної офіційної мови дипломатії) та правил світського етикету. Шляхетне походження виказує і його служба при гетьманському дворі: Хмельницький прагнув заснувати власну правлячу династію і виховання свого спадкоємця Юрія доручає саме Брюховецькому. Після смерті Богдана старшині вдалося вмовити молодого гетьманича не вступати на правління, а продовжити, поки що, своє навчання

Етноісторія України у відбитті західних джерел раннього нового часу

З появою Київської держави, яка швидко розширювалася, підкоривши інші східнослов'янські союзи, це державне утворення теж почали називати Руссю. Так виникли два значення слова «Русь», широке і вузьке, державно-політичне і локально-етнічне, що зафіксовано в давньоруських літописах. У них Русь у широкому значенні — це вся Київська держава, але водночас це слово вживається і в названому етнолокальному сенсі. Наприклад, у першому Новгородському літописі дуже часто йдеться про поїздки новгородців «до Русі», тобто до Києва, Чернігова чи Переяслава; так само «їздили до Русі» із Суздаля, Володимира, Полоцька та інших міст і князівств Північної і Західної Русі.
Проте утворення Київської держави, на яку поширилась назва «Русь», не означає появу «давньоруської народності» та її кореляції в сфері етноісторичній.

Підступність без любові

Павло Тетеря, може, як ніхто посприяв розпаленню пекельного вогню братовбивчої громадянської війни на рідній землі, перетворивши власну вітчизну на суцільну відкриту рану.
Виходець iз родовитої київської (за іншими даними — волинської) шляхти, Тетеря, хоч його предки були православними, закінчив уніатську школу, потім певний час перебував судовим чиновником. Очевидно, це була людина освічена, розумна й здібна. Але тим більше лиха завдав майбутній гетьман Україні, бо всі його таланти були «щедро доповнені» безмежною жорстокістю та підступністю, тим більшою, що в його душі не було й крихти любові. Любив він аж ніяк не Україну — тільки себе й владу, про що красномовно свідчили його справи.

Ярослав Мудрий - «сіяч»

Швидкий темп перетворень князя Володимира вимагав поглиблення й успішного завершення реформування державного життя, подальшого зміцнення єдності й могутності Давньоруської держави. Розв'язання цих завдань пов'язано з ім'ям великого князя київського Ярослава. Як сказано в літописі, Володимир зорав, Ярослав засіяв, а ми (тобто наступне покоління) збираємо плоди. В чому ж полягає «посів» Ярослава, що ми знаємо про великого князя?
Давні джерела повідомляють про народження Ярослава під 978 роком. Його матір'ю була полоцька княжна Рогнеда. Як і батько, він у юному віці отримав у керування Новгородську землю. 1019 року, посівши після запеклої міжусобної боротьби великокнязівський престол, Ярослав став енергійно продовжувати розпочаті князем Володимиром реформи.

Щаслива доля ікони Вишгородської Богородиці

Дивовижна історія цієї ікони із Константинополя, столиці Візантійської імперії, що досягла свого блискучого розвитку за часів правління імператора Юстиніана I (527—565 рр.).
Маючи взаємовідносини та дружні зв'язки з різними країнами і містами для поширення свого впливу та запровадження нової релігії — християнства, імператори Візантії посилають туди грецьких митрополитів, єпископів, писарів, архітекторів, художників, ремісників. Київська Русь отримала від Візантії й нове для себе релігійне мистецтво, напрацьоване попередніми віками і доведене до високого ступеня досконалості на той час.

Українці Берестейщини - автохтони чи іммігранти?

Перепис населення 1897 року зафіксував у Гродненській губернії понад 360 тисяч осіб, рідною мовою яких була українська, а в повітах Кобринському та Берестейському вони становили, відповідно, 79,6 та 64,4 відсотка всього населення.
За століття ж до перепису українців на Гродненщині нараховувалося понад 220 тисяч, або майже третина всього населення губернії, а в середині минулого століття число «малоросів» зросло до більш ніж 270 тисяч осіб. Це — щодо офіційної статистики, яку, зазначимо, було враховано Брестським мирним договором 1918 р. і до Української Народної Республіки були приєднані українські етнічні землі, зокрема й терен Берестейщини. Проте уже 1921 р., у відповідності до Ризького мирного договору, ці землі відійшли до Польщі.

«Химера слов'янського братства вкрай живуча»

Iдея міфічної слов'янської єдності пропагувалася щонайменше з часів Кирило- Мефодіївського братства. То затухаючи, то спалахуючи з новою силою, вона дошкутильгала до наших днів і виринула з початком бойових дій НАТО проти Югославії. Слов'янський прапор знову замайорів на трибунах, а події на Балканах остаточно розкололи політично заангажовану частину населення України.
Так, свої «за» і «проти» висловили Ю.Швед і І.Чапаєв («День» від 1.04.99). Не вдаючись до детальної полеміки, зверну увагу на фразу останнього, що «слов'яни завжди приходили на допомогу один одному — і за часів Суворова й під час Великої Вітчизняної війни». Постулат цей настільки наївний, наскільки й хибний, але вельми популярний серед не обтяжених історичними знаннями добропорядних громадян.

Український проект «Нової Європи» року 1658

Сходження Івана Виговського на вершину політичної влади в Україні в серпні 1657 р. більше нагадувало Голгофу випробувань. Новий правитель успадкував від свого попередника не лише народжену в запеклій боротьбі Українську козацьку державу, а й складний клубок нерозв'язаних проблем і протиріч. Польська шляхта вперто не бажала визнавати незалежність українських земель і більша її частина, передовсім та, що до 1648 р. мала родові маєтності «на східних кресах», воліла ліпше вмерти в боротьбі за них, аніж змиритися з їх втратою.
Не виправдала сподівань українських політиків й угода з московським царем 1654 року. Визнання Богданом Хмельницьким зверхності царя відштовхнула від нього кримського хана, котрий перейшов у табір ворогів.
За таких умов із початком 1658 р. провідні ролі в уряді Виговського починають відігравати прозахідні політики — Ю.Немирич, П.Тетеря, І.Груша, Г.Лісницький, зусиллями яких розпочинається інтенсивний українсько-польський діалог.

Улюбленець долі

Андрію Войнаровському, майбутньому осавулу гетьмана Мазепи, пощастило, хоча його дитинство й юність не можна назвати безхмарними (змалку був позбавлений і батьківської опіки, і материнської ласки).
Його батько, Ян Войнаровський, був шляхтичем Київського воєводства, нащадком знатного козацького роду (родичем відомого правника Юрія Немирича) і водночас католиком за віровизнанням, певний час — послом до польського сейму. Можливо, саме релігійні суперечки стали причиною його швидкого розриву з матір'ю Андрія, Олександрою Степанівною Мазепою- Колядинською, теж знатного козацького походження. Сина дуже рано забрали від батька. Але хлопчику пощастило: його виховання взяв на себе рідний дядько, брат його матері гетьман України Іван Степанович Мазепа. Удари долі не оминули хлопчика. 1695 року, коли йому було 6 років, помирає мати. Але гетьман Мазепа відчував себе зобов'язаним подбати про належну освіту небожа, до якого відчував усе більшу батьківську ласку (гетьман, як відомо, не мав дітей)

Володимир - Красне Сонечко

Остання чверть Х — початок ХI століття — складний, суперечливий, насичений подіями період становлення й розвитку Давньоруської держави, який нерозривно пов'язаний з ім'ям князя Володимира Святославича. У роки правління Володимира Київська Русь досягла високого рівня політичного й культурного розвитку, військової могутності, ставши врівень із багатьма європейськими та близькосхідними країнами.
Уявити великого князя в різноманітті його справ і звершень нам часом заважає не лаконічність давніх джерел, а традиційне трактування його виключно як святого «хрестителя Русі», що майже тисячу років складалося в церковній літературі й часто в історичних працях.

Дунайське козацтво: від лицарів-оборонців до найманців-підкорювачів

Чутки про створення на Дунаї «Нової Січі» стали приводом до масових втеч до Бесарабії кріпаків із Поділля й тодішнього Новоросійського краю. Наляканий новою хвилею «покозачення» населення Правобережної України уряд влітку того ж року ліквідує «на Дунаї Січ», устигнувши частину козаків відправити вже второваним шляхом — на Кубань.
Однак чимало усть-дунайців (за деякими даними, 1300 козаків) відмовляються стати гарматним м'ясом у війнах царизму за підкорення чеченців та інших народів Північного Кавказу й розсіюються степами Бесарабії. Деякі нащадки запорожців приписуються до громад найближчих сіл та містечок, а інші засновують нові села, наприклад, Акмангіт, Дракулі, Старокозаче тощо.

Карпато-Українська держава: знову напівправда?

У середині 20-х — на початку 30-х років визнаним лідером закарпатських українців став відомий філософ, теолог і викладач о. Августин Волошин. Створена ним Християнська народна партія та її друкований орган «Свобода» активно пропагували ідеї української державності, здобуваючи чим раз більше прихильників серед інших українських партій та організацій, об'єднаних у Першу Руську (Українську) Центральну Народну Раду.
Процеси, які відбувалися на Закарпатті, опинилися в центрі уваги Організації українських націоналістів, яка постала 1929 року на чолі з полковником Євгеном Коновальцем. ОУН об'єднала в єдину структуру розрізнені українські націоналістичні формації, що діяли в Європі і ставили на меті своєї діяльності боротьбу за відновлення української державності.

Козак Мамай: генеза

Очевидно, наші наукові кола погодилися з гіпотезою про те, що слово «козак» є тюркського походження, яке означає — вільна, незалежна людина. З початку XIV ст. відомий Словник половецької мови, де також є слово козак, у такому ж самому значенні. Із цього століття відомі й документи з Криму з італійських колоній, у яких також ідеться про татарських козаків, які здійснювали охорону цих колоній.
А в кінці XV ст. слово «козаки» вже відоме й стосовно українських козаків. Але знаючи, що українське козацтво, як великомасштабне явище, виникло на місцевому грунті, з'являється сумнів щодо правильності цієї гіпотези.

Туди! Туди! В Київ! У древній, прекрасний Київ!

У грудні 1828 року 19-річний Микола Гоголь, покинувши рідну домівку, прибув до Санкт-Петербурга. Місто неприємно вразило юного провінціала своєю безбарвністю, прозаїчністю, казенно-діловою метушнею, але здивувало тим, що в столиці «всіх» цікавить «усе малоросійське». Тому в листах додому він просить збирати для нього описи вбрання сільських жителів, «до останньої стрічки», анекдоти, «смішні, сумні, жахливі», колядки про Івана Купала, про русалок, а також знаходити стародруковані книги, нотатки, рукописи про часи Гетьманщини. Наступного року рідні дізналися про його задум написати історію України. «Історію Малоросії я пишу всю від початку до кінця. Вона буде або в шести малих, або в чотирьох великих томах», — писав він Михайлові Максимовичу. А в «Звіті Санкт-Петербурзького округу за 1835 рік» він сповіщав, що два томи історії України «вже готові», але «автор не квапиться видавати доти, доки обставини не дозволять йому оглянути багато місць, де відбувалися деякі події».

Українсько-російський договір: від ратифікації до денонсації

Уже з початку 1649 року гетьман Хмельницький та його найближчі сподвижники виразно відстоюють ідею побудови «удільної» Української держави, проводячи при цьому надзвичайно енергійну зовнішньополітичну діяльність. Хмельницький з перших же днів повстання укладає військово-політичний союз з кримським ханом, намагається залучити Трансільванію, Молдавію та Валахію; бути під заступництвом їх спільного протектора — турецького султана та водночас проводить переговори з противниками останнього — Венецією та Габсбурзькою імперією.
Особливо активними є контакти українського уряду з представниками московського царя та шведського короля. Як один, так і другий суперничали з польськими монархами за домінування в Центрально-Східній Європі. На підгрунті цього суперництва гетьман сподівається досягти вигідного для українських інтересів антипольського фронту.
Переяславська рада — мета чи засіб, початок чи кінець?.. Гортаючи сторінки історичних видань майже десятилітньої давнини, важко зрозуміти запитальну інтонацію цих рядків.

Український Шаляпін

24 січня 1894 року в місті Лебедині (нині Сумська обл.) у сім’ї купця Никифора Стешенка народився син Іван, доля якому уготувала і світову славу співця, і довге забуття, породжене радянською епохою 30—40-х років.
У Никифора Андрійовича був гарний голос, мати також співала, але найбільше вона любила слухати українські народні пісні. Іванко співав у церковному хорі лебединської Соборно-Успенської церкви (зруйнованої 1940 р.). Його чистий, кришталевий дискант помітив місцевий вельможа граф В.Капніст, нащадок гетьмана Павла Полуботка.

Держава, яка народилася й загинула в один день

Підкарпатська Русь (згодом була перейменована в Карпатську Україну) на початку XX століття була землею, що входила в склад «другої» Чехословацької республіки. Сама ж так звана «друга» республіка сформувалася у 1938 році, після того як Судетська область Чехословакії, згідно Мюнхенських угод, увійшла до складу гітлерівського Рейху.
Коротка історія Карпатоукраїнської держави донедавна була «білою плямою». Після 1991 року українські історики дістали можливість всебічно вивчити архівні матеріали, пов’язані з подіями 1938 — 1939 рр. Разом із дослідженнями вчених української діаспори знайдені документи створюють об’єктивну картину подій, пов’язаних з проголошенням самостійної Карпатської України.

Князь Свидригайло - авантюрист чи державотворець?

Наприкінці XIV століття землі України опинилися цілком під владою Великого князівства Литовського. 15 серпня 1385 року було підписано Кревську унію, яка майже на чотири століття визначила історичні перспективи Польщі, Литви, України та Білорусі.
Нехрещена Литва разом з великим князем Ягайлом, який спокусився вільною польською короною (пани вибрали королевою молодшу дочку угорського короля Людовіка Ядвігу і зуміли нав’язати її молодому сусіду), звісно ж, від цього союзу не виграла. Поляки хотіли землі Литви (а українські та білоруські її володіння становили близько 90% території) перетворити на звичайні свої провінції.

Німецькі колоністи в Закарпатті

Безпосередньою причиною нової німецької хвилі колонізації було придушення повстання Ференца II Ракоці проти австрійського поневолення. 1728 року австрійський імператор Карл VI дарує більшу частину Закарпаття німецькому духовному князеві, графові Лотару Францу Шенборну Бухгейму, який став на початку XVIII ст. союзником австрійських Габсбургів.
За свої заслуги перед ними родина графів Шенборнів отримала також володіння в Нижній Австрії на захід од Відня (графство Бухгейм). Шенборн і посприяв тому, що німецькі колоністи з’явилися на Мукачівщині. Франконці з Бамберга і Вюрцбурга селяться в заснованих ще в XIV-XV століттях слов’янських селах Верхній Коропець і Новоселиця. Пізніше у Верхній Коропець прибуває ще декілька родин зі швабського Шварцвальда, а в Новоселицю — франконці з Баварії.

Велич і ганьба князя Ярослава

Вперше ім’я Галицького князя Ярослава Володимирковича Осмомисла згадується у «Слові о полку Ігоревім». Ярослав Осмомисл утримував добрі зв'язки з суздальським князем Юрієм I Долгоруким, разом з іншими князями брав участь у походах проти половців. Відгомоном цієї боротьби було «Слово о полку Ігоревім». З іншими сусідами, Польщею і Угорщиною, Ярослав Осмомисл утримував мирні відносини, як також з Візантією та цісарем Фрідріхом І Барбароссою. Серед інших князів тодішньої Русі-України саме про Ярослава мовиться чи не з найбільшою повагою у «Слові о полку Ігоревім». Ось ці кілька рядків: «Галицький Осмомисле Ярославе! Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши Гори Угорські (тобто Карпати) своїми залізними полками, заступивши королеві дорогу, зачинивши ворота Дунаю, справляючи суди аж до Дунаю! Гроза твоя по землях тече! Ти одчиняєш ворота київські; стріляєш з батьківського золотого стола салтанів по далеких землях!»

Славний ніжинський ярмарок

Починаючи із середини XVII ст. ярмарки в Ніжині на Чернігівщині проводилися тричі на рік: взимку — Всеєдний, влітку — Троїцький, восени — Покровський. Тривали вони два-три тижні. Та ще двічі на тиждень відбувалися торги.
Всю свою пишність демонстрував Ніжин на цих ярмарках. Корчми й заїжджі двори заповнювалися приїжджим людом. Тютюн, прянощі везли з Туреччини і Болгарії, галантерею — з Німеччини, хутра — з Московії, порцеляну — з Лейпцига, оксамит, шовк, вовну, ситець — із Венеції, Кенігсберга, голландське, англійське, французьке сукно — із Гданська. Місцеві греки дивували ковбасами, ніжинські й навколишні селяни привозили вишні, сливи, кавуни, груші, гриби, тютюн. З півдня доставляли виноград, сіль і рибу везли з Астрахані. Вина переважали угорські й кримські.

«Утворення вільної, трудової Української Республіки є найбільшою революційною справою Європи»

У грудні 1918 року в Києві утвердилася влада Директорії, котра проголосила відновлення УНР. У чорноморських портах від Одеси до Новоросійська висадилися війська Антанти, щоб допомогти Білій армії під командуванням А. Денікіна відродити «єдину й неподільну Росію». А на півночі Радянська Росія розпочала військовий похід проти Української Народної Республіки.
Попри це Директорія запевнила українських громадян у тому, що незабаром вони самі вирішуватимуть долю своєї країни. Вона оголосила себе «тимчасовою верховною владою революційного часу», що отримала на час боротьби силу і право правління державою від першоджерела революційного права трудящого народу». І зобов’язувалася через деякий час передати дані повноваження трудовому селянству, робочому класу та трудовій інтелігенції. Представницьким органом цих верств населення мав стати Трудовий Конгрес.

Розбита булава Руїни

Період Руїни охоплює приблизно два десятиріччя після смерті Богдана Хмельницького (1657—1676 рр.). Але чого ж нас може навчити цей, не найславетніший, період української історії?
Перша й найочевидніша відповідь: часи Руїни наочно свідчать, яка велика для країни роль національного лідера, яким був Богдан Хмельницький. Він умів пробудити в народі, який дуже часто був позбавлений впевненості в собі, не мав ясного відчуття власної самобутності, почуття гордості за свою землю і рішучості захищати свої законні інтереси. Цією рішучістю був сповнений знаменитий гетьман, коли в останні два роки життя (1656—1657 рр.) наполегливо шукав союзників для України серед європейських держав, що дозволило б їй зберегти щойно завойовані, величезною ціною, свободу і цілісність.

До Різдва Христового

Мало, мабуть, знайдеться з-поміж нас людей, які не вважали б Різдво святом. Навіть невіруючі, навіть нехристияни відчувають поезію і містичну радість цього дня, причетність до чогось важливого, що відбувається в космосі. Тепер неможливо собі це уявити, але свято Різдва Христового, на відміну від Воскресіння, не відзначалося ранніми християнами, воно не входило до церковних календарів. Тільки в IV столітті Римська церква почала святкувати Різдво. Невдовзі ця традиція була запозичена іншими церквами Вселенської християнської церкви, тоді єдиної.
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар