24 листопада - Україна Incognita

24 листопада

1542. Битва при Солвей-Моссі – шотландське військо зазнало поразки від англійської армії. Ця поразка змушувала Шотландію шукати шляхів співпраці з Англією. І шотландський король Яків V, усвідомивши це, з розпачу 14 грудня помер від серцевого нападу.

Фольклендський палац, де помер Яків V

Фото з сайта ru.wikipedia.org

1615. Шлюб короля Франції Людовіка XIII й дочки іспанського короля Філіппа III Анни Австрійської. Подружжю було по 14 років.

Людовік XIII

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Анна Австрійська

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

1632. Народився Бенедикт (Барух) Спіноза, визначний нідерландський філософ єврейського походження, один із найвідоміших пантеїстів. 

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Барух Спіноза відвідував початкову релігійну школу «Ец Хаїм», де вивчав іврит, Тору, Талмуд, основи єврейського богослов'я, риторику тощо. Вчителями Спінози були рабини — кабалісти Ісаак Абоаб де Фонсека, Менаше бен Ісраель і Саул Moртейра. Навчаючись в рабинів, Спіноза осягає основні праці філософів єврейського містицизму (Аврам ібн Езра, Маймонід, Герсонід, Хасдай Креськас тощо). Особливо вплинула на юний розум Баруха трактат «Puerta del Cielo» («Брами небес») каббаліста Аврама Когена Еррери, який жив у Амстердамі і помер, коли Спіноза був зовсім юним. Імовірно, відчуваючи вузькість традиційної єврейської освіти, Барух Спіноза за батькові гроші вивчає латину (тодішня світова мова науки і філософії). Вже на той час Барух Спіноза, якого рабини не спромоглися перетягнути на бік традиційної юдейської схоластики, зажив у общині одновірців слави дивака і вільнодумця, що навіть замалим не мало трагічні наслідки — на життя Спінози було вчинено невдалий замах. Після смерті батька в 1654 р. починається затяжний судовий процес Баруха Спінози з найближчими родичами за батьків спадок, який він виграв.

На початку 1656 р. єретичні погляди Спінози, які розділяли також лікар Хуан де Прадо і вчитель Даніель де Рібера, привернули пильну увагу верхів єврейської громади. Спіноза піддавав, серед іншого, сумніву, що Мойсей був автором П'ятикнижжя, що Адам був першою людиною і що закон Мойсея володіє перевагою над «природним правом». Незабаром усі ці вільнодумства Спінози призводять до його судилища й публічного вигнання з єврейської общини. 27 липня 1656 р., коли Баруху не виповнилося ще й 24 років, у синагозі велелюдно йому, перерахувавши всі його порушення і злочини, оповістили акт про відлучення (харам, івр. חרם). Членам єврейської общини було заборонено будь-яке спілкування зі Спінозою, а йому самому заборонялося надалі використовувати своє єврейське ім'я Барух (іврит «благословенний»). Віднині Спіноза прибирав ім'я Бенедикт (зменшувальне Бенто, латинський відповідник Баруха). Спіноза пише на свій захист «Апологію» (її текст не зберігся), в якій намагається відвести безглузді звинувачення і відстояти свої погляди. Саме через жагу до пізнання й бажання розвивати свої думки відречення від єврейства не стало для Спінози особистою трагедією.

1639. Англійський астроном-любитель Джеремі Горрокс уперше спостерігав проходження Венери по диску Сонця.

1659. Укладено Піренейський мир, який закінчив 24-літню війну між Францією та Іспанією.

Монета на честь укладення миру

Фото з сайта en.wikipedia.org

1722. Помер Симеон Яворський (чернече ім'я Стефан), український і російський церковний, політичний та культурний діяч, богослов, філософ, письменник, поет, публіцист, проповідник. 

Стефан Яворський

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Глава Синоду Російської православної церкви, протектор (ректор) Слов'яно-греко-латинської академії. Походив, імовірно, з містечка Явора (нині Турківський р-н, Львівська область) із дрібношляхетської родини. У 1673 р. вступив до Києво-Могилянської академії, згодом прийняв унію і студіював у вищих католицьких навчальних закладах Львова, Любліна, Познані, Вільна, де вдосконалював свої знання з філософії й теології. У 1687 р. повернувся до Києва магістром філософії і вільних мистецтв, зрікся унії і прийняв чернецтво в православ'ї під іменем Стефан (1689). У КМА читав курси поетики й риторики, філософії, богослов'я. Проповідницькій дар Яворського привернув увагу царя Петра І, що дало початок його стрімкій церковній кар'єрі: у 1700 р. Яворського зведено в сан єпископа і висвячено на митрополита Рязанського й Муромського; того ж року (після смерті патріарха Адріана) він стає місцеблюстителем патріаршого престолу РПЦ та протектором Московської слов'яно-греко-латинської академії, реформує там процес навчання і підносить її до рівня західноєвропейських навчальних закладів. Не підтримуючи церковної політики Петра І, спрямованої на підпорядкування церкви світській державі й перетворення кліру на звичайних чиновників, впадає в немилість. У 1721 р. Яворський очолює Синод, хоча практичної влади у церкві не має (питаннями церковного життя займався його заступник та ідейний опонент Феофан Прокопович).

1729. Народився Олександр Суворов, російський воєначальник, граф Російської і Священної Римської імперій, генералісимус, генерал-фельдмаршал австрійських і сардінських військ.  

«Портрет А. В. Суворова»Художник К. Штайбен, 1815

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Перемагав турків у Кінбурнській баталії, при Римнику; брав Ізмаїл і Прагу під Варшавою (криваве придушення польського повстання); перемагав французів в італійському та швейцарському походах (битва на річці Адда, перехід через Альпи та ін.).

1856. Чарльз Дарвін опублікував свою книгу «Походження видів шляхом природного відбору або Збереження сприятливих порід у боротьбі за життя». Перше видання сенсаційної книги з викладом нової теорії еволюції розходиться за один день.

Титульна сторінка праці «Походження видів шляхом природного відбору...»

Чарльз Дарвін

Ілюстрації з сайта uk.wikipedia.org

1863. Початок битви біля Чаттануги під час громадянської війни у США. Перемога армії Півночі на чолі з Уліссом Грантом над конфедератами (генерал Брекстон Брегг) означала втрату військами Півдня контролю над штатом Теннессі та відкриття можливості для вторгнення сил Союзу на глибокий Південь.

 

1884. Помер Григорій Воробкевич, український поет з Буковини, громадський діяч, супротивник москвофілів, молодший брат Сидора Воробкевича.

Григорій Воробкевич

Ілюстрація з сайта www.chas.cv.ua

Григорій став соратником і однодумцем старшого брата — одного із засновників і редакторів журналу «Буковинська зоря», альманаху «Руська хата», фундатора «Руського літературного товариства». Друкувався Григорій під псевдонімом Наум Шрам (за іменем одного з героїв «Чорної ради» П. Куліша). Особливо гостро виступав проти «язичія» західноукраїнських москвофілів («…все задушила московська недоля»), національного гніту, провокаторів, що намагалися зіштовхнути румунів і русинів. На слова молодшого брата Сидір Воробкевич видав збірку пісень для школярів, яка була на той час, по суті, єдиним українським посібником для буковинського учнівства.

1905. Початок Севастопольського повстання моряків на чолі з лейтенантом Петром Шмідтом. 

Пам'ятник учасникам Севастопольського повстання 1905 року

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Напередодні в місті відбулася потужна демонстрація матросів і солдатів. Спроба командувача флоту спровокувати розстріл моряків призвела до активного спротиву; повстання охопило понад 2000 матросів флотської дивізії, робітників адміралтейства, частину солдатів 49-го Брестського піхотного полку. 
Наступного дня до повсталих приєдналися матроси крейсера «Очаків».

1961. Декларація Генеральної Асамблеї ООН про заборону застосування ядерної зброї.

1965. Військовий переворот у Республіці Конго: владу взяла армія, після чого президентом (фактично – диктатором) став генерал Жозеф Дезіре Мобуту, який перейменував країну в Заїр. У травні 1997 р. армія усуне вже самого Мобуту, і Заїр буде перейменовано в Демократичну Республіку Конго.

Джозеф Мобуту

Фото з сайта ru.wikipedia.org

1989. Під тиском опозиції і масових демонстрацій пішло у відставку керівництво Комуністичної партії Чехословаччини. Новим генеральним секретарем партії обрано Карела Урбанека.

Карел Урбанек

Фото з сайта en.wikipedia.org

2004. Помаранчева революція: Центральна виборча комісія України на чолі з Сергієм Ківаловим, всупереч протестам, оприлюднила офіційні результати виборів президента України. Переможцем було визнано Віктора Януковича (йому приписали 49,42%, Віктору Ющенку - 46,69%). Протокол підписали 11 членів комісії, один із яких, Олександр Чупахін, - із зауваженням, що цей документ «не відповідає волевиявленню українського народу». Не підписали протокол троє членів ЦВК - Андрій Магера, Руслан Князевич і Ярослав Давидович. 

У Києві тривають кількасоттисячні мітинги, демонстрації й пікетування прибічників Ющенка. "Помаранчеві" активісти зайняли "Український дім", де влаштували один зі штабів і місце для ночівлі та зігрівання тисяч маніфестантів.

   

Анна Левчук

Сергій Грабовський

Андрій Безсмертний-Анзіміров


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар