29 вересня - Україна Incognita

29 вересня

1621. Укладено Хотинський договір, за яким Польща зобов'язалася перед Туреччиною утримувати козаків від набігів на Крим.

Хотинська фортеця

1739. За Бєлградським договором Росія отримала від Туреччини Азов і Очаків.

Після перемоги над турками при Ставучанах у серпні 1739 російські війська зайняли міста Хотин та Ясси. Проте Австрія, зазнавши поразок від турків, 1 вересня 1739 уклала сепаратний мир з Туреччиною. Загроза війни з Швецією, що створилася в цей час, змусила Росію погодитись на мир з Туреччиною.

Умови:

  1. За Росією визнавалися Азов, Запорожжя та землі між річками Південний Буг і Сіверський Донець;
  2. Росії заборонялось тримати флот у Чорному й Азовському морях;
  3. Передбачалось ведення торгівлі між Туреччиною і Росією лише на турецьких кораблях Північне узбережжя Чорного моря, життєво важливе для Росії, лишилось за Туреччиною.

Бєлградський мирний договір був анульований 1774 року Кючук-Кайнарджійським договором.

Анна Іоанівна, російська імператриця з династії Романових. Саме за її правління був підписаний Бєлградський мирний договір

Ілюстрація з сайта ru.wikipedia.org

1829. У Лондоні за наказом тодішнього міністра внутрішніх справ Роберта Піля почала діяти цивільна поліція, згодом - Скотланд-Ярд.

New Scotland Yard, Лондон

Фото з сайта ru.wikipedia.org

1845. Народився Іван Карпенко-Карий , український письменник, і театральний діяч. 

Іван Тобілевич (Карпенко-Карий)

Фото з сайта ru.wikipedia.org

Карпенко-Карий найповніше реалізував себе в жанрі комедії, яка завдяки своєрідній індивідуальній творчій манері драматурга стала самобутнім явищем в історії української культури і набула «характеру вельмиповажного театрального жанру». Його «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» є класикою світової драматургії і неперевершеним взірцем для наступних поколінь комедіографів. Становлення І.Тобілевича-комедіографа пов'язане з глибинними процесами у житті українського народу, його культури. Дослідники творчості І.Карпенка-Карого опираючись на мемуарні свідчення М.Кропивницького, М.Садовського, П.Саксаганського. С.Тобілевич, Є.Чикаленко не раз слушно вказували на виняткове значення етнічних джерел його комедійної творчості, засвоєння ним досвіду літературних попередників та світової літератури. Тому комедії І.Тобілевича бачаться як результат довготривалого розвитку цього жанру в український літературі.

Тобілевич добре розумів ідейно-тематичну та естетичну обмеженість побутово-етнографічного театру, який уже давно не відповідав новим запитам глядача, пробудженого і стрімким розвитком суспільних процесів пореформенної доби, і свіжими віяннями та злетами філософсько-естетичної думки на теренах Російської імперії, — взаємозумовленими факторами всезагального поступу. Підсумовуючи власні творчі пошуки в драматургії і загальний досвід театрального життя останньої третини ХІХ століття, він зафіксує у «Записці до з'їзду сценічних діячів»: «Слухач стомився дивитися на це плясове мистецтво й починає справедливо обурюватися перекручуванням життя, кажучи: у малоросійських писарчуків народ співає, танцює ціле життя, немає в них ні печалі, ні горя, ні громадських інтересів», адже «легковажний, шаблонний, жартівливий репертуар без будь-яких інтересів, що охоплюють суспільне життя даного часу, не задовольняє слухача, який очікує від театру вражень вищого порядку». Викликати, виховати у читача (слухача, глядача) «враження вищого порядку», які б сприяли очищенню душі його, і стало основною метою, творчою настановою І.Тобілевича-комедіографа.

1866. Народився Михайло Грушевський, голова Центральної ради, історик. 

Михайло Грушевський, 1895 рік

Фото з сайта http://ru.wikipedia.org

Уродженець Холму, Михайло Грушевський виріс на Кавказі — спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Проте Сестринівка стала його духовною батьківщиною. Дід Михайла Грушевського, який благословив онука на навчання у Києві в університеті Святого Володимира, був за життя нагороджений двома орденами Святої Анни, бронзовим хрестом, орденом святого рівноапостольського Володимира, — і йому було подаровано дворянство. Саме дід навчався у Тифліській гімназії і в Київському університеті на історико-філологічному факультеті. Центральна Рада, головою якої було заочно обрано Михайла Грушевського, діяла протягом 14 місяців.

Першим Універсалом було проголошено автономію України в складі Російської федеративної республіки. Третім Універсалом Центральна Рада проголосила Українську Народну Республіку, а 22 січня 1918 Четвертим Універсалом — повну політичну незалежність України від Росії. 29 квітня 1918 в Києві вже відбувся державний переворот і влада перейшла до рук гетьмана Павла Скоропадського. Після падіння Центральної Ради Грушевський деякий час (у лютому — березні 1919 року) перебував у Кам'янці-Подільському, де редагував газету «Голос Поділля», пізніше — у Празі, Відні, Женеві.

Матеріали до теми:

Проти всіх заборон і обмежень

Життя і смерть у «скляному будинку»: Частина 1  Частина 2

Iван Франко та Михайло Грушевський — ескіз порівняльних життєписів

Тарас Шевченко та Михайло Грушевський на Старому Арбаті

Дорогами Михайла Грушевського

Сторінками щоденника молодого генія

1926. Закрита і проголошена музеєм Києво-Печерська Лавра.  

В.Верещагін. «Велика церква Києво-Печерської Лаври» (тобто Свято-Успенський собор) у XIX ст.

Ілюстрація з сайта ru.wikipedia.org

Трагічні події після 1917 року послужили поштовхом до тотального винищування православного духівництва і всього, що було пов'язано з Православною Церквою. 25 січня 1918 року в стінах Лаври був закатований митрополит Київський і Галицький Володимир, а в 1920 році Лавру закрили. Під час Другої світової війни у 1941 році радянські війська підірвали Свято-Успенський собор. Під час німецької окупації Києва монастир на деякий час був відроджений, але у 1961 був знову закритий радянською владою. Чернецьке життя і богослужіння в Києво-Печерській лаврі відновлено з 1988 року. 2000 році було відбудовано Свято-Успенський собор. 

1938. Засуджений до страти український письменник, бандурист Гнат Хоткевич. 

Гнат Хоткевич

Фото з сайта uk.wikipedia.org

По закінченні Харківського технологічного інституту (1900) короткий час працював залізничним інженером на Харківсько-Миколаївській залізниці. Розробив власний проект дизельного поїзда (1901) на 30 років раніше американського аналога. За участь у керівництві політичним страйком 1905 зазнав переслідувань і в січні 1906 був вимушений переїхати в Галичину яка була тоді в складі Австрії. У Галичині Хоткевич оселився спочатку у Львові, а потім у Криворівні; об'їхав усю Галичину й Буковину з скрипковими концертами та концертами українських народних пісень у супроводі бандури.

До більшовицької окупації України Хоткевич поставився з недовірою, але з 1920 активно включився до літературно-мистецького життя. У 1920—1928 роках викладав українську мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі. Попав в неласку до влади в 1932 р. і після смерті М. Скрипника втратив державні роботи. Твори його були заборонені. За єжовщини Хоткевич був заарештований. Особливою трійкою УНКВС по Харківській області від 29 вересня 1938 року засуджено до розстрілу за «участь у контрреволюційній організації». Вирок виконано 8 жовтня 1938 року. Реабілітовано 11 травня 1956 року. По реабілітації видано «Твори в двох томах» (1966).

1941. Нацисти почали знищення людей у Бабиному Яру. 

Дерев'яний хрест у пам'ять про членів ОУН, розстріляних у Бабиному Ярі

Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв та циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв. Масові розстріли у Бабиному Ярі та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Ярі розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відома українська поетеса Олена Теліга разом із чоловіком. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Ярі — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

1943. Народився Лех Валенса, президент посткомуністичної Польщі, засновник руху «Солідарність», лауреат Нобелівської премії миру.

Лех Валенса

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1954. Засновано Європейську організацію з ядерних досліджень.

2003. Росіяни почали будівництво дамби від берегів Таманського півострова до українського острова Коса Тузла.

   

Анна Левчук

Сергій Грабовський

Андрій Безсмертний-Анзіміров


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар