6 листопада - Україна Incognita

6 листопада

1811. Народився Маркіян Шашкевич, український письменник, поет, культурно-громадський діяч, голова «Руської трійці». 

Маркіян Шашкевич

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем згуртував національно свідому молодь (І. Білинський, Ф. Мінчакевич, М. Козловський, А. Величковський, Г. Ількевич та ін.), яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західних землях, зокрема за відродження народної мови в письменстві й церковних проповідях (див. «Руська трійця»). Вислідом їхньої діяльності була підготовка рукописів збірок авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» (1833) і «Зоря» (1834), які через цензуру не побачили світ, а головне — виданого у Будапешті альманаху «Русалка Дністровая» (1837), яка вирішально вплинула на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині. На думку Кирила Студзиньського, Маркіян Шашкевич був "першим русином в Галичині, який проникнувся ідеєю національності".

1836. Народився Чезаре Ломброзо, італійський психіатр, антрополог, криміналіст, автор теорії про вроджену схильність до злочинних дій осіб з певними антропологічними рисами обличчя. 

Чезаре Ломброзо

Фото з сайта ru.wikipedia.org

Чезаре відзначає, що народжені злочинцем через біологічне визначення мають психономічні атрибути або деформації. Психономія намагається оцінити характер і особисті риси з фізичних рис обличчя і тіла. Коли більшість особистостей розвиваються протягом життя, палкі злочинці деградують суспільно, або життєво. Якщо кримінальність була успадкована, народженого злочинцем можна відрізнити за спадковою стигмою:

- великі щелепи, виступ щелепи уперед, низьке чоло

- високі вилиці, сплющений або повернутий вгору ніс

- клаповухість,

- соколоподібний ніс або м'якотні губи

- сильно бігаючі очі, скупа борода, лисина

- нечутливість до болю, довгі руки.

Він концентрував наукову методологію на виявленні злочинної поведінки і ізоляцію осіб з найбільш злочинними нахилами. Ломброзо був захисником злочинців проти їх карання, але за людяне відношення до них. Кримінологія Ломброзо підтримує соціальну теорію виродження, за якою людський вид може перетворюватися на злочинний клас. Він вважав, що череп і обличчя є ключами до генетичної криміналістики, які можна виміряти краніометрами і каліперами. Так Ломброзо вважав білу расу вищою над іншими. Ломброзо також вивчав жіночу злочинність. Він прийшов до висновку, що серед жінок менші злочинні зміни у зовнішності, через «неактивну природу їхнього життя». Він стверджував, що жіноча пасивність, невинахідливість і неініціативність утримують їх від скоєння злочинів.

1855. Народився Дмитро Яворницький, український історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник, академік АН УРСР. 

Дмитро Яворницький

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Дмитро Яворницький родом із села Сонцівка Дергачівського району на Харківщині, син дяка. 1881 року по закінченні історико-філологічного факультету Харківського університету Яворницький був залишений для підготови до професури, однак захоплення історією Запоріжжя викликало невдоволення університетського керівництва, і його було звільнено з роботи. 1886 — 91 Яворницький викладав історію в гімназії й на педагогічних курсах у Петербурзі. Як політично неблагонадійного його 1892 вислано під нагляд поліції до Ташкенту, із забороною викладати в гімназіях. Тут він продовжував досліди у галузі історії й археології, склавши «Путеводитель по Средней Азии от Баку до Ташкента в археологическом и историческом отношениях» (1893). 1901 Яворницький захистив маґістерську дисертацію («История запорожских казаков», 2 тт.) в Казанському університеті; 1897 — 1902 працював як приват-доцент на кафедрі історії Росії Московського університету. Паралельно з педагогічною роботою Яворницький продовжував досліди над історією Запорозької Січі, організуючи археологічні розкопки на Запоріжжі та відвідуючи архіви Москви, Варшави, Києва, Соловецького монастиря.

Від аріїв та скіфів - до космічних ракет

Листи у сучасність

«Не зникніть, вибалки і виярки...»

«Батько запорожців»

На Дніпропетровщині пам'ятають родину Косачів

Байраки – біблійні човни природи

Маловідомий Сагайдачний: Московський похід

1860. Авраам Лінкольн обраний 16-м президентом Сполучених Штатів. 

Авраам Лінкольн

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Лінкольн один з засновників Республіканської партії США. Саме від цієї партії він і став кандидатом на посаду президента. На жаль, його президентство і спротив рабству зумовили розкол країни. А політичні вороги президента відокремилися від країни, створивши Конфедерацію в Південних штатах рабовласників. В країні почалася громадянська війна 1861-65 рр. Лінкольн направляв воєнні дії і всіляко сприяв перемозі над повсталими штатами. Перемогу отримали Північні штати на чолі з Лінкольном, а країну врятували від розпаду. Випереджаючи хижацьке і агресивне американське суспільство, Лінкольн виступав за відміну помсти переможеним конфедератам, але виконав свої наміри і скасував рабство на території всієї країни. Кількість його політичних ворогів знову зросла. В південних штатах навіть поставили монумент генералу конфедерату Роберту Лі, який програв війну. Хоча той захищав неправе діло і вів до розколу країни. В роки президентства Лінкольна побудували трансконтинентальну залізницю, що тісніше зв'язало Схід і дикий тоді Захід США. Було вирішено і земельне питання. Лінкольн виступав за введення афроамериканців в сучасне суспільство, що багатьма сприймалося сміливим і революційним. США десятиліттями будуть вирішувати цю проблему вже після вбивства 16-го президента.

1916. Жанетт Ренкін, феміністка і пацифістка зі штату Монтана, стала першою жінкою, обраною в Конгрес США. 

Жанетт Ренкін. Лютий, 1917 рік. Напередодні обрання до Конгресу

Фото з сайта en.wikipedia.org

Саме завдяки її зусиллям за часів керівництва Національною американською асоціацією суфражисток жінки Монтани отримали право брати участь у виборах ще в 1914, на шість років, раніше, ніж в США загалом.

1917. На засіданні ЦК РСДРП(б) прийнято рішення про початок збройного повстання в Петрограді.

1932. На виборах в Німеччині більшість голосів отримала партія націонал-соціалістів. 

Пауль Йозеф Гебельс, один з головних ідеологів нацизму

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1943. Війська Першого українського фронту під командуванням генерала Ватутіна штурмом взяли столицю України місто Київ.

Генерал армії Микола Ватутін

Фото з сайта www.geocaching.su

1949. За звинуваченням у контрреволюційній діяльності заарештований російський історик Лев Гумільов.

Лев Гумільов

Фото з сайта img15.nnm.ru

1956. На знак протесту проти придушення Угорського антикомуністичного повстання Іспанія та Нідерланди відмовилися брати участь в Олімпійських іграх в Мельбурні.

1960. У Києві пущено першу чергу метрополітену — 5-кілометрова ділянка Святошино-Броварської лінії від станції «Вокзальна» до станції «Дніпро».

Стаття з газети "Вечірній Київ" за 21 грудня 1960 року

Фото з сайта www.metropoliten.kiev.ua

1962. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, котра засуджувала політику апартеїду у Південно-Африканській Республіці і закликала всіх членів ООН припинити будь-які економічні та військові стосунки з ПАР. 

Об'ява на одному з пляжів ПАР, яка забороняє вхід людям не білої раси

Фото з сайта ru.wikipedia.org

У травні 1961 року до оголошення Південної Африки Республікою, зібрання, що представляло заборонену АНК закликало до переговорів між членами різних етнічних груп, погрожуючи демонстраціями і страйками під час проголошення Республіки, якщо їхні заклики будуть проігноровані. Коли уряд проігнорував їх, страйкуючы (у тому числі основний організатор 42-річний Нельсон Мандела) виконили свої погрози. Уряд почав рішуче діяти, надаючи поліції право затримувати людей на термін до 12 днів. Було арештовано багатьох лідерів страйку, в тому числі на фоні численних випадках жорстокості з боку поліції.[54] Розігнані протестувальники скасували страйк. АНК потім вирішив почати збройну боротьбу в рамках нещодавно сформованого військового крила, Умхонто ве Сізве (МК), яке мало виконувати акти саботажу проти державних структур.

1968. Помер Василь Макух, український правозахисник, вчинив на Хрещатику самоспалення на знак протесту проти колоніального становища України. 

Василь Макух

Ілюстрація з сайта www.rcp.org.ua

У кінці жовтня 1968 р. Василь Макух приїхав до Карова, щоби відвідати хвору сестру. З батьками поділився своїми думками про антиукраїнську політику тоталітарного режиму, про русифікацію, про колоніальне становище України. Писав тоді багато листів своїм друзям із Києва, Нікополя, Дніпропетровська. 3 листопада несподівано виїхав із села до Львова. Із собою взяв сітку-авоську з трьохлітровою банкою, загорненою в газету, та декілька яблук. Казав, що у банці яблучний сік, але як з'ясувалося згодом, у банці був бензин. У Львові з головного вокзалу десь опівночі від'їхав луганським поїздом. 5 листопада був уже в Києві. А Київ у цей час готувався до зустрічі найбільшого більшовицького свята — річниці так званої жовтневої революції. Місто прикрашали портретами «вождів», гаслами та червоними прапорами. Міліція та переодягнені в цивільне кагебісти несли патрульну службу, забезпечуючи громадський порядок. Хрещатик був переповнений людьми. І раптом перехожі побачили, як із під'їзду будинку 27 (біля Басарабського ринку) вибігла охоплена вогнем постать і проспектом залунали слова: «Геть окупантів!», «Хай живе вільна Україна!». Живий факел, а був це Василь Макух, привернув увагу всіх, хто тоді опинився на Хрещатику. Міліціонери намагалися погасити вогонь, але це їм не вдалося. Грубо почали розганяти людей, щоби було якнайменше свідків цієї безпрецедентної події. Врешті, знесилена від болю, постать упала. Хтось прикрив її шинеллю. Примчала карета швидкої допомоги. В лікарні медики отримали наказ від каґебістів — за всяку ціну врятувати життя жертви самоспалення. Не тому, що для них життя цієї людини мало якусь вагу, а для того, щоби вивідати, чи належала вона до якоїсь націоналістичної організації. Акт самоспалення, вчинений Василем Макухом, як вияв протесту проти русифікації України тоталітарною комуністичною системою, одержав відгомін серед українців. Так, Євген Пронюк анонімно в самвидаві написав статтю «Пам'яті героя», яка нелегально розповсюджувалася серед населення України. А це призвело до нових репресій. За поширення вказаної листівки були арештовані Богдан Чабан (тепер священик, парох церкви Св. Володимира і Ольги у Львові) та Стефан Бедрило (відбув два роки в Мордовських концтаборах). Цей подвиг 21 січня 1978 р. повторив Олекса Гірник, батько депутата Верховної Ради України п'ятого скликання Євгена Гірника. Самоспалення здійснив на Чернечій Горі у Каневі на могилі Тараса Шевченка в день 60-ої річниці проголошення Української Народної Республіки, закликаючи у своїх листівках український народ піднятися проти російської окупації України та згубної для народу русифікації. Своєю жертовністю і Василь Макух, і Олекса Гірник закликали нас, українців, продовжувати боротьбу за повну незалежність нашої Матері-України.

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар