Сімейний альбом України - Україна Incognita
Україна Incognita » Сімейний альбом України
   

Сімейний альбом України

Останні статті розділу
Мені було 9 років, коли весною 1933 року розпочався Голодомор. Жили ми (я, мама і сестричка чотирьох років) в селі Нова Прага по вул. Леніна, 60; це за 18 км від м. Олександрія, що на Кіровоградщині. Поряд жили сусіди — Аврам Сташевський з дружиною і двома дітьми Надією та Любою — нашими однолітками, з якими ми з сестричкою цілими днями влітку купались на річці Бешка, а взимку грались на печі, то в них, то в нас. Та ось настав голод, і спілкування припинилось. Пам’ятаю — одного дня, весною 1933 р., я був один вдома, забув закрити сінешні двері на засув, про що мене не раз попереджала мама, в хату заходить Надя Сташевська. Стала на порозі, така худенька, ноги пухлі, обличчя набрякле, дивиться на мене голодними очима й мовчить. У хаті з їстівного був тільки один маторженик (суміш сухого берестяного листя з картопляним лушпинням — це на цілий день мама залишила мені їсти). Я не витримав того довгого погляду, дістав маторженик, підійшов до Наді, хотів розломити навпіл, та Надя вихопила його — і в рот, жує швиденько так, закрила рот рукою і з острахом дивиться на мене, адже я розсердився, хотів переділити. А потім мені стало її шкода. І я кажу: «Нічого, нічого, їж, не бійся»
Автор: Федір БЕРЕЖНИЙ, 1924 року народження, пенсіонер Кіровоградська область  0
Нещодавно вийшла у світ книжка рідкісного в Україні жанру — «Биографические страницы из семейной летописи одного рода». Це результат скрупульозного дослідження її автора Бориса Михайловича Філіпченка, який декілька років свого життя присвятив вивченню зв’язків, взаємовідносин, місць проживання, занять та характерів членів роду Філіпченків протягом кількох поколінь. Книжка не тільки пізнавальна — у ній є чарівність, яка, мабуть, властива всьому клану Філіпченків. Книжку прикрашають численні світлини, у тому числі — старовинні, з яких на нас дивляться красиві інтелігентні обличчя.
Нам особливо приємно рекомендувати читачам цю дійсно цікаву книжку — протягом багатьох років Борис Михайлович є не просто читачем газети «День», а також її другом та однодумцем.
Як відомо, радянська влада не підтримувала подібного роду досліджень — хто знає, який «антирадянський» нащадок автора може виявитися у XVIII сторіччі або навіть у часи хозарів!
Автор: Клара ГУДЗИК, «День»  0
В iнший світ, де немає ні журби, ні печалі, моя мама, Любов Пилипівна Некротюк- Стаднікова, відійшла на світанку страсної середи у квітні минулого року. Десь за тиждень до смерті їй приснився сон, наче бачить вона урочисту процесію, йде багато людей, і хтось з натовпу каже (не до неї, але вона чує): «Христос Воскресе! Христос Воскресе!»
— Значить, дитинко, до Великодня дотягну!
На свято світлого Христового Воскресіння вона сподівалася так, наче б мала сама воскреснути з хвороби. Але того року і Великдень, і сама весна до нас не поспішали. Тридцятиградусні морози трималися до другої декади березня: на Волині бувають такі роки, коли у січні—лютому — справжня весна, а зима повертається з першим весняним місяцем. Потепліло якраз тоді, як маму винесли з дому на сонечко, але вже у труні. Весна забуяла відразу, та я ще встигла посадити перші квіти на їхніх з батьком могилах.
Автор: Наталія МАЛІМОН  0
Хоча Манино всього за 24 кілометри від районного центру Калач, проте автобус сюди ходить одним рейсом у день... двічі на тиждень. До перебудови ж було по чотири рейси щодня... То ж манинці (як і мешканці інших навколишніх сіл) виходять зі становища дуже просто: наймають машину. У тьоті Клави одним з постійних «таксистів» є сусід Павлик Димитренко, послуги якого обходяться у круглу суму: у Воронеж (майже 300 кілометрів) можна заїхати автобусом і за менші гроші. Та подібний бізнес для манинських моторизованих чоловіків — часто єдина можливість щось заробити.
А тітка будь-що хотіла зустріти мене ще у Калачі. Поїздом же із Києва ми цілу добу добиралися на найближчу до Калача залізничну станцію Талова, де о сьомій ранку з трояндами зустрічали троюрідна сестра Шура з чоловіком Юрієм, а вже від їхнього будинку в Калачі пересіли на Павликів «жигуль». Якщо тітка — рідня по лінії батька мого батька, то Шура — по лінії батькової мами.
Автор: Наталія МАЛІМОН, «День»  0
Автор: Марина ГОЛІНА, Харків  0
Автор: Сергій БОВКУН, Житомир  0
На початку грудня 1982 року в Києві я завітала до сестри знаменитого літературознавця Давида Михайловича Іофанова (1904—1964 рр.). У чергову кампанію переслідування талановитих «інакомислячих» вчених він був помилково звинувачений у шовінізмі й, зацькований надуманими обвинуваченнями, не витримавши громадського осуду, помер у розквіті творчих сил. Усюдисущі кадебісти конфіскували унікальний архів вченого. У бездонних сховищах охранки згинули неоціненні документи, які дослідник збирав усе своє життя.
Іда Михайлівна Іофанова гостинно зустріла мене, й на прощання, вдячна за пам’ять про талановитого брата, подарувала авторський примірник книжки «Н.В. Гоголь. Детские и юношеские годы» (Київ, 1951 рік), яку вчений готував, але не встиг перевидати. Роботи Давида Іофанова й сьогодні, через 50 років після їхньої публікацій, є цінним матеріалом для всіх молодих дослідників
Автор: Рената СМИРНОВА, Полтава  0
Автор: Тетяна ПОЛІЩУК, «День»  1
Автор: Підготував Михайло МАЗУРІН, «День»  0
Автор: Наталія МАЛІМОН  1
   
  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар