28 грудня - Україна Incognita

28 грудня

1836. Іспанія визнала незалежність Мексики. 

"Немає слави без крові і сліз" - Антоніо де Падуа Марія Северино Лопес де Санта Анна-і-Перес де Леброн, іноді званий просто Антоніо Лопес де Санта Анна, іноді навіть простіше Лопес де Санта Анна, а часом і зовсім просто - Санта Анна , який побував восьмим, 10-им, дванадцятим, 14-им, вісімнадцятим, 22-им, двадцять четвертим, 26-им, тридцять четвертим, 36-им і нарешті 44-им президентом Мексики

У 1824 році Мексика стає республікою і її першим президентом обрали Гваделупе Вікторія. Мексиканська республіка мала досить слабку центральну владу і цим користалися різні диктатори, такі як Санта Анна. Санта Анна став диктатором країни і скасував попередню конституцію республіки у 1835 р. Це призвело до загострення напруженості з американськими поселенцями в Техасі і до пізнішого проголошення незалежності Техасом в 1836 році та його анексії США в 1841 р. Це в свою чергу призвело до загострення напруженості з Сполученими Штатами і до Мексикансько-Американської війни в результаті якої Мексика зазнала нищівної поразки і втратила третину своєї території. Невдоволення політикою Санта Анни призвело до революції, його усунення і подальшої трирічної війни між лібералами і консерваторами. 5 лютого 1857 р. Беніто Хуарес став першим президентом Мексики індіанського походження. У 1860 році Франція оголосила війну Мексиці і висадила війська на територію країни в намаганні встановити на троні Другої Мексиканської Імперії австрійського герцога Фердинанда Максіміліана. Французи зазнали поразки і республіка на чолі з Беніто Хуаресом була відновлена в 1867 році. Роки президентства Порфіріо Діаса (1876 - 1910) стали добою нечуваного економічного росту і стабільності. Однак його сваволя, беззаконня, конфіскації та жорстокі методи придушення опозиції призвели до Мексиканської революції 1910 року. На чолі революції став Франсіско Мадеро, а після його вбивства в 1913 році спалахнула громадянська війна, в якій відзначилися такі національні герої як Франсіско Війя та Еміліано Сапата. Тільки прийняття конституції країни в 1917 р. дещо вгамувало революційні настрої. Президентство наступних трьох президентів супроводжувалося насильством і вбивством двох з них. Деякої стабільності вдалося досягти лише під час президентства Плутарко Еліас Кайєс, який в 1929 році заснував Національну Революційну Партію. Ця партія пізніше змінила свою назву на Інституційно-Революційну Партію (ІРП) і протрималася у владі аж до 2000 року. Впродовж наступних сорока років і навіть під час Великої Депресії економіка Мексики продовжувала рости нечуваними темпами. Під час президентства Лазаро Карденаса обраного перший раз на шестирічний термін, були запроваджені певні популярні серед населення реформи: була роздана земля бідним селянам і націоналізована залізниця та нафтова промисловість. Період стрімкого економічного росту продовжувався й після Другої Світової Війни.

Пабло Беніто Хуарес - перший президент Мексики індаінського походження. З сайта medvedev.metkere.com

За часів президентства Порфіріо Діаса Мексика досягла нечуваного економічного розвитку. Щоправда, у 1910 році свавілля і насильство, за допомогою яких Діас керував державою, переросли у Мексиканську революцію

1856. Народився Вудро Вільсон, 28-й президент США (1913-21).

Вудро Вільсон вважав 13 своїм щасливим числом, хоча статистика була не на його боці. Він прибув до Нормандії (Франція) для мирних переговорів 13 грудня 1918 року, але коли він повернувся в США, Конгрес відмовився підписувати документ. Під час туру по США на підтримку договору про мир Вільсон мало не помер від інфаркту. З сайта nnm.ru

1869. В Огайо (США) Вільям Семпл запатентував першу жувальну гумку.

1886. Народився повстанський отаман, командир І Дніпровської повстанської дивізії Данило Терпило. 

Серед бойових побратимів та ворогів більше відомий як отаман Зелений. Агресія більшовицької Росії і безчинства Муравйова в Києві, коли до стінки ставили за українське слово і вишиванку, змінили позицію отамана. В квітні 1919 року він розпочав боротьбу з російською комуністичною окупаційною владою, яка ще в березні оголосила його поза законом. Розчарувавшись у політиці Радянської Росії, займає Трипілля та вбиває там більшовицьких агітаторів. Отаман Зелений увійшов до підпільного Всеукраїнського ревкому. У зверненні «До селян і робітників України» наголошувалося: «Ми домагаємося такого: — Україна мусить бути незалежною…». Загони Зеленого отримали назву «Першої Київської дивізії». Тоді ж було утворено на Васильківщині й «Другу Київську повстанську дивізію» (отаман Марко Шляховий). Ці дві дивізії були зведені в «Перший повстанський кіш», який очолив отаман Зелений. І вже влітку район Трипілля-Васильків- Мотовилівка-Кагарлик повністю перейшов до рук повстанців. Більшовицька влада кинула в травні 1919 року проти повстанців зведений загін числом у 21 тисячу вояків Червоної Армії. Червоні задіяли проти повсталих навіть Дніпровську флотилію. Зазнавши поразки, Зелений відступив з Трипілля аж в Переяслав, переправившись через Дніпро. Там його загони з'єдналися з військами отамана Григор'єва. Але вже в ніч з 26 на 27 червня 1919 року червоні були вибиті з Трипілля 1-м полком Підкови (полковник Максим Удод) та 2-им полком під керівництвом Максима Терпила — двоюрідного брата Зеленого. Зелений воював проти більшовиків на території Васильківського, Фастівського, Ржищевського, Обухівського та Переяславського повітів сучасної Київської області, а також на території Чернігівської, Полтавської і Подільської губерній. У Переяславі 15 липня 1919 р. отаман Зелений урочисто, в присутності місцевого люду та свого війська, скасував Переяславську угоду 1654 року про «возз'єднання» з Московією. В цей час його сили вимірювались близько 30 тисяч козаків і старшин. У вересні 1919 року Зелений з одним із загонів відбув до Кам'янець-Подільського, де зустрічався з урядовцями Директорії і особисто з Симоном Петлюрою. Після цього отаман Зелений провів у своїх військах нараду, де було ухвалено визнання Української Директорії за верховну владу.

Погруддя отамана Зеленого у Трипіллі на Київщині

1895. Німецький фізик Вільгельм Рентґен уперше оголосив про відкриття рентгенівських променів. 

Вільгельм Рентґен. З сайта theorphysics.info

Рентгенівське випромінювання виникає від різкого гальмування руху швидких електронів у речовині, при енергетичних переходах внутрішніх електронів атома. Воно використовується у науці, техніці, медицині. Рентгенівське випромінювання змінює деякі характеристики гірських порід, наприклад, підвищує їх електропровідність. Короткочасне опромінення кристалів кам’яної солі знижує їхнє внутрішнє тертя. Назва рентгенівське випромінювання походить від прізвища німецького фізика Вільгельма Конрада Рентґена. Інша назва - пулюївське випромінювання походить від імені українського фізика Івана Пулюя. Першовідкривачем випромінювання є Іван Пулюй. Його працями користався пізніше і Вільям Рентген, котрому було особисто Пулюєм презентовані свої праці. Рентген назвав ці промені невідомої природи X-променями. Ця назва збереглася донині в англомовній та франкомовній науковій літературі, ввійшовши в мови багатьох народів світу. Рентгенівське випромінювання використовуються для флюорографії, рентгенівського аналізу і в кристалографії для визначення атомарної структури кристалів.

1895. У паризькому «Гран-кафе» на бульварі Капуцинів брати Оґюст і Луї Люм'єр провели перший комерційний сеанс перегляду фільму, знятого за допомогою свого винаходу, пристрою, що поєднував функції камери та проектора і названого «кінематограф».

Брати Люм'єр

1911. Росія вперше прийняла рішення імпортувати зерно для боротьби з голодом.

1917. Дзержинський закликав усі радянські органи створювати загони ЧК.

Більшість адекватних людей, почувши абревіатуру "ЧК", уявляють собі чоловіка-злодія із закривавленими зубами. Але були й вийнятки. На фото - Дора Євлінская, віком до 20 років. Жінка-кат, в одеській ЧК власними руками стратила 400 офіцерів

Фото з сайта www.gulag.ipvnews.org

1919. Москва. Лист В.І.Леніна до робітників і селян України з приводу перемоги над Денікіним.

1920. В СРСР заснований орден Трудового Червоного Прапора. Вручався за великі трудові заслуги перед СРСР і суспільством в області виробництва, науки, культури, літератури, мистецтва, народної освіти, охорони здоров'я, у державній, суспільній та іншій сферах трудової діяльності.

Назву "Орден трудового красного знамени" кияни та гості міста можуть зустріти у вагонах київського метрополітену, зроблених раніше 1980-х років

1920. Михайло Фрунзе поділив Україну на військові округи для боротьби з бандитизмом.

Михайло Фрунзе

1925. Помер російський поет Сергій Єсєнін. 

Жовтневу революцію поет зустрів з піднесенням. У статті "Про себе" він писав: У рою революції був цілком на боці Жовтня, але приймав усе по-своєму, з селянським ухилом. Важливою стороною життя і творчості поета було його перебування за кордоном (з травня 1922 року по серпень 1923 року). У своїй Автобіографії він писав: «Об'їздив усю Європу і Північну Америку. Задоволений більш за все тим, що повернувся у радянську Росію. Мені подобається цивілізація. Але дуже не люблю Америки…» Характерно, що на Заході С.Єсєніна вразило духовне убозтво. Змінилися його погляди на рідну країну. Адже повернувшись, побачив багато нового. І у своїй творчості став частіше звертатися до тематики соціалістичних перетворень. Твори С.Єсєніна проникали й у журнали Західної України. Думав улітку поїхати в Італію, до Максима Горького. Але цей задум залишився нездійсненним: у ніч на 28 грудня 1925 року Сергій Єсенін покінчив життя самогубством. Про причини цього дещо говорять його листи й останні вірші. Очевидно, поет не знайшов друзів у Москві. Гнітюча атмосфера була створена навколо поета. За іншою версією Сергія Єсеніна вбили за наказом вищих партійних чинів.

Посмертне фото Єсєніна. З сайта lepa.blog.ru

1932. Англійці випустили з в'язниці Махатму Ганді.

1934. Засуджені до страти 30 осіб, які нібито складали «ленінградський центр», звинувачений в убивстві Кірова.

Микола Миколайович Пунін (1888-1953). Фотографія зі слідчої справиЛенінград,1949. М.М. Пунін, теоретик та історик мистецтва. Заарештований 26 серпня 1949 у Ленінграді, під слідством перебував у Будинку попереднього ув'язнення, у березні 1950 року переведений до Москви. Засуджений ВЗГ при МДБ СРСР 22 лютого 1950 (ст.ст. 17 - 58-858-10 ч.1, 58-11до 10 років виправно-трудових таборів. В ув'язненні перебував в Абезьському відділенні МінлагаПомер у таборі 21 серпня 1953Копія фотографії зберігається у Воркутинському музейно-виставковому центрі (м. Воркута, Республіка Комі). Один з учасників справи "ленінградського центру". З сайта gulagmuseum.org

1942. Нацисти в Освенцімі почали досліди з насильницької стерилізації жінок.

1943. Гітлер наказав знищити свою ставку «Вервольф» під Вінницею. 

Кілька кілометрів по шосе на Житомир від Вінницької окружної дороги - і покажчик "Ставка Вервольф направо". З сайта www.mandria.ua

Влітку 1942 вінницький підпільний центр під керівництвом Ю.П.Левченка отримав інформацію про те, що з 1941 німецька будівельна фірма «Тодт» веде підземні роботи у лісі коло села Стрижавка: вирили котловани, будують конструкції із залізобетону, потім все засипають піском, прикривають ґрунтом і маскують спеціально пересадженими деревами. Навколо розміщені пости ППО. Крім того, надійшли відомості про висилку німцями значної частини місцевого населення в інші села. На початку 1942 керівнику київського підпілля Івану Кудрі стало відомо, що продукція Київського кабельного заводу йде у Вінницю. Після збору попередньої інформації він дійшов висновку, що там будується підземний військовий завод. У липні цього ж року старший інспектор Вінницького управління залізниці К. А. Стеглик, учасник підпілля, довідався про телеграму щодо прибуття до Вінниці ешелоном № 462 Гітлера. Підпільний центр, не маючи зв'язку з командуванням Червоної Армії, вирішив послати підпільників Блера, Прокудіна, Бондаря до білоруських партизанів, які переправили Прокудіна в Москву. 22 серпня його рапорт був вже відомий Комітету оборони. Приблизно в цей же час група берлінських антифашистів «Червона капела» повідомила Кремль, що польова ставка фюрера переноситься з «Вольфшанце» зі Східної Прусії під Вінницю. Крім того, з газет вже було відомо про деякі побічні факти. Так, газета «Волинь» повідомила про гастролі Берлінської опери у Вінниці, які відвідав рейхсмаршал Герінг. Потім — публікація в «Дойче украініше цайтунг»: на постановці вагнерівського «Тангейзера», знову ж у Вінниці, присутній був Вільгельм Кейтель. Таким чином, вже у 1942 р. радянське командування знало про існування ставки під Вінницею. Всього Гітлер відвідав ставку щонайменше 3 рази. Найбільш тривалий час він тут перебував із 16 липня по 31 жовтня 1942. Пізніше «Вервольф» як ставку використовував командувач групи військ «Південь» фельдмаршал Еріх фон Манштейн. У грудні 1943 було прийнято рішення про знищення об'єкта. В березні 1944, напередодні німецького відступу, ставку висадили у повітря. Спеціальна оперативна група НКВС СРСР, що прибула у Вінницю відразу після визволення міста, доповідала про результати оперативного обстеження колишньої ставки Гітлера. На місці ставки знайдено рештки спалених будівель і трьох підірваних залізобетонних бункерів. У якості зарядів німці використовували авіабомби.

Залізо-бетонні конструкції - усе, що залишилося від колишньої ставки Гітлера. З сайта mskifa.narod.ru

1944. Відбувся великий бій між сотнею УПА «Полтавці» з частинами НКВС біля с. Кореличі, Перемишлянського району Львівської області.

З сайта www.istpravda.com.ua

1973. Опублікована книга О. Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ». 

З сайта www.torrnado.ru

Книга написана, як зазначено при її кінці, у 1958—1968 роках. Вперше опублікована в оригіналі російською мовою у Франції у 1973 році. У Радянському Союзі існувала у форматі самвидаву, аж до офіційного видання у 1989 році. ГУЛАГ — це акронім від радянського терміну російською мовою Главное Управление Исправительно-трудовых Лагерей (Головне управління виправно-трудових таборів), бюрократичної назви радянських концентраційних таборів. Назва книги приховує в собі метафору, котра прослідковується в усій праці. Словом архіпелаг зображається метода й система концентраційних таборів, розкиданих по цілому СРСР, порівнюючи її з безкраїм «ланцюжком островів», котрі відомі лише тим, хто мав нещастя на них потрапити.

1992. Кабінет міністрів України прийняв постанову «Про Національну комісію з питань повернення в Україну культурних цінностей».

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар