89 років пам`яті: історія закарпатського Пласту в обличчях - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Андрій Ребрик » 89 років пам`яті: історія закарпатського Пласту в обличчях
Андрій Ребрик

Голова Закарпатського обласного осередку Пласту-НСОУ, член Головної Пластової Булави, філолог

89 років пам`яті: історія закарпатського Пласту в обличчях

До пластових лав ставало все більше і більше молоді, в тому числі - й сільської. Але хто ж стояв за бурхливим розвитком Пласту?

7 лютого виповнюється 89 років від дня заснування перших пластових гуртків української молоді в Ужгороді. Дата хоч і не "кругла", але досить важлива з огляду на цьогорічний столітній ювілей Пласту.

Міжвоєнний Пласт на Закарпатті відігравав досить вагому роль в культурно-просвітницькому житті Підкарпатської Русі (так тоді називали Закарпаття). До пластових лав ставало все більше і більше молоді, в тому числі - й сільської (адже на той час активно діяла унікальна для Пласту структура - Село-Пласт, яку потім активно перейняв і Пласт в Галичині).

Але хто ж стояв за таким бурхливим розвитком Пласту? 

У книзі "Пластовий Альманах", виданій у Римі з нагоди 50-річчя Українського Пласту на Закарпатті 1921-1971, Степан Пап-Пугач пише: "До зорганізовання і розквіту пластового руху на Закарпатті причинилося багато відданих провідників молоді, яких імена будуть записані золотими буквами в історії українського Пласту. На цім місці згадаємо бодай кількох з них: Др. Володимира Комаринського, основоположника Пласту у Хусті, де відтак багато праці й труду вложили пластові провідники; дир. Леонід Балицький, др. Михайло Гупаловський та проф. Наталка Балицька. У Берегові заслужився проф. Корнило Заклинський, як довголітний пластовий провідник і організатор, а на Берегівщині учитель Микола Вайда. Він теж редагував і видавав часопис - "Карпатська Молодь". На Гуцульщині визначними пластовими працівниками були: Микола Устіянович, Богдан Заклинський, Микола Водонос, Соня Бойчуківна та Василь Петрецький.

У Мукачеві і на околиці треба згадати таких заслужених діячів: проф. Михайла Велигорського, проф. Іванку Гірну, проф. Оксану Голубінку, Леоніда Романюка, Костя Кулаченка, Степана Вайду й інших. Треба ще згадати проф. Якова Голоту при учит. семінарії в Ужгороді; проф. Ілька Калічака - ведучого руханки у таборах; довголітних членів Краєвої Пластової Старшини - Юліяна Ревая, Івана Романа, Миколу Баботу та Юрка Білея; Василя Моркляника - провідника пл. молоді на Тересв'янщині та Скавтмайстрів: Якова Шепела, Данила Козіцького, Наталку Козіцьку і Михайла Блеска. Останній з них був командантом першої укр. Лісової Школи на Закарпатті, 1938 р.

Теж і між духовенством не бракувало провідників молоді, які чинно причинилися до пожвавлення пластового руху на Закарпатті, як о. Дмитро Попович у Хусті, о. Кирило Феделеш у Берегові, ОО. Василіяни (головно ж: о. Христофор Миськів, ЧСВВ. та о. Севастіян Сабол, ЧСВВ.) та о. Василь Лар в Ужгороді... Їх ми сьогодні мило згадуємо. Крім згаданих, ми хочемо видвигнути заслуги ще кількох визначніших пластових діячів, які своєю працею і посвятою стали будівничими Українського Пласту на Закарпатті. Між ними перше місце належить: проф. Андрію Дідикові, проф. Остапові Вахнянинові та проф. Леонідові Бачинському."

Отож,

Професор Андрій Дідик. 7 травня 1921 року заснував перший пластовий гурток на Закарпатті у м. Берегово. Народився в с. Прерів (бл. Коломиї). Професор в Хустській гімназії. Помер 1930 року

Остап Вахнянин, один з засновників Пласту в Ужгороді, 7 лютого 1923 року (при Ужгородській гімназії, де й працював), народився в Стрию. Викладач української мови. Організував при Пласті хор та театральний гурток. Помер 1924 року

Про життя і заслуги проф. Остапа Вахнянина дізнаємося зі споминів скаутмайстра Юрія Грома: "Проф. Остап Вахнянин народився дня 25 березня 1890 р. у Стрию в Галичині. Як український січовий стрілець перебув цілу воєнну кампанію в Україні. 1919 р., як член Української Республіканської Капелі, об'їхав цілу Европу. Слідуючого року з частиною згаданої капелі він прибув до Ужгороду і від дня 1 вересня 1921 р. став актором і співаком "Руського театру Т-ва Просвіта" в Ужгороді, під проводом М. К. Садовського. Людина високоосвічена, професор української мови. На сцені мало виступав, зате постійно співав у хорі і в початках був адміністратором згаданого театру".

Проф. Леонід Бачинський. Одна з центральних постатей Закарпатського Пласту. Народився дня 28 лютого 1896 р. в Січеславі на Запоріжжі. У повоєнних часах був професором зоології Кам'янець-Подільського Університету, а відтак опинився на Закарпатті. Спершу працював у торговельній школі у Виноградові (Севлюші), а від 1924 р. в Ужгороді при торговельній академії, відтак при гімназії, як професор природознавства


Фото надала Ольга Свідзинська (Львів), з архіву ЦДІАЛ, ф. 389, оп. 1, спр. 56, арк. 83

При ужгородській гімназії і веденні закарпатського Пласту він зайняв місце покійного проф. О. Вахнянина та став референтом українських пластових відділів, тобто комендантом українського Пласту на Закарпатті.


Корнило Заклинський - один із засновників Пласту в Закарпатті. Багатолітній виховник, громадський діяч

Богдан Алиськевич. Розпочав пластову діяльність в Ужгородській гімназії. 1929-го репрезентував Пласт на Джемборі в Англії, а 1937 - був єдиним пластуном на Джемборі в Голландії. Редагував часопис "Пчілка"

Олександр Блистів. Народився в Хусті. Член куреня УСП "Самітні Рисі", член Головної Команди УПУКУ в Хусті, скаутмайстер, відбув "Лісову школу" 1938 р., працював в особистій охороні о. А. Волошина. Арештований та розстріляний угорцями в березні 1939 р. в районні с. Стеблівка, Хустський район


Вечеря з нагоди посвячення українсько-американського дому в Хусті, крайній праворуч стоїть О. Блистів. Також на фото: о. Волошин, Владика Няраді, Ревай, Штефан, д-р Долинай, Ю. Химинець, д-р С. Росоха, Роман, Марія Химинець, Єлисавета Кузьмівна та інші

Д-р Володимир Бірчак. Скаутмайстер, голова КПС Закарпатського Пласту, Голова Українського Пластового Уладу Карпатської України. Визначний громадський діяч, письменник

Доктор Володимир Бірчак народився дня 12 березня 1881 р. в Галичині, де пройшов усі ступені шкільної освіти. Під час студій в університеті у Львові він належав до літаратурного гуртка "Молода Муза" (1906-1909), де формувались літературні погляди Бірчака. Як офіцер Українських Січових Стрільців воював від Львова аж до Києва. Рятуючись від більшовиків, виїхав з Одеси з німецькими полоненими і нарешті опинився на Закарпатті, де від 1920 р. брав активну участь у формуванні середніх шкіл. Бірчак був автором історії літератури Закарпаття, багатьох шкільних підручників і написав кілька цінних історичних повістей. Арештований 9 вересня 1945 р. З пунктів обвинування в тому числі - "руководил юношеским националистическим движением "Пласт", діяльність в організації "Українська громада в Німеччині" та співпраця з гестапо, а також - діяльність в "правітєльстві" Волошина.

А ось як характеризує слідчий Гаценко діяльність Бірчака у Пласті: "Является почетным командантом (начальником) "Пластового Улада" - юношеской военно-спортивной националистической организации, созданной по образу немецко-фашистской организации "Гитрлерюгенд", и как комендант этой организации принял активное учавствие в ее деятельности, создав периферийные (окружные) организации и назначив комендантов этих организаций...".

Існує кілька версій смерті Володимира Бірчака. С. Пап-Пугач у "Пластовому альманасі" допускає, що "большевики його покликали до Ужгороду, де за ним і слід пропав. Правдоподібно загинув від тортур".

Довгий час не вдавалося дізнатись про дату його смерті. Наприкінці ХХ століття стало відомо (дослідження О. Мишанича, М. Мушинки, В. Габора, Л. Баботи, В. Іваня), що 11 січня 1946 року В. Бірчак був засуджений Закарпатським обласним судом як український буржуазний націоналіст, німецький шпигун і чехословацький розвідник, до 20 років таборів (Красноярський край; Кемеровська область; з березня 1951 р. Озерлаг), де і через сім років після арешту - 21 вересня 1952 року - помер. Реабілітований 1990 року за відсутністю складу злочину.

Ростислава Бірчак. Донька Володимира Бірчака, дружина Богдана Алиськевича. Член Головної Команди УПУКУ

Іван Кость родом з Синевира. Іван Кость - пластун Берегівської, а відтак Хустської Гімназії, старший пластун скоб, Самітний Рись. 10 листопада 1938 р. був застрелений невідомими терористами у одному з карпатських сіл. Він перший упав в обороні Карпатської України

Спиридон Черкасенко - відомий український письменник, драматург та педагог. Автор Гімну Закарпатських Пластунів

Уривок з книги "Пластовий Альманах" про написання Гімну Закарпатських Пластунів:"... С. Черкасенко прийняв нас дуже мило і зразу погодився уложити текст гимну, однак він щиро признався, що про Пласт і його програму він мало що знає. Тому він поставив нам умову, що будемо його запрошувати на наші сходини і прогульки, бо хотів запізнатися із пластовим духом. І дійсно він точно приходив на наші сходини, ходив з нами на прогульки, разом з нами співав при вечірній ватрі, а навіть і харчувався з нашого котла. І вже по 4--5 тижнях він вручив нам текст гимну".

Степан Пап - останній Краєвий Звітодавець і Командант УПУКУ. Член куреня УСП "Самітні Рисі"

Народився 11 березня 1917 р. в селі Березові Хустського району. Ще під час навчання в Хустській гімназії (1928-1936 рр.) брав активну участь у Маріанській конґреґації і пластовому русі. Юридичні студії в Братиславі не закінчив з матеріальних причин. Повернувся в Ужгород, де у 1941 році закінчив богословську семінарію і того ж року був висвячений на священика і призначений в село Білки. Першою його книгою, виданою на Заході, була багато ілюстрована монографія про історію Пласту на Закарпатській Україні "Пластовий альманах" (Рим, 1976 р.). В цій книзі пише ст. пл. скоб Іван Марґітич, Муравель: "Степан Пап-Пугач до Пласту вступив у четвертій клясі народної школи в Хусті як вовченя і був членом гуртка "Рисі", які були гордістю закарпатського Пласту".

2012-02-07 12:15:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар