28 вересня - Україна Incognita

28 вересня

551 до н. е. Народився Конфуцій, китайський мислитель. 

Кун Фу-цзи

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Вплив Конфуція на людей був незначним, і він подався у мандри з метою просвітництва. Своє вчення він виклав у творах, яке досі є каноном конфуціанства. Відповідно до нього, праведне життя і особливо справедливе правління базуються на п'яти «відносинах» — між правителем і урядовцем, між чоловіком і жінкою, між батьком і сином, старшим і молодшим братами, між друзями. Центральна роль належить родині як взірцю державного устрою. Вчення Конфуція набуло визнання лише через 200 років по його смерті. «Літературний збірник Конфуція», компіляція його вчення, був опублікований після його смерті. За 300 років після смерті філософа його систему поглядів прийнято як доктрину Китайської держави. Основні погляди викладені в книзі «Лунь юй» («Бесіди і судження»). Європейці познайомилися з філософією Конфуція завдяки Маттео Річчі, перу якого також належить європейське ім'я мислителя.

1651. Між Богданом Хмельницьким і поляками укладений Білоцерківський мир. 

Богдан Хмельницький. Гравюра Гондіуса 2-ї половини 17 століття

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Умови договору були важкими для України. За Білоцерківським договором Україна залишалася під владою шляхетської Польщі.

1. Польській шляхті поверталися маєтки у Київському, Брацлавському і Чернігівському воєводствах;

2. Територія, підвладна Богдану Хмельницькому, обмежувалася лише Київським воєводством;

3. Реєстрове козацьке військо скорочувалося з 40 до 20 тисяч чоловік;

4. Україна була позбавлена права вступати у відносини з іноземними державами і повинна була розірвати союз з Кримським ханством.

5. Гетьман зобов'язувався розірвати союз із Кримом і відіслати з України татарські загони;

6. Гетьман позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами.

1773. На Уралі і в Поволжі почалося повстання під керівництвом донського козака Омеляна Пугачова. 

Омелян Пугачов

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Відповідно до офіційної версії, Пугачов видавав себе за законного царя, імператора Петра III, який, згідно з тією ж версією, був убитий. Більшість документів пугачовської сторони, які могли б заперечити офіційну версію, не дійшли до нашого часу, оскільки їх свідомо знищила влада Російської імперії. В офіційних документах Пугачов називався злодієм. Засуджений до четвертування, страчений 10 (21) січня 1775 на Болотяній площі в Москві.

1794. У Петербурзі створений альянс Росії, Англії й Австрії проти Наполеона.

1864. У Лондоні створений I Інтернаціонал (міжнародне товариство робітників).

1918. Народився Василь Сухомлинський, український педагог. 

Василь Олександрович Сухомлинський

Фото з сайта uk.wikipedia.org

У 1941 році добровольцем йде на фронт. В січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву. Тільки дивом залишився живий. Осколок снаряду залишився в його грудях назавжди. Після довгого лікування в шпиталі на Уралі він просився на фронт, проте комісія не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. Його призначили директором середньої школи в селищі Ува Удмуртської АРСР. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і став завідувачем районного відділу народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи. В 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої школи і беззмінно керує нею протягом 22 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Сухомлинський написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.

1920. Війська Врангеля зайняли Маріуполь.

Петро Миколайович Врангель

Фото з сайта www.hrono.ru

1929. Народився Дмитро Павличко, український поет, письменник, політик. 

Дмитро Васильович Павличко

Фото з сайта www.day.kiev.ua

Народився у селі Стопчатові на Івано-Франківщині у селянській родині. Початкову освіту здобув у польській школі в с.Яблунів, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі - в радянській десятирічці. Від осені 1945 p. по літо 1946 р. був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА. 1953 р. закінчив філологічний факультет Львівського університету. Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ. У 1971—1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт». Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953 р. Пізніше побачили світ поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958). Визначальною особливістю творчості Д. Павличка цього періоду була підкреслена публіцистичність, громадянська напруга художнього слова, хоча, звичайно, молодий поет вимушений був іти й на певні компроміси з пануючою тоді ідеологією. Та вже збірка «Правда кличе» (1958), яка побачила світ на самому початку хрущовської «відлиги», засвідчила, що він був сповнений віри в можливість появи в тогочасних суспільних умовах справді вільної, духовно багатої людини. Однак вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. Етапною для Д. Павличка стала збірка «Гранослов» (1968), в якій автор утверджував ідею незнищенності національної культури. Але чи не найповніше талант поета розкрився в його ліриці. Збірки «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974, 1979) стали помітним явищем в українській літературі другої половини XX ст. Традиції пристрасного слова І. Франка продовжують книги поезій «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Перу Д. Павличка належить також антологія перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988). Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. З 21 жовтня 2005 року — народний депутат України (фракція Української Народної Партії). На IV Всесвітньому Форумі Українців, що відбувся в Києві 18-20 серпня 2006 р., Павличка Дмитра Васильовича було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

1956. Помер Остап Вишня, український гуморист і сатирик. 

Остап Вишня (Губенко Павло Михайлович)

Фото з сайта uk.wikipedia.org

У своїй творах Остап Вишня найбільше атакував слабкості свої, своїх земляків, вважаючи, за Гоголем, що «кому вже немає духу посміятися з власних хиб своїх, краще тому вік не сміятися». Особливо нещадно висміював Вишня слабість в українців інстинкту громадської і національної єдності, їхню інертність, всі ті анахронічні риси в психології та мисленні українця, що так дорого обійшлись і обходяться Україні. Остап Вишня здобув визнання самобутнього майстра української сатири і гумору. Започаткував новий жанр — усмішка. Усмішка — це різновид фейлетону та гуморески. Ввів цей термін сам Остап Вишня. Пізніше він писав: "Хоч «фейлетон» уже й завоював у нас повне право на життя, та, на мою думку, слово «усмішка» нашіше від «фейлетону». Автор «Вишневих усмішок» освоює і далі розвиває традиції вітчизняної та світової сатиричної літератури й народної творчості. Передусім традиції класиків (Гоголя і Шевченка, Щедріна і Франка, Мартовича і Чехова). У ранніх творах (1920-ті) віддав належне моді на антирелігійні анекдоти, окремі з яких хоча й були популярні, але шокували почуття віруючих людей.1989. Відправлений у відставку голова Компартії України В.Щербицький.

2000. Афганський рух «Талібан» зажадав від Москви компенсації за десятилітню участь СРСР в афганській війні.

2001. Кофі Аннан став Нобелівським лауреатом.

Кофі Атта Аннан

Фото з сайта uk.wikipedia.org

   

Анна Левчук

Сергій Грабовський

Андрій Безсмертний-Анзіміров


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар