18 січня - Україна Incognita

18 січня

1520. Король Данії і Норвегії Крістіан ІІ розбив шведів біля озера Осунден і зайняв Стокгольм.

Повернувшись до Данії Кристіан II впровадив закон, щоб полегшити становище середнього та нижчого класів. Знать, шляхта та вище духівництво Данії розглядало це як спробу позбавити їх давніх привілеїв. Це викликало повстання на півдні Данії. Водночас почалося шведське повстання в області Далекарлії проти жорстокої політики Кристіана. Його очолив Густав Ваза. Можливості втримати владу у Кристіана II були, проте його нерозважлива політика сприяла зростанню ворогів. Він посварився із своїм дядьком Фредеріком, графом Гольштейнським. Проти Кристіана також виступили селяни, купці та торговці. Підтримали усіх ворогів данського короля міста Ганзи. У 1523 році Фредеріка Гольштейнского оголосили королем Данії. Водночас Густав Ваза захопив Стокгольм

Врешті-решт Кристіан II втік до Норвегії, де намагався зміцнити свої позиції, але й тут не втримався. Він вимушен був здатися й у Копенгагені укладено угоду. Кристіан разом з родина відправився у вигнання до Німеччини

1654. У Переяславі відбулася старшинська рада, а згодом генеральна військова рада.

Під час публічної церемонії гетьман і козацька старшина присяглися на тім, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно»

У ній взяли участь представники козацтва Київського, Чернігівського та Брацлавського полків, жителі Переяслава. Після зачитання царської грамоти гетьманом старшина та посли пішли до Успенського собору, де духовенство мало привести їх до присяги. Однак Хмельницький зажадав, щоб посли першими присягнули посли від імені російського царя, що мало б забезпечити Україні збереження її прав, а також було б ствердженням союзу між обома державами. Боярин Василь Бутурлін рішуче відмовився скласти присягу, у зв'язку з чим гетьман і старшини пішли на нараду, яка тривала декілька годин, а посли залишились чекати в соборі. У ході наради полковники переяславський Тетеря та миргородський Лісницький приходили й просили Бутурліна скласти присягу, але безуспішно - мовляв, цар не присягає своїм підданим. Одночасно керівник посольства двічі стверджував, що цар охоронятиме всі права України, і заявляв, що «царское слово переменно не бывает». Після тривалої наради і враховуючи слова Бутурліна, які гетьман та старшина тлумачили як рівнозначні присязі, гетьман Богдан Хмельницький і козацька старшина заприсяглися перед російською делегацією в тому, «щоб бути їм із землею і городами під царською великою рукою невідступно». Всього в день Переяславської ради присягу склали 284 особи. Від імені царя гетьману було вручено грамоту та знаки гетьманської влади - військовий прапор (хоругву), булаву та шапку. Ніякого письмового договору в Переяславі укладено не було. Лише після від'їзду Бутурліна козацька старшина з гетьманом узялися за вироблення умов договору. Було вирішено віддати Україну під протекторат Московської держави зі збереженням основних прав і вільностей Війська Запорозького; написано проект договору у формі петиції до царя з 23 пунктів, цей проект привезли в Москву наприкінці березня 1654 р. переяславський полковник Павло Тетеря і військовий суддя Самійло Зарудний. Після Переяславської ради представники московського посольства побували у 117 містах і містечках України для прийняття присяги населення на вірність цареві. За їхніми даними, присягу склали 122 542 особи чоловічої статі. Безумовно, ця цифра була завищена. Відмовилися підтримати Переяславську угоду й присягати московському царю низка представників козацької старшини, зокрема полковники Іван Богун, Осип Глух, Григорій Гуляницький, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Михайло Ханенко, козацькі полки Брацлавський, Кропивнянський, Уманський, Полтавський (царських представників там побили киями), деякі міста, зокрема Чорнобиль, а також українське духовенство на чолі з митрополитом С. Косівим. Не присягала Запорізька Січ.

Міф про Переяславську раду містить у собі низку ідіологем, кожна з яких всіляко пропагувалася і в історичних працях, і в художній літературі:

1. Українці і росіяни ніколи між собою не ворогували.

2. Українці і до, і з самого початку повстання до Переяславської ради безперервно просили "царя-батюшку" взяти їх "під царську руку". (Цей дуже туманний вислів трактувався як прагнення позбавитися своєї власної державності, мови й національності).

3. Московська держава робила все можливе, щоб підтримати українських повстанців, надавала "братню підтримку" і при першій же оказії оголосила війну Речі Посполитій.

4. Переяславська рада була генеральною, репрезентативною, всенародною і одностайною, а її рішення здобули всенародне схвалення.

5. Присяга в Переяславі була односторонньою (тобто тільки українська сторона присягала), давалася Росії (не царю!).

6. Україна увійшла до Московської держави саме в 1654 р., і саме на тих умовах, які виробив Богдан Хмельницький і схвалив цар та його уряд; ці умови час від часу порушували "ізмєнніки", тільки тому цареві доводилося пізніше коригувати ці умови, які однак залишалися добрими. Москва ж ніколи не порушувала взятих на себе зобов"язань

7. Гетьман Богдан Хмельницький був великим другом російського народу, привів Україну у московське підданство, тому заслуговує похвали на відміну від усіх інших гетьманів -"ізмєнніков". Не випадково іменем Богдана Хмельницького, а не якогось іншого гетьмана називали міста, колгоспи, вулиці, навіть створили орден його імені.

8. Переяславська рада нібито врятувала українців від загибелі, яку несли інші сусідні держави, вона поклала кінець тяжкій війні українського народу проти поляків-колонізаторів. Український же народ здобув внаслідок цієї ради своє "місце під сонцем", а якщо й страждав, то тільки разом з "братнім російським народом". Московська держава принесла Україні цивілізацію і прогрес і відповідні слова "нєістового Віссаріона" не сходили із шкільних підручників з історії СРСР.

Джерело: ukrlife.org

1689. Народився Шарль-Луї де Монтеск'є, французький правник, філософ, письменник і політичний мислитель. Написав твір „Дух законів“ (1748), що справив величезний вплив на політичну думку в Європі та Америці. Є одним з авторів теорії розподілу влади в державі. Автор статей до «Енциклопедії». У працях та поглядах Монтеск’є є витоки лібералізму як державної ідеології, яку до нього розвивав англійський філософ Джон Локк і яка надалі розвинута в працях шотландського економіста Адама Сміта. Монтеск’є, а також Жан-Жак Руссо і Джон Локк заклали ідеологію сучастних форм представицької демократії.

"Якщо бажати бути щасливим, то цього можна досягти. Але люди бажають бути щасливішими від інших, а це майже неможливо, тому що ми  завжди вважаємо інших щасливішими, ніж вони насправді є". Шарль Монтеск'є

1701. У Кенігсберзі коронований перший король Пруссії Фрідріх I.

Після смерті батька в 1688 став курфюрстом Бранденбурзьким під ім'ям Фрідріх III і в союзі з імператором Священної Римської імперії Леопольдом I брав участь у війнах проти короля Франції Людовика XIV. Діюча армія виросла при Фрідріху з 30 000 чоловік, надісланих йому батьком, до приблизно 39 000. І все ж інтереси Фрідріха не обмежувалися лише військовою областю. Під впливом своєї другої дружини Софії Шарлотти і знаменитого філософа і вченого Лейбніца він заснував Академію мистецтв (1696), Академію наук (1700), відкрив в Галле університет (1694), залучав на роботу вчених, художників і скульпторів

1825. У Москві відкрили нове приміщення Большого театру, збудованого у стилі класицизму за проектом архітектора Осипа Бове.

1871. У Версальському палаці під Парижем, по закінченні програної французами Франко-прусської війни, проголошено створення Німецької імперії (відомої як Другий Рейх). Першим імператором став прусський кайзер Вільгельм I.

Вільгельм не вважався потенційним спадкоємцем престолу, тому здобув обмежену освіту. Він служив в армії з 1814, бився проти Наполеона, і був, як про нього говорили, дуже хоробрим солдатом. Він також став чудовим дипломатом, беручи участь в дипломатичних місіях після 1815. У 1848 він успішно придушив повстання проти його старшого брата короля Фрідріха Вільгельма IV

Пам'ятник Вільгельму I перед Кенігсберзьким замком, робота Фрідріха Ройша 1894 року, після Другої світової війни переплавлений

Церемонія оголошення Вільгельма I імператором у Версалі, картина Антона Вернера

1896. Уперше продемонстровано публіці рентген-апарат конструкції Вільгельма Рентгена.

Першою людиною, кому Рентген продемонстрував своє відкриття, була його дружина БертаСаме знімок її пензля, з обручкою на пальці, був прикладений до статті Рентгена "Про новий рід променів", яку він 28 грудня 1895 направив голові Фізико-медичного товариства університетуСтаття була швидко випущена у вигляді окремої брошури, і Рентген розіслав її провідним фізикам Європи.

1918. Більшовицькі війська під проводом генерала Михайла Муравйова, посилені революційними загонами червоногвардійців із центральних губерній Росії, почали наступ на Київ, аби відібрати владу в Центральної Ради.

1918. На зборах студентів Київського університету Св. Володимира і та Українського національного університету ухвалено рішення створити студентський курінь ім. Січових стрільців.

1918. Голова ВЦВК Яків Свердлов відкрив у Таврійському палаці в Петрограді Установчі збори, вибори до яких пройшли ще в листопаді 1917 р. Тоді 62% голосів отримали есери та меншовики, 25% - більшовики, 13% - кадети й інші буржуазні партії. Але влада вже належала більшовикам, і вони, проголосивши декларацію, що Установчі збори відображають «учорашній день революції», покинули засідання. Слідом пішли ліві есери, які виступали в союзі з більшовиками. Через кілька годин засідання закрили, а наступного дня Установчі збори постановою ВЦВК були розпущені.

1919. У Версалі почала роботу Паризька мирна конференція з підбиття підсумків Першої світової війни, на якій був схвалений статут Ліги націй. Головою обраний прем'єр-міністр Франції Клемансо.

1919. Більшовицький уряд України прийняв рішення про відокремлення церкви від держави.

1926. На Арбаті в кінотеатрі «Художній» відбулася прем'єра фільму Сергія Ейзенштейна «Броненосець Потьомкін».

1936. Помер Джозеф Редьярд Кіплінг, визначний англійський письменник, поет, мандрівник і журналіст, лауреат Нобелівської премії з літератури 1907 р. Найбільше відомий як казкар («Книга джунглів» - пригоди Мауглі, Рікі-Тікі-Таві та ін.) і співець британського імперіалізму («Тягар білої людини» - повчання колоніальним народам, «Якщо», «Балада про Схід і Захід»), автор роману «Кім». Упродовж свого життя, задовго до виникнення нацизму, Кіплінг вживав своїм символом запозичену з індійських мандрів свастику, яка з'являлася на обкладинках багатьох його книжок. Коли націонал-соціалісти в Німеччині теж прийняли цей древній символ, Кіплінг відмовився від нього.

Кіплінг народився в Бомбеї. Своїм другим ім'ям він завдячує назві озера Редьярд, на берегах якого зустрілися його батьки. Згодом воно стало його першим ім'ям

1943. Прорив радянськими військами блокади Ленінграда, яка тривала 900 днів.

1944. На Волині відбулися перші серйозні сутички Української повстанської армії з військами НКВС.

1944. Помер Микола Самокиш, визначний український художник-баталіст, майстер анімалістичного жанру і графік. Автор альбомів «З української старовини» та «Мотиви українського орнаменту», картин «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1648 р.», «Бій Максима Кривоноса з Яремою Вишневецьким», «Бій під Жовтими Водами», «Абордаж турецької галери запорожцями», «Бій Івана Богуна під Монастирищем 1653 р.», «Руйнування Батурина Меньшиковим», «Розгін демонстрації в Києві у 1914 р. на соті роковини з дня народження Тараса Шевченка» та ін. Ілюстрував повість «Микола Джеря» Нечуя-Левицького, «Думу про Джуру», «Тараса Бульбу» Миколи Гоголя тощо.

1947. Народився Такесі Кітано, японський кінорежисер, актор, письменник, поет, художник і телеведучий (фільми «Дзатоїті», «Ляльки», «Брат якудза», «Феєрверк» та ін.).

1966. Помер Гнат Юра, український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1940), тричі кавалер ордена Леніна. Спеціалізувався на побутових, комедійних та характерних ролях. З 1907 р. - на професійній сцені в трупі С. Максимовича, далі - в театрі товариства «Руська бесіда» у Львові (1913-1914), у Молодому театрі (1917), в театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 р. - в театрі ім. Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, згодом перенесеному до Києва. У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 р. як художній керівник і режисер, підготувавши близько сотні вистав. Викладав у Київському театральному інституті (1938-1961). Знімався у фільмах «Прометей», «Кармелюк» (пан Опанасенко), «Тарас Шевченко» (Щепкін), «Партизани в степах України», «Сто тисяч» (Бонавентура).

Сім'я Юра: стоять - Гнат Юра, його дружина Ольга Рубчаківна, брати Терентій Юра й Олександр Юра-Юрський. Сидять - сестра Тетяна Юріївна, мати Меланія Григорівна, дружина Терешка Феодосія Барвінська, посередині - їхній син Толя, Анастасія Шведенко - дружина Юри-Юрського. Фото не пізніше 1920 року. З сайта kino-teatr.ru

2002. Оголошено про завершення громадянської війни у Сьєрра-Леоне.

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар