15 жовтня - Україна Incognita

15 жовтня

1581. У Парижі королева-мати Франції Катерина де Медичі представила своїм гостям перший в історії публічний балет — «Комічний балет королеви».

Катерина де Медічі

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

1582. Україна у складі Речі Посполитої перейшла з Юліанського на Григоріанський календар разом з Іспанією, Португалією та більшістю Італійських держав.

Введення Uригоріанського календаря. Барельєф на могилі папи Григорія XIII в Соборі Святого Петра в Римі.

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1806. До складу Російської імперії включено Бакинське ханство.

Герб Російської імперії

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

1844. Народився Фрідріх Ніцше, німецький філософ. 

Фрідріх Ніцше у Базелі 1875 р.

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

Ніцше утверджувався, як філософ під впливом Шопенгауера. Ввібравши основні ідеї останнього, він їх збагатив власним розумінням природи і світу, додав до них здорову долю волюнтаризму. Згодом у Ніцше все більше вимальовується власна філософська доктрина, змінюється політична концепція світосприйняття. Його філософія втрачає зв’язок з Шопенгауром і починає вибудовуватися на ірраціоналізмі та волюнтаризмі – двох наріжних каменях ніцшеанства. Ніцше в свою чергу вплинув на низку мислителів та інтелектуалів. До цього списку можна віднести Л.Лестова, Бернарда Шоу, Германа Гессе, Жана-Поля Сартра, Альберта Швейцера, Стефана Цвейга, Альбера Камю. Цікавий той факт, що Камю називав Ніцше основоположником європейського нігілізму, а сам Ніцше це заперечував. Однак його критика людини і суспільства була нещадна. Він не стільки відкидав якесь світобачення, як, ніби насміхаючись, хотів сказати: спробуйте, побачимо що з цього вийде (власне, це стосується соціалізму). Глибоко вплинула на Фрідріха Ніцше музика Ріхарда Вагнера. Філософ був просто зачарований нею і, відповідно, самим Вагнером. Проте це не заважає йому згодом написати книгу «Несвоєчасні міркування», де він піддає його критиці. Також нищівної критики зазнавав Гегель. Він був чи не основним ворогом Ніцше в питаннях філософії. Два мислителі пропагували зовсім полярні бачення світу, які ні за яких обставинах не поєднувалися.

1880. Через 632 роки після початку завершено будівництво Кельнського собору. 

Кельнський собор

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Перший камінь в фундамент собору заклав в 1248 році архієпископ Кельна Конрад Фон Гохштаден.

1926. У Києві відкритий Російський драматичний театр (нині імені Лесі Українки).

Національний академічний театр імені Лесі Українки

Фото з сайта news2000.com.ua

1928. Німецький дирижабль «Граф Цепелін» зробив перший комерційний рейс через Атлантичний океан.

Головна гондола "Графа Цеппеліна"

Фото з сайта ru.wikipedia.org

1959. Вбито Степана Бандеру, українського політика, голову проводу ОУН 1940–1959. 

Степан Бандера

Фото з сайта uk.wikipedia.org

15 жовтня 1959 року в під'їзді будинку на вулиці Крайтмайр, 7 в Мюнхені о 13:05 знайшли ще живого залитого кров'ю Степана Бандеру. Медична експертиза виявила, що причиною смерті була отрута. Богдан Сташинський зі спеціального пістолета вистрілив в обличчя Степанові Бандері струменем розчину ціанистого калію. Два роки пізніше, 17 листопада 1961 р., німецькі судові органи проголосили, що вбивцею Степана Бандери є Богдан Сташинський з наказу Шелепіна і Хрущова. Після докладного слідства проти вбивці відбувся т. зв. «процес Сташинського» від 8 до 15 жовтня 1962 р. Присуд проголошено 19 жовтня — вбивцю засуджено на 8 років до позбавлення волі. Німецький Верховний Суд у Карлсруе затвердив, що головним обвинуваченим у вбивстві Бандери є радянський уряд у Москві. В інтерв'ю російській газеті «Комсомольская правда», опублікованому у номері за 6 грудня 2005 року, колишній голова КДБ СРСР Володимир Крючков визнав що «убийство Степана Бандеры было одним из последних устранений КГБ насильственными методами нежелательных элементов». 20 жовтня 1959 року Степана Бандеру поховали на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф на 43 полі.

1964. Введений в дію найбільший в світі нафтопровід «Дружба».

Маршрут нафтопроводу проходить від Альметьєвська через Самару, Брянськ (Росія) до Мозиря (Білорусь), де розгалужується на дві гілки: північну (через Білорусь, Польщу та Німеччину) і південну (через Україну, Чехію, Словаччину й Угорщину). Російський відрізок нафтопроводу експлуатує компанія «Транснефть»; словацький – компанія Transpetrol, український – ВАТ «Укртранснафта».

2003. Китай став третьою державою після СРСР і США, яка відправила людину до космосу.

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар