Андрій Ребрик - Україна Incognita
Андрій Ребрик
29 січня 1918 року біля станції Крути на Чернігівщині, між Ніжином і Бахмачем, за 120 км від Києва, відбувся бій, який як мало яка подія, досі зазнає чимало спекуляцій. Мої думки з цього приводу засновані переважно на спогадах учасників бою (Ігор Лоський, Іван Шарий та інші), генерала О. Удовиченка, який приймав звіт після бою тощо. “Дані” ж людей, які були далеко від місця подій якраз і внесли плутанину (наприклад шановний історик Д. Дорошенко та безліч інших).
Напередодні нового року та Різдва, пропоную підбірку старих українських різдвяних листівок
Репресії 1937—1938 рр. прийнято називати «єжовщиною» (за прізвищем наркома внутрішніх справ Ніколая Єжова) або Великим Терором.
У наказах НКВД вказувалися конкретні цифри: скільки «ворогів народу» має бути виявлено і скільки розстріляно. Згодом "плани" збільшувалися, а керівництво на місцях, намагаючись догодити начальству, ретельно «виконувало і перевиконувало» їх і звітувало «нагору».
У червні 2013 року я відвідав Пластовий Музей у Клівленді, штат Огайо, США. Серед цікавих документів, натрапив на фото одного з основоположників Пласту на Закарпатті - проф. Остапа Вахнянина...
Зближається 1 липня, день, коли народовецька молодь Підкарпаття з’їдеться на свій II з’їзд до Мукачева. Багато газет писало про цей з’їзд, багато було порад, багато вимог, а також і багато очікувань від нього. Кожна газета ставила свої вимоги.
Ми вповні віримо нашій молоді, що вона свої завдання виконає якнайкраще, адже вже зрозуміла потребу нашого народу, після якої буде поступати й на з’їзді.
Ми бажаємо з’їзду успіху і пропонуємо резолюції II з’їзду народовецької молоді Підкарпаття, що відбудеться 3 липня 1934 р. в Мукачеві таке:
Одного листопадового вечора 1911 р. на сходинах в домівці «Сокола-Батька» Петро Франко «став “вертіти діру” в мізку проф. Боберського, щоб цей винайшов назву на “Scouting”. [..] Між нами подали пробні назви на “Scouting”. В одних викликували сміх, у других арґументи оборони. І в розгарі балачки пригадав собі Петро Франко, що в школі стрічався з відповідною назвою. [..] Вже другого дня прийшов з назвою “пласт”. Чи знайшов її в книжці, чи радився в свойого батька – не знаю. Він став серйозно студіювати пластове питання, а мені довелося в Соколі-Батьку робити першу спробу організації пласту».
Шістьдесятьлітній Ювілей нашого народнього будителя і провідника відсвяткувало українське громадянство цілого Підкарпаття спеціяльним святочним вечером в суботу 17. ц. м. в городському театрі нашого столичного города Ужгорода. Цей вечір був безперечно найімпозантнійшим святом із всіх, які відбулися за останнє десятиліття на Підкарпаттю.
І кожний присутний, в отій переповненій салі, відчував, що ми святкували не лише ювілей того, який працю цілого свойого життя віддав Народові, але що, як казав сам Ювілянт, ми рівночасно святкували ювілей нашої спільної ідеї, величної ідеї українського національного відродження Підкарпаття!
Іван Чмола - військовий та педагогічний діяч у Галичині; один з основоположників Пласту та стрілецького руху; з 1914 старшина УСС, згодом організатор і полковник Січових Стрільців у Києві, 1919 комендант куреня, а потім коша Січових Стрільців. По війні гімназійний учитель у Галичині (в Яворові й Дрогобичі). 1939 вивезений більшовиками, подальша доля невідома.
Чи запитуємо ми себе зараз, яким вольовим напруженням молодій генерації тридцятих-сорокових вдалося пережити призначені долею важкі випробування. Нелегким здавалося навіть просте виживання, а тут належало зберегти себе та ні в чому не зрадити життєвим цінностям.
У ті роки середовище українського юнацтва плекало культ героїчного типу людини, обдарованої ґартованою волею та внутрішньою силою. Життя передвоєнної Європи було позбавлене м’яких тонів модної нині політкоректності та толерантності. Так у політичних протистояннях майже все вирішувалося брутальним напиранням сильнішого. Для прикладу надається занапащена мюнхенською угодою доля Чехословаччини.
Відійшов у вічність Зореслав 19 лютого 2003 року.
Хто такий письменник, прихований під псевдонімом “Зореслав”? Оскільки його ім’я в Україні довго замовчувалось, наводжу найосновнішу довідку про нього.
Севастіян Сабол народився 7 грудня 1909 року в Пряшеві. Мати – словачка-римокатоличка; батько – словацькомовний руснак-грекокатолик. В монахи Севастіян постригся на Чернечій горі в Мукачеві 1924 року. Український національний гарт здобув у василіянських монастирях Галичини (Крехів, Лаврів, Добромиль).
Іван Марґітич ще за життя удостоївся високого титула народного єпископа. Ніхто цього офіційно не затверджував. Так має бути і так сталося. Саме означення “народний” найменше стосується співзвучного державного титулування. У ньому те смислове наповнення, яке вкладаємо у поняття святості. За неписаним моральним кодексом його й називали за життя просто Народним Єпископом.
Через два тижні Закарпаття і Україна буде вшановувати чергову річницю подій березня 1939-го року - Карпатської України. Буде покладання квітів біля відповідних пам`ятників, урочисті промови, хвилини мовчання. Але чи ці всі ритуальні процедури наблизять нас до дійсного розуміння вибору тих людей. Що їх спонукало, що їх вело? Зрештою, як писав Шевченко, - чи їх праця "...варт вона огня святого".
Велика Злука — урочисте оголошення 22 січня 1919 р. на Софійському майдані в Києві універсалу про об’єднання УНР і ЗУНР у соборну Україну, День соборності України.
22 січня 1918 року Центральна Рада своїм Четвертим Універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А 22 січня 1919 р. відбулося об’єднання УНР і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
На Заході український “Щедрик” вже давно став невід’ємною частиною різдвяної культури. Пісню, відому там як “Carols of the Bells”, можна почути і в кіно, і в магазинах...
На Закарпатті крім Пласту були ще скавтінґові організації інших національностей, тобто жидівські, мадярські і чеські. Відтак москвофіли заложили собі т. зв. «Русскій Скавт».
Скавтмайстер Леонід Бачинський описує становище Пласту на Закарпатті у 9-ий рік його існування (перші пластові гуртки на Закарпатті заснував проф. Андрій Дідик у Берегові 1923 року). Він відзначає проблеми, що з ними стикається молодіжна організація. Важливо відзначити, що зі статті ми довідуємося й те, як ставилася громадськість, батьки, школа до Пласту, пластунів та їх діяльності.
Національну й політичну роль Закарпаття в Центрально-Східній Европі вже від давніх-давен визначали гори Карпати. Засада, що не можна робити політику, ігноруючи географію, дає чимало доказів її практичного примінення. Крім інших причин політичного і мілітарного характеру, і ця геополітична обставина відіграла певну роль, що Закарпаття попало від Київської Руси під окупацію Угорщини.
Перший пластовий курінь на Закарпатті було створено восени 1921 року з учнів Берегівської гімназії. Ініціатором його створення став професор Кульчицький, а першим курінним – старший учень гімназії О.Домбровський. Директором гімназії в той, час був др. А. Алиськевич, який всіляко сприяв Пласту. Спочатку курінь творили нечисленні гуртки, якими керували учні А. Довбак, М. Фущич та М. Цуперяк. Згодом ряди Пласту стали поповнювати кращі учні переважно селянського походження (таких була більшість у гімназії), а до розбудови організації приєдналися вчителі А. Дідик, О. Крайчик і К. Заклинський. У результаті в 1925 р. курінь нараховував уже близько півсотні членів (у 6-ти гуртках).
«Цю працю дав мені автор Степан Пап незадовго перед смерю разом з машинописними копіями «Історії Закарпаття з проханням, щоб я при нагоді подбав про їх видання. Три томи «Історії Закарпаття» видано в Івано-Франківську. «Велику боротьбу» даю для видання в Ужгороді.
Вирізка з видання «Пластун-Юнак-Черкес» 1923 року - часопису пластової молоді Підкарпатської Русі (Закарпаття).
Видання виходило в Ужгороді трьома мовами - українською, чеською та угорською. Від 1924 року видання змінило назву на «Пластун». Від 1924 року і з невеликими перервами видавався аж до 1935 вже в Севлюші (Виноградів).
Святкування 100-ліття найстарішої української скаутської організації Пласту - НСОУ було дійсно масштабним. Завершальним, найбільш емоційним та чисельним етапом стала ювілейна зустріч у Львові, що відбулася з 18 по 25 серпня 2012 року на території Українського Католицького Університету.
Я дуже вдячний організаторам цієї ювілейної святочної зустрічі за ласкаве запрошення бути тут з вами сьогодні, на оцьому нашому таборі, як його називали Соколом, дехто і Соколом-батьком. Ми зійшлися сьогодні тут не тільки щоб зустрітися, щоб відбути оту нашу ювілейну зустріч, але я думаю, що ця наша зустріч стала нагодою для нас освятитися. Освятитися духом великого добродія цієї оселі Слуги Божого митрополита Андрея, освятитися духом тих наших пластових предків, які на цьому таборі гартували свій дух, які тут пластували, а коли прийшла потреба, послужили нашому народові, і не один з них віддав своє життя за волю нашого Рідного Краю, нашого народу.
Я дуже вдячний організаторам цієї ювілейної святочної зустрічі за ласкаве запрошення бути тут з вами сьогодні, на оцьому нашому таборі, як його називали Соколом, дехто і Соколом-батьком. Ми зійшлися сьогодні тут не тільки щоб зустрітися, щоб відбути оту нашу ювілейну зустріч, але я думаю, що ця наша зустріч стала нагодою для нас освятитися. Освятитися духом великого добродія цієї оселі Слуги Божого митрополита Андрея, освятитися духом тих наших пластових предків, які на цьому таборі гартували свій дух, які тут пластували, а коли прийшла потреба, послужили нашому народові, і не один з них віддав своє життя за волю нашого Рідного Краю, нашого народу.
Я дуже вдячний організаторам цієї ювілейної святочної зустрічі за ласкаве запрошення бути тут з вами сьогодні, на оцьому нашому таборі, як його називали Соколом, дехто і Соколом-батьком. Ми зійшлися сьогодні тут не тільки щоб зустрітися, щоб відбути оту нашу ювілейну зустріч, але я думаю, що ця наша зустріч стала нагодою для нас освятитися. Освятитися духом великого добродія цієї оселі Слуги Божого митрополита Андрея, освятитися духом тих наших пластових предків, які на цьому таборі гартували свій дух, які тут пластували, а коли прийшла потреба, послужили нашому народові, і не один з них віддав своє життя за волю нашого Рідного Краю, нашого народу.
22 червня 1941 року Іван-Олександр Чмола був заарештований співробітниками НКВС. Його ім'я знаходимо у списку страчених у Дрогобицькій тюрмі. За непідтвердженою версією, страчений в Дрогобицькій тюрмі 27 червня 1941 року.
Проф. Іван Чмола народився 6 березня 1892 року в Солотвині, повіт Богородчани. Його батько Симеон був суддею, мати Каролина походила з сім’ї львівських німецьких купців Бунцлів.
Народну школу закінчив у Бережанах, гімназію в Перемишлі. Гімназійним учнем І. Чмола включився в активне громадське життя. Видавав підпільний учнівський журнал (українською мовою), на сторінках якого переконував учнів перемиської гімназії, що вони як українці повинні прагнути щось зробити для своєї батьківщини. Закінчивши гімназію, поступив на філософський факультет Львівського університету. В часі вакацій пройшов з товаришами всі Карпати і Велику Україну.
Скавтмайстер Леонід Бачинський описує становище Пласту на Закарпатті у 9-ий рік його існування (перші пластові гуртки на Закарпатті заснував проф. Андрій Дідик у Берегові 1923 року). Він відзначає проблеми, що з ними стикається молодіжна організація. Важливо відзначити, що зі статті ми довідуємося й те, як ставилася громадськість, батьки, школа до Пласту, пластунів та їх діяльності.
«Пласт - Національна cкаутська організація України - добровільна, неполітична, позаконфесійна, неприбуткова всеукраїнська молодіжна громадська організація». Це таке «офіційне» визначення Пласту. А художнє означення сутності Пласту найкраще, окреслив один з Начальних Пластунів Юрій Старосольський, назвавши його Великою Грою.
«Пласт - Національна cкаутська організація України - добровільна, неполітична, позаконфесійна, неприбуткова всеукраїнська молодіжна громадська організація». Це таке «офіційне» визначення Пласту. А художнє означення сутності Пласту найкраще, окреслив один з Начальних Пластунів Юрій Старосольський, назвавши його Великою Грою.
Цього року відзначаємо 73 річницю подій Карпатської України. Але цією публікацією хочу згадати про одного з героїв тих подій - Олександра Блистіва. Доля поставила перед ним важкий іспит. Але він не ухилився від нього. Це був його свідомий вибір. Вибір, що засновувався на попередніх роках свідомої праці на користь свого народу.
22 лютого 1990 року Львівська міська рада затвердила статут Товариства "Пласт". Саме ця дата вважається офіційним відновленням Пласту в Україні. З чим і вітаємо усіх пластунів!
7 лютого виповнюється 89 років від дня заснування перших пластових гуртків української молоді в Ужгороді. Дата хоч і не «кругла», але досить важлива з огляду на цьогорічний столітній ювілей Пласту. Міжвоєнний Пласт на Закарпатті відігравав досить вагому роль в культурно-просвітницькому житті Підкарпатської Русі (так тоді називали Закарпаття). До пластових лав ставало все більше і більше молоді, в тому числі - й сільської (адже на той час активно діяла унікальна для Пласту структура - Село-Пласт, яку потім активно перейняв і Пласт в Галичині). Але хто ж стояв за таким бурхливим розвитком Пласту?
17 лютого 1949 року з ліквідацією греко-католицької церкви на Закарпатті починаються страшні репресії проти її служителів та вірників. Зазнав подібної долі й о.Йосип Штилиха.
До 1953 року молодий, здоровий, з великим бажанням працювати чоловік так і не зміг знайти собі роботу. Був, бачте, «неблагонадійний».
І тільки у квітні 1953 року йому вдалося влаштуватися двірником в Ужгородську автоколону.
Щойно 1 листопада українці вшановували пам`ять померлих. Україна за свою незалежність платила дуже високу ціну - ціну життів простих людей та й кращих її провідників. В мирному житті всі могли бути прекрасними педагогами, інженерами, науковцями тощо. Але не так судилося. Сьогодні найбільше, що ми можемо зробити для них - це пам`ятати. У свідомості багатьох українців слово "Соловки" досі викликає жах. Це православний монастир, перетворений совєцькою владою на полігон тортур
Проїхавши Рахів холодного осіннього ранку 16 жовтня 2011 року ми потрапили у справжнісіньку зиму. Навколишні гори всуціль вкриті снігом, хоча дерева ще пристойно зелені. Дорога пролягала до Ясіня.
Цього дня відоме курортне містечко пропонувало одразу кілька святкових акцій. Оминаємо офіційну "Довбушеву юшку" в рамках святкування 914 річниці містечка та нашвидкоруч розгорнутий на стадіоні ФК "Говерла Ясіня" ярмарок і одразу перейдемо на площу перед місцевим Краєзнавчим музеєм. Саме там відбувалося відкриття пам`ятника відомому громадському і політичному діячеві, уродженцеві села - Степанові Клочураку
Сьогодні зупинимося на значущій постаті в історії Закарпаття - на постаті доктора Володимира Бірчака. Ми знаємо його як непересічну особистість в історії Карпатської України та Закарпатського Пласту: відомий громадський діяч, член уряду Карпатської України, письменник, офіцер УСС, голова Краєвої Пластової Старшини (1934), голова Українського Пластового Уладу Карпатської України (1939). 12 березня 2011 року виповнилося 130 років від його дня народження
Така вже в нас є звичка - згадувати про відомих людей приблизно раз на рік - в часі вшанування дати народження або смерті. Зрештою, це, мабуть, найменше, що ми можемо для тих людей зробити - згадувати. А між тим, свого часу саме вони творили історію, змінювали світ і прагнули кращого для нас, прийдешніх поколінь.
Так ось, 15 вересня 2011 року виповнилося 100 років від дня народження відомого закарпатського спортсмена, журналіста і пластуна Василя Федака
   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар