12 жовтня - Україна Incognita

12 жовтня

322 до н. е. Афінський оратор і політик Демосфен, переслідуваний ворогами, наклав на себе руки, прийнявши отруту.

Демосфен, римська копія за Поліектом, Лувр

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1492. Христофор Колумб відкрив першу землю в Америці — острів, якому він дав назву «Сан-Сальвадор» (один з Багамських островів).

Портрет Колумба у Бібліотеці конгресу США

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1860. Джузеппе Ґарібальді проголосив Віктора Емануїла королем об'єднаної Італії.

Віктор Емануїл І. 5-й Король П'ємонта і Сардинії

Ілюстрація з сайта ru.wikipedia.org

1860. Народилася Софія Тобілевич, українська письменниця-перекладачка. 

Софія Тобілевич

Фото з сайта uk.wikipedia.org

Ще в період перебування на засланні в Новочеркаську разом з І.Тобілевичем переробила драму польського драматурга Я.Галасевича «Чортівська лава». Як знавець польської мови допомагала І.Тобілевичу переробляти драму польського драматурга Юзефа Коженовського «Верховинці», що побачила світ під назвою «Гуцули». Також вони разом здійснили драматичну переробку «Суженого конем не об'їдеш» (за твором «Наш друг Фріц» Еркмана-Шатріана). Самостійно переклала з польської драми «В липневу ніч» В.Ґорчинського та «Зачароване коло» Л.Риделя, які йшли в Київському театрі М.Садовського, а також комедію «Весілля Фіґаро» П.Бомарше і драму «Ганнеле» Г.Гауптмана. Проте основний літературний доробок С.Тобілевич становлять її мемуари та театрознавчі статті, за які вона була прийнята до Спілки письменників. Після смерті І.Тобілевича працювала над спогадами про український театр, окремі частини яких публікувалися в «Літературно-науковому віснику» 1912—1913 рр. 1945 року ці мемуари вийшли окремою книжкою під навою «Життя Івана Тобілевича». Статі Софії Тобілевич про М.Кропивницького, М.Старицького, П.Саксаганського, М.Заньковецьку, І.Тобілевича (Карпенка-Карого), М.Садовського, М.Садовську, що друкувалися в різний час у періодиці, було видано окремою збіркою «Корифеї українського театру. Портрети. Спогади» (1947). Але основною справою Софії Тобілевич стала її книга «Мої стежки і зустрічі», видана посмертно 1957 року. Саме завдяки популяризації Софією Тобілевич творчості І.Карпенка-Карого було збережено хутір Надія, що згодом, за висловом О.Гончара, став «українською театральною Меккою».

1905. Норвегія розірвала унію зі Швецією і стала незалежним королівством.

Державний герб Королівства Норвегія

Ілюстрація з сайта uk.wikipedia.org

1920. Між РСФРР і УСРР з одного боку та Польщею з другого підписано договір про перемир’я і укладено прелімінарні умови миру.

Східна Галичина, Західна Волинь, Холмщина, Полісся і Підляшшя залишалися за Польщею. Було визнано незалежну УРСР як суб’єкт міжнародних відносин. 18 жовтня мали припинитись будь-які воєнні дії; на лінії фронту утворювалась нейтральна полоса завширшки 30 км.

1937. Народився Степан Хмара, український політик, правозахисник. 

Степан Хмара

Фото з сайта uk.wikipedia.org

1939. Народні збори Західної України під тиском більшовиків ухвалили декларації, спрямовані на входження краю до складу УРСР.

1947. У західних областях України розпочалася найбільш масова за повоєнний період депортація українців.

Із захопленням Радянським Союзом Західної України, Західної Білорусі та Прибалтики у 1939-1940 роках, депортації торкнулись і народів, що мешкали на цих землях. Уже восени 1939 p. перша хвиля депортації охопила польських осадників, які виселялися разом із сім’ями. Протягом грудня 1939 — березня 1940 pp. із Західної України та Західної Білорусі було депортовано понад 137 тисяч осіб. Їх виселяли в північно-східні області РРФСР, Комі АРСР і Казахстану. Друга хвиля депортації прокотилась у квітні 1940 p., коли було вивезено заможних селян — «куркулів» (до 6 тис. сімей із Західної України та Західної Білорусі). Всього із Західної України в 1939—1940 pp. було вислано до Сибіру, Поволжя, Казахстану та на Північ, за різними підрахунками, від 10 до 20% населення. Чимало невинних людей, яких німецько-радянська війна застала в місцевих тюрмах, було знищено. Депортація торкнулася і прибалтійських народів, зокрема з 14 по 18 червня 1941 року з Литви було вислано у віддалені райони Сибіру і Крайньої Півночі близько 34 тисяч чоловік. Депортації продовжувалися і після нападу Німеччини на Радянський Союз. Так, 28 серпня 1941 року указом Президії Верховної Ради СРСР була ліквідована Автономна республіка німців Поволжя. 367 000 німців було депортовано на схід (на збори давалося два дні): у республіку Комі, на Урал, в Казахстан, Сибір і на Алтай. Частково німці були відкликані з діючої армії. В 1942 почалася мобілізація радянських німців у віці від 17 років у робочі колони. Мобілізовані німці будували заводи, працювали на лісозаготівлях й у рудниках. Були депортовані також представники народів, країни яких входили в гітлерівську коаліцію (угорці, болгари, фіни). На підставі рішення Військової ради Ленінградського фронту від 20 березня 1942 року із прифронтової зони в березні-квітні 1942 року було депортовано близько 40 тисяч німців і фінів. Ті з них, хто повернувся додому після війни, були повторно депортовані в 1947–1948 р. У 1943—1944 роках були проведені масові депортації калмиків, інгушів, чеченців, карачаївців, балкарців, кримських татар, ногайців, турок-месхетинців, понтійських греків — в основному за обвинуваченням в колабораціонізмі, поширеному на весь народ. Були ліквідовані (якщо вони існували) автономії цих народів. 18 травня 1944 року за наказом Сталіна весь кримськотатарський народ був звинувачений у колабораціонізмі та депортований з Криму.

1965. На урочистій церемонії в Букінгемському палаці члени гурту Beatles стали кавалерами Ордену Британської імперії.

2002. У Москві в театральному центрі на Дубровці під час спецоперації зі знищення терористів і звільнення заручників отруєно 128 осіб.

2010. Унаслідок зіткнення локомотива з пасажирським автобусом в Нікопольському районі загинуло 45 осіб.

   

  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар