25 листопада - Україна Incognita

25 листопада

1177. Битва при Монжизарі: хрестоносці (500 рицарів, із сотню тамплієрів і кілька тисяч піхотинців) на чолі з 17-річним королем Балдуїном IV (Прокаженним) і Рено де Шатільйоном розбили значно більше (за даними християнських хроністів – 26-тисячне) військо Саладдіна, який був змушений тікати назад у Єгипет.

Рено де Шатільйон і патріарх Антіохії (мініатюра з манускрипту XIII ст.)

Ілюстрація з сайта ru.wikipedia.org

1735. У Москві на замовлення імператриці Анни Іоанівни відлитий Цар-дзвін – величезний дзвін 6,25 м заввишки, 6,6 м в діаметрі й вагою 200 тонн. Російські майстри Іван і Михайло (батько й син) Моторіни готувалися до цієї події півтора року. Плавка металу тривала 36 годин, а сама відливка дзвона відбулася за 1 год. 12 хв.

Цар-дзвін. XIX століттяФото Шерер, Набгольц і Ко

Фото з сайта ru.wikipedia.org

1758. Засноване місто Піттсбург (Пенсильванія, США).

1783. Останні британські солдати залишили територію Нью-Йорка – свій останній оплот у США. Генерал Джордж Вашингтон урочисто увійшов у місто.

Генерал Джордж Вашинґтон

Ілюстрація з сайта film-onlin.info

1795. В день іменин Катерини II останній польський король Станіслав Август Понятовський був змушений відректися від престолу і висланий до Росії.

Станіслав II Август Понятовський

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

1810. Народився Микола Пирогов, визначний російський і український лікар, хірург, анатом і педагог, засновник топографічної анатомії і військової хірургії. 

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Під час війни на Кавказі, куди виїхав у 1847 р., вперше в історії медицини почав оперувати поранених з ефірним знеболенням у польових умовах. 1855 р., під час Кримської війни, був головним хірургом обложеного англо-французькими військами Севастополя. Повернувшись до Петербурга, Пирогов на прийомі в Олександра II доповів царю про негаразди в армії. Імператор не став прислухатися до нього, і видатний лікар упав у немилість і був «засланий» до Одеси на посаду опікуна Одеського і Київського навчальних округів. Пирогов спробував реформувати систему шкільної освіти, що тоді склалася, утім його дії призвели до конфлікту з владою, і вченому довелося залишити посаду. Через 10 років, коли після замаху на Олександра II в Росії посилилася реакція, Пирогова взагалі звільнили з державної служби навіть без права на пенсію. У розквіті творчих сил Пирогов усамітнився в невеликому маєтку «Вишня» неподалік од Вінниці, де організував безкоштовну лікарню. По смерті залишився там у мавзолеї, забальзамований за власним «рецептом».

1837. Вільям Кромптон із Таунтона, штат Массачусетс, запатентував механічний ткацький станок.

1838. Народився Іван Нечуй-Левицький, визначний український письменник, автор антикріпосницької повісті «Микола Джеря» (1876), повістей «Бурлачка», «Над Чорним морем», гумористично-сатиричних творів «Кайдашева сім'я» (1879), «Старосвітські батюшки та матушки», «Афонський пройдисвіт». 

Іван Левицький під час навчання в Київській духовній академії (1861—1865)

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Виступав і як драматург (комедія «На кожум'яках»), етнограф-фольклорист («Світогляд українського народу від давнини до сучасності», «Українські гумористи й штукарі») та лінгвіст («Сучасна часописна мова в Україні», «Граматика української мови» у двох частинах). Автор історичної драми «Маруся Богуславка».

1839. Величезні хвилі, спричинені циклоном під час великого приливу, вдруге після 1789 р. повністю зруйнували портове місто Корінга в Індії, яке після цього не було відбудоване вже ніколи. Хвиля викинула далеко на сушу 20 тисяч малих та великих суден, а відступаючи, залишила по собі купи піску і мулу. Загинуло близько 300 тисяч людей.

1863. Завершилася битва біля Чаттануги під час громадянської війни у США. Перемога армії Півночі на чолі з Уліссом Грантом над конфедератами (генерал Брекстон Брегг) означала втрату військами Півдня контролю над штатом Теннессі та відкриття можливості для вторгнення сил Союзу на глибокий Південь.

Брекстон Брег, Головнокомандуючий Західним театром військових дій під час Громадянської війни в США

Фото з сайта ru.wikipedia.org

1867. Альфред Нобель запатентував винайдений ним динаміт.

Альфред Нобель

Фото з сайта en.wikipedia.org

1905. Вийшов друком 1-й номер газети «Хлібороб», першого легального українського видання в підросійській Україні (видавалася в м. Лубни).

Фото з сайта www.istpravda.com.ua

1920. Севастопольську бухту залишили останні кораблі білого флоту. Відхід білої армії генерала Врангеля за межі країни.

1930. У Москві розпочався «відкритий» політичний судовий процес у справі «Промпартії». 

Ілюстрація з сайта ru.wikipedia.org

Підсудних – вісьмох визначних учених-професорів, фахівців у галузі народно-господарського планування й організації виробництва на чолі з директором Теплотехнічного інституту Леонідом Рамзіним – обвинувачували у створенні нелегальної антирадянської Ради інженерних організацій («Промислової партії»), яка координувала шкідництво у масштабах усієї країни. Центр партії нібито був у Парижі і складався з російських капіталістів (Нобеля, Манташева, Третьякова, Рябушинського та ін.). Підсудні зізналися за всіма пунктами обвинувачення, включно зі зв'язками з французьким прем'єром Пуанкаре, і були засуджені до розстрілу, який рішенням ЦВК СРСР був замінений тривалим ув'язненням.

1934. Помер Михайло Грушевський, український історик і політичний діяч, голова Центральної Ради в 1917-1919 рр., організатор української науки, публіцист, автор «Історії України-Руси»). 

Могила Михайла Грушевського на Байковому цвинтарі у Києві

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Від 1931 року змушений був жити в Москві. У січні 1934 року Володимир Затонський виступив на сесії ВУАН, зробивши основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських кадетів, орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму», звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності — далеко не повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого. Грушевського заарештували як "керівника Українського націоналістичного центру", вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті "свідчення", які з нього "вибили" слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом - з огляду на його... смерть. І все ж не виконали цього вироку одразу ж, а відтермінували його до 25 листопада 1934 року, коли Грушевський справді помер у Кисловодську від сепсису через три дні після операції з видалення фурункула. Операцію цю провів головний лікар місцевої лікарні, котрий хірургом... не був. А перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом...[2] Наприкінці 1934 року Грушевський відпочивав у одному з кисловодських санаторіїв і несподівано захворів на карбункул. Втрутилися хірурги. Однак хвороба тільки посилилася, оскільки лікування було некваліфіковане. Грушевський помер 25 листопада. Наступного дня газета «Вісті» від Ради Народних Комісарів УСРР вмістила повідомлення про смерть. У постанові Раднаркому зазначалося: «Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України — Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб. на місяць»). Похований на Байковому кладовищі Києва (ділянка №6, біля Вознесенської церкви). Автори пам'ятника скульптор І. В. Макогон і архітектор В. Г. Кричевський.

1936. Німеччина і Японія уклали Антикомінтернівський пакт.

Японський посол у Німеччини віконт Кінтомо Мусакодзі та міністр закордонних справ нацистської Німеччини Йоахим фон Ріббентроп ставлять підписи на Антикомінтерновскому пакті

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1941. До Антикомінтернівського пакту приєдналася Фінляндія.

1943. День державності Боснії і Герцеговини. Відбулося установче засідання Державного антифашистського віча народного визволення Боснії та Герцеговини (ЗАВНОБіГ) – як військового парламенту республіки. Була висловлена рішучість народів Боснії та Герцеговини, що їхня республіка - і сербська, і хорватська, і мусульманська водночас - буде братнім союзом, в якому буде гарантована повна рівноправність всіх народів і конфесій. Головою президії ЗАВНОБіГ став лікар Воїслав Кечманович.

1947. Наступного дня після відмови десяти відомих голлівудських режисерів та сценаристів дати свідчення перед комітетом Палати представників Конгресу США з антиамериканської діяльності Американська кіноасоціація внесла їхні імена в «чорний список», заборонивши їм займатися професійною діяльністю. Жертвами стали Альва Бессі, Герберт Біберман, Лестер Коул, Едвард Дмитрик, Ринг Ларднер-молодший, Джон Говард Лоусон, Альберт Мальц, Семюел Орчніц, Едріан Скотт і Далтон Трамбо. Кілька членів голлівудської десятки пізніше були засуджені до різних термінів ув'язнення (від шемти місяців до року) за «неповагу до Конгресу».

1956. Помер Олександр Довженко, український і радянський кінорежисер, сценарист, письменник, художник. Зняв фільми, що стали класикою світового кінематографу - «Арсенал» (1929), «Земля» (1930), «Щорс» (1939), «Аероград», «Мічурін», «Поема про море» та ін. Автор кіноповісті «Зачарована Десна». Народний артист СРСР, лауреат Держпремій СРСР 1941 і 1949 рр., Ленінської премії 1959 р. (посмертно).

Олександр Довженко на зйомках фільму, 1932 рік

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1982. Італійська поліція заарештувала громадянина Болгарії, співробітника представництва болгарської авіакомпанії «Балкан» в Італії Сергія Антонова. Йому висунули обвинувачення в організації замаху на Папу Римського Івана Павла II, яке здійснив 13 травня 1981 р. турецький терорист Мехмет Алі Агджа. У західних ЗМІ одразу спалахнула гучна пропагандистська кампанія, що пов'язувала «болгарський слід» із діяльністю спецслужб соціалістичних країн, які нібито стояли за всією цією історією. Майже три з половиною роки, доки тривало слідство та сам процес, призвели до виправдання Антонова за відсутністю доказів його причетності до замаху.

Мехмет Алі Агджа, турецький екстреміст

Фото з сайта drugoi.livejournal.com

1989. Верховна Рада СРСР ухвалила Декларацію про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що піддалися насильницькому переселенню.

2004. Помаранчева революція: на засіданні вченої ради Національного університету Києво-Могилянської академії з формулюванням «дискредитація іміджу академії» ухвалено рішення про позбавлення колишнього президента України Леоніда Кравчука звання почесного доктора Академії (Кравчук став на бік фальсифікатора виборів Януковича). У зайнятому "помаранчевими" "Українському домі" зареєструвалися вже 37 тисяч учасників акції громадянської непокори з інших міст України. На залізничній станції "Бориспіль" перебували два потяги з людьми зі Сходу України. Аналогічні потяги є й на інших станціях у напрямках Яготина і Ніжина, зокрема, в Баришівці та Бортничах. Станом на 7.00 до Києва на підтримку Віктора Януковича 198 автобусами прибуло 6 207 осіб, ще 20 965 осіб - на 31 потягу.У ніч на 26 листопада народні депутати від опозиції та працівники інших редакцій у видавництві "Преса України" зупинили друк газети "Урядовий кур'єр" за 26.ХІ.2004 із повідомленням ЦВК про обрання Віктора Януковича президентом України. Вже віддруковану частину тиражу "помаранчеві" депутати на чолі з Петром Порошенком повантажили на машини й, очевидно, десь спалили. Урядовці Толстоухов і Табачник намагалися оприлюднити рішення про легітимізацію Януковича всупереч постанові Верховного Суду, яка забороняла це.

Ночівля в Українському домі, ніч на 25 листопада 2004

Фото з сайта www.istpravda.com.ua

   

Анна Левчук

Сергій Грабовський

Андрій Безсмертний-Анзіміров


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар