Антидержавний протекціонізм - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Сергій Шебеліст » Антидержавний протекціонізм
Сергій Шебеліст

Кандидат наук із соціальних комунікацій, журналіст, Полтава

Антидержавний протекціонізм

Політична сила, за лідера якої вперше в історії проголосувало менше 50 % виборців, мала б поводитися обережніше й делікатніше, а не ставати на шлях конфронтації із суспільством

Напередодні Дня української мови ансамбль парламентських «піаністів» за помахом руки всім відомого «диригента» ухвалив чергове провокаційне рішення. Внісши поправки до Закону «Про телебачення і радіомовлення», народні депутати зменшили обов’язкову квоту національної аудіовізуальної продукції з 50 % до 25 %. На щире переконання авторів «прогресивної» новації, це жодним чином не дискримінує вітчизняних митців, а навпаки – сприятиме тому, що їхня творчість ставатиме дедалі кращою, якіснішою і конкурентоспроможнішою. До того ж без таких обмежень, кажуть парламентарії, практично неможлива поява нішевих телеканалів і FM-станцій, наприклад, із джазовою музикою, котрої в Україні начебто немає або дуже мало. Облудність цього твердження легко спростовують своїм життєвим прикладом і популяризаторською діяльністю Олексій Коган, Енвер Ізмайлов, Ігор Закус і багато інших українських джазменів. Аналогічна ситуація з рештою жанрів і стилів, за винятком хіба шансону (зрозуміло, в місцевій спрофанованій інтерпретації). Тому проблема насправді не в музиці, а в «музикантах», точніше – в «піаністах», їхніх світоглядних орієнтирах і специфічних естетичних ідеалах.

«Практично уся ця «еліта» має совєтську (партійно-комсомольско-каґебешну) генеалогію і відтак в основній своїй масі є совєтськомовною і совєтськокультурною, себто практикує у повсякденні спрощений варіант російської мови і такий самий спрощений варіант російської культури (що можна приблизно порівняти з експортним варіантом американської культури для третього світу), – зазначає публіцист Микола Рябчук. – Найголовніша дискурсивна стратегія цієї групи – представлення наявної ситуації, у тому числі мовно-культурної, як «нормальної» та, відповідно, нейтралізація альтернативних поглядів – через їхнє замовчування, а ще більше – висміювання, перекручування та виштовхування до сфери обсесії й божевілля («национальной озабоченности»)».

Те, що правляча нині партія байдужа до гуманітарної сфери, було зрозуміло ще задовго до її сходження на владну вершину: невипадково ж у «тіньовому» уряді регіоналів майже  до кінця 2009 року не було посади міністра культури. Але мало хто сподівався, що після далеко не тріумфальної перемоги на президентських виборах-2010 вони настільки заповзято «зачищатимуть» культурний простір,  реставруючи совєтські символи, витісняючи з кінотеатрів фільми, дубльовані українською мовою, саботуючи Конкурс імені Петра Яцика й ось тепер маргіналізуючи українську музику. Політична сила, за лідера якої вперше в історії проголосувало менше 50 % виборців, мала б поводитися обережніше й делікатніше, а не ставати на шлях конфронтації із суспільством.

Перебування в опозиції, на жаль, практично не змінило регіоналів і мало чому їх навчило. Якби вони були такими щирими патріотами й істинними державниками, як переконують у тому на всіх ток-шоу, то, напевно, мали б усвідомлювати необхідність підтримчих дій на користь української мови та культури й не позбавляли б національний продукт хоча б незначних преференцій. Апеляція до «світового досвіду», «європейських цінностей» і «вільної конкуренції» звучить непереконливо, адже, наприклад, у таких демократичних країнах, як Франція та США, реалізують політику «позитивної дискримінації» та захищають свій гуманітарний простір, спрямовуючи на його розвиток чималі кошти.

Після цілої низки подібних заходів стає дедалі важче сперечатися з тезою Ліни Костенко про те, що «Україною керують люди, які її не люблять і яка їм чужа», й урешті починаєш переконуватися в тому, що справді – «таланти мають Україну». Звісно, навіть за таких несприятливих умов українська культура не перестане існувати, бо вона переживала і значно гірші часи, але відтепер їй дихатиметься менш вільно, хоч у нормальній державі все мало б бути з точністю до навпаки.

2011-11-08 08:00:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар