4 листопада - Україна Incognita

4 листопада

1657. Гетьманом українських козаків обрано Івана Виговського. 

Іван Виговський

Ілюстрація з сайта histpol.pl.ua

Хмельницький бажав передати булаву своєму єдиному ще живому сину Юркові (старший Тиміш, на якого Богдан покладав надії, загинув у Молдавську кампанію 1653 р.). З одного боку, таке рішення відповідало звичним для політичної культури того часу династичним уявленням, з іншого - могло б охолодити амбіції старшини і запобігти усобицям. Формально волю гетьмана було виконано: на Чигиринській раді 1657 р. старшина поклала гетьманські обов'язки на писаря Івана Виговського, але тільки до досягнення Юрасем повноліття. В атмосфері гострих суперечностей та посилення московського тиску гетьманом України було врешті обрано Івана Виговського (Корсунська рада 21 жовтня 1657 р.). В особі Виговського Українська держава мала досвідченого політика, вмілого адміністратора та дипломата, хороброго й талановитого воєначальника. І все ж він поступався Богдану Хмельницькому, хоча вмів гнучко проводити центристську лінію, особливо у гострих соціальних питаннях. Щоправда, і перехід булави до Виговського припав на складний час, коли міжнародне та внутрішнє становище України погіршувалося буквально на очах. В 1658 р. гетьман зіткнувся з потужною опозицією, яка всіляко підтримувалася Москвою. Спочатку йому вдалося розгромити опозиціонерів, на чолі яких стояли полтавський полковник Мартин Пушкар і кошовий отаман Яків Барабаш . Побачивши крах першої опозиції, Москва все нахабніше втручається у внутрішні справи Української держави.

1708. Український гетьман Іван Мазепа оголосив Петру I про свій перехід на бік Швеції й рушив на з'єднання з військами шведського короля Карла XII. 

Іван Мазепа

Ілюстрація з сайта http://uk.wikipedia.org

1848. Відкрито перше в світі метро. 

Будівництво метро біля станції Кінгс Кросс. 1861 рік

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Перша лінія метро довжиною в 6 км з'єднала лондонські вокзали Паддінгтон і Фаррінгдон і називалася Metropolitan Railway, тобто «Столична залізниця». Скорочення цієї довгої назви й дало знайоме нам «метро».

1861. З Відня через Перемишль до залізничного вокзалу Львова прибув перший поїзд на території сучасної України. З цією подією пов'язане свято День залізничника.

1862. Американський винахідник Р. Гатлінг запатентував «швидкий вогонь» — кулемет.

Кулемет Гатлінга, модель 1876 року. Форт Ларамі, штат Вайомінг, США

Фото з сайта ru.wikipedia.org

1879. У Дейтоні (штат Огайо) торговець Джеймс Рітті запатентував перший касовий апарат.

Перший касовий апарат заважав службовцям красти виручку, наступний власник додав рулон паперу, з цього моменту почалася історія сучасних касових апаратів

Фото з сайта copypast.ru

1888. Народився Михайло Білинський, контр-адмірал УНР, організатор українського морського міністерства, створив перший полк морської піхоти. 

Михайло Білинський, 6-й Міністр внутрішніх справ Гетьманського уряду України

Фото з сайта uk.wikipedia.org

З початком революційних подій в Петрограді Білинський включається в активне громадське і політичне життя. Організовує Український військово-морський революційний штаб Балтійського флоту. Цей штаб організаційно об'єднав моряків-українців, які служили на Балтійському флоті, активно пропагував ідеї української автономії. З ініціативи Білинського, Шрамченка та інших активістів вдалося «українізувати», тобто шляхом обміну особовим складом з іншими кораблями створити українські залоги на крейсері «Світлана» та ескадрених міноносцях «Україна» і «Гайдамак». 12 жовтня 1917 року на цих кораблях було піднято український синьо-жовтий прапор. У подальшому ці кораблі планувалося перевести до складу Українських військово-морських сил. Остаточному втіленню в життя цих планів зашкодило захоплення влади більшовиками та повна дезорганізація установ флоту, що змусило українців залишити кораблі та виїхати в Україну. Самі ж кораблі лишилися в Петрограді. Підняття прапорів на кораблях Балтійського флоту викликало великий резонанс на Чорноморському флоті. Того ж 12 жовтня були піднятті українські національні прапори на лінкорі «Воля», «Георгії Побідоносці», панцернику «Потьомкін» (перейменовують на «Борець за свободу») та інших кораблях. До Києва капітан 3 рангу Білинський прибув 20 грудня 1917 року, в час, коли там лише розпочалася робота зі створення Генерального Секретаріату Морських справ УНР. Разом з полковником В. Савченко-Більським він стає активним організатором Українського генерального секретарства морських справ, яке постало 22 грудня 1917 року на чолі з Д. Антоновичем.

1898. Народився Василь Кучабський (Вука, Яструб, Бой), український військовий дiяч, iсторик, дiйсний член НТШ. 

Василь Кучабський в однострої вояка УГА

Фото з сайта krytyka.com

У 1945 заарештований НКВС i розстрiляний у Львові. На початку Першої світової війни Василь Кучабський вступив до Легіону українських січових стрільців. Спочатку був командиром чети в сотні Дідушка, згодом — командир сотні. У 1915 — 1916 рр. під час кровопролитних боїв з російськими військами під Болеховом і під Стрипою він командував сотнею УСС. За хоробрість, виявлену у боях біля Семиківців, нагороджений Військовим Хрестом Заслуги 3-го класу. Кучабський проводив просвітницьку роботу серед стрілецтва, друкував статті і новели у часописі «Шляхи», брав участь у виданні стрілецького сатиричного часопису «Самохотник». Після замаху у вересні 1921 р. Степана Федака на Ю. Пілсудського та воєводу о. Грабського, Кучабського тимчасово заарештовано і на деякий час ув'язнено. Після звільнення громадський діяч жив у Львові. У 1923-24 рр. співредактор першого націоналістичного журналу «Заграва» (головний редактор — Д.Донцов).

1911. Народився Дмитро Клячківський, полковник УПА, Головний командир УПА. 

Дмитро Клячківський, керівник Юнацтва ОУН у Станіславівскій області. Засуджений Процесом до розстрілу, згодом вирок змінено на 10 років ІТЛ. Втік з бердичівської тюрми. Згодом полковник УПА

Фото з сайта www.istpravda.com.ua

У жовтні 1937 р. був заарештований польською поліцією, деякий час перебував в ув'язненні. Згодом член Управи спортивної організації «Сокіл» у Збаражі у 1938 році. Обласний провідник юнацтва ОУН Станіславівщини (1939—1941), де займався організаційною роботою серед молоді. Заарештований НКВС у Львові, засуджений на Процесі 59-ти до смертної кари, яка була замінена на 10 років тюремного ув'язнення. У липні 1941 року втік з Бердичівської тюрми. Із січня 1942 року — Провідник ОУН м. Львова, Крайовий Провідник ОУН ПЗУЗ ; член Проводу ОУН, організатор і перший командир УПА в 1943 році. Іменований майором та призначений крайовим командиром УПА-Північ з 1944 року. Член ГВШ УПА. Відіграв значну роль в організації та розбудові відділів УПА на Поліссі і Волині. Займався розробкою тактики боротьби з гітлерівцями, формуванням кінних підрозділів УПА, організацією самооборони та ін. Загинув у бою з переважаючими силами НКВС біля Оржівських хуторів Клеванського району на Рівненщині. Посмертно іменований УГВР полковником УПА.

1921. Розпочався Другий зимовий похiд армії УНР пiд проводом генерал-хорунжого Юрія Тютюнника. 

Отаман Юрій Тютюнник

Ілюстрація з сайта vijsko.milua.org

Після захоплення Києва більшовиками у лютому 1918 року розгорнув Звенигородський кіш до 20 тисяч повстанців. У запеклих боях розгромив збільшовичену 8-у армію, зайняв Бірзулу і Вапнярку, роззброїв частину 2-го російського корпусу, кінну бригаду, розгромив у Бобринську 8-тисячну групу Михайла Муравйова. До травня 1918 року контролював великі території Київщини і Херсонщини. Влітку і восени повстанці під командуванням Тютюнника вели бої з німцями і гетьманцями. У лютому 1919 року частини Тютюнника об'єдналися з загонами Матвія Григор'єва, утворивши могутню військову групу (23 тисяч багнетів і шабель, 52 гармати, 20 бронепоїздів). Командування повстанською армією перебрав на себе М.Григор'єв, начальником штабу став Тютюнник. Повстанці разом з Червоною армією повели бойові дії проти денікінців та військ Антанти, зайняли у березні 1919 року Херсон і Одесу. У травні 1919 року, зрозумівши суть більшовицької політики в Україні, Тютюнник і Григор'єв повернули зброю проти більшовиків. Після загибелі командувача армії у липні 1919 року Тютюнник на чолі частини Повстанської армії прибув до Жмеринки і приєднався до Армії УНР. Влітку 1919 року очолював групу в запеклих боях на більшовицькому фронті. Спільно із 3-ю Залізною, 2-ю Волинською дивізіями і 2-ю Галицькою бригадою частини під командуванням Тютюнника визволяли Житомир, а потім через Брацлав, Гайсин, Христинівку, Умань вийшли в район Шполи. У кінці серпня 1919 року частини Тютюнника протистояли Південній групі Йона Якіра, а в жовтні-листопаді — денікінському корпусу генерала Якова Слащова. З 6 грудня 1919 року — по 5 травня 1920 року Тютюнник брав участь у Першому зимовому поході як помічник генерала Михайла Омеляновича-Павленка на чолі Київської (Стрілецької) дивізії, з якою воював проти більшовиків до осені 1920 року. Після інтернування українських частин у Польщі Тютюнник не склав зброї. Влітку і восени 1921 року підготував план Другого зимового походу на територію України з метою підняти антибільшовицьке повстання. Операція була проведена у листопаді 1921 року, але закінчилася трагічно: групу розбили більшовицькі війська, 359 полонених козаків було розстріляно поблизу Базару на Житомирщині.

1922. Британський археолог Говард Картер у Долині фараонів у Єгипті знайшов вхід до гробниці Тутанхамона.

Археолог Говард Картер змахує пил з саркофага з мумією фараонаТутанхамона

Фото з сайта bigpicture.ru

1945. Почалася Ялтинська конференція голів країн-союзників. 

Черчиль, Рузвельт і Сталін на Ялтинській конференції

Фото з сайта amstd.spb.ru

Серед важливіших рішень були: участь СРСР у війні проти Японії (таємний протокол), кордони Польщі на сході по лінії Керзона з незначними відхиленнями на користь Польщі, відшкодування Польщі за рахунок німецьких східних територій і утворення в цій країні так званого «уряду національної єдності». Щодо Німеччини схвалено принципи її розчленування, окупаційного режиму та репарацій. У справі створення ООН ухвалено скликати конференцію на квітень 1945 у США, запросити як членів-засновників радянської республіки Україну (УРСР) та Білорусь (БРСР) (західні делегації відкинули первісну пропозицію СРСР про участь усіх 16 союзних республік), затверджено принцип одноголосності постійних членів Ради Безпеки ООН у засадничих справах (право «вето» великих держав). Так звана «Декларація про визволену Європу» як частина рішень Ялтинської конференції залишила радянській стороні вільні руки в інтерпретації «допомоги» визволеним народам. Внаслідок цього СРСР забезпечив собі політичний контроль над окупованими ним країнами, що довело до радянизації Східної Європи й спричинило «холодну війну».

1946. Утворено організацію ЮНЕСКО, спеціалізовану установу Організації Об'єднаних Націй, яка при співпраці своїх членів-держав у галузі освіти, науки, культури сприяє ліквідації неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиткові національної культури, охороні пам'яток культури тощо. 

Центральний офіс ЮНЕСКО

Фото з сайта ru.tsn.ua

У 1991—1997 рр. здійснювалась Програма «ЮНЕСКО-Чорнобиль», спрямована на залучення, в межах компетенції ЮНЕСКО, міжнародної допомоги з метою мiнiмiзацiї наслідків аварії на ЧАЕС. За цією Програмою в містах Іванків, Бородянка та Славутич створено три центри соціально-психологічної реабiлiтацiї населення потерпілих від катастрофи територій, зокрема дітей та молоді. В рамках зазначеної програми отримано цінне медичне обладнання для діагностики захворювань крові вартістю 475 тис. дол. 21-23 лютого 2001 р. за фінансової підтримки ЮНЕСКО на базі Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка було проведено регіональний семінар «Роль ЗМI у попередженні поширення СНIДу», а також ще три міжнародні конференції, в тому числі на підтримання регіонального діалогу в Європі, підвищення рівня вищої технічної освіти, розширення співробітництва в рамках європейського наукового та технологічного простору. Одержання субсидій сприяє підтриманню на належному рівні співпраці України з ЮНЕСКО, розвитку міжнародного гуманітарного співробітництва українських інституцій, а відтак, зміцненню національного інтелектуального потенціалу та його інтеграції в регіональні та світові науково-технічні i культурно-освітні процеси. Значний вплив на розвиток співробітництва України з ЮНЕСКО мали візити Генерального директора Організації в Україну. Відбулося чотири візити в Україну Генеральних директорів ЮНЕСКО. Амаду Махтар М'Боу (Сенегал) відвідав Україну у травні 1982 р. Два візити Федеріко Майора (Іспанія) відбулися у квітні 1991 р. та у листопаді 1997 р. Яскравим прикладом динамiзацiї стосунків з ЮНЕСКО слугував i візит К. Мацуури в Україну (17-19 вересня 2000 р.) на запрошення Президента України Л. Д. Кучми та для участі у Міжнародній конференції «ЛIНГВАПАКС-VIII», що відбулася на базі Київського державного лінгвістичного університету. Загалом відносини співробітництва між Україною та ЮНЕСКО розвиваються у конструктивному руслі, спрямованому, зокрема, на розширення участі українських інституцій у міжнародному спiвробiтництвi в гуманітарній сфері, а також на підвищення економізації участі України в програмній діяльності Організації.

1956. Радянські війська придушили повстання в Угорщині. 

Монумент пам'яті події 1956 року біля парламентського будинку в Будапешті

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Рано вранці 4 листопада розпочалося введення в Будапешт нових радянських військових частин під спільним командуванням маршала Жукова (з Москви) і маршала Конєва (на місці). Почалася операція «Вихор», за якої вже 4 листопада були захоплені основні об'єкти в Будапешті, і члени уряду Імре Надя сховалися в югославському посольстві. Однак загони угорської національної гвардії та окремі армійські підрозділи на боці повстанців продовжували чинити опір радянським військам. По радіо було передано звернення Імре Надя до угорського народу та світової громадськості від імені «законного демократичного уряду Угорщини». Радянські війська наносили тяжкі артилерійські удари й проводили наступальні «зачистки» силами піхоти за підтримки танків. Основними центрами опору стали робочі передмістя Будапешта, де місцеві ради зуміли очолити більш-менш організований опір. Не дивно, що саме ці райони міста піддалися найважчим масованим артобстрілам. На 12 годину в Будапешті в південно-східній частині міста залишилося одне місце опору повстанців — у районі кінотеатру «Корвін». Радянські війська пред'явили ультиматум про капітуляцію, і, після відмови повстанців здатися, війська розпочали штурм. Основні гарнізони угорських військ були заблоковані. Багато хто з них склав зброю без серйозного опору. Радянські війська почали повертати до командування угорських офіцерів, знятих повстанцями, а офіцерів, призначених замість знятих, заарештовувати. Радянськими військами були зайняті угорські аеродроми і перекриті всі дороги на австро-угорському кордоні.

1969. Рязанська письменницька організація виключила із Спілки письменників СРСР О.Солженіцина.

Олександр Солженіцин

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1970. У СРСР Сахаров створив Комітет захисту прав людини.

Андрій Сахаров

Фото з сайта www.sakharov-center.ru

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар