12 лютого - Україна Incognita

12 лютого

1798. Помер Станіслав Август Понятовський, останній король Речі Посполитої. Прийшов до влади завдяки підтримці російської імператриці Катерини II. На перші роки його правління припали Барська конфедерація і Коліївщина. Він підтримував культурне й економічне відродження Польщі, але в політиці орієнтувався на Росію, що зумовило зокрема після другого поділу Польщі (1793 р.), цілковиту втрату його авторитету. Після третього поділу Польщі (1795 р.) змушений був зректися престолу і останні роки життя провів у Гродно і Петербурзі, де й помер.

У перші роки правління Станіслав Август Понятовський почав перетворення в казначействі, карбування грошей, в армії (ввівши нові види зброї і замінивши кавалерію піхотою), в державній нагородній системі, законодавчій системі. Прагнув скасувати «liberum veto», що дозволяло будь-якому члену Сейму накласти заборону на будь-яке рішення

Станіслав Понятовський, маючи перед собою сумний досвід Станіслава Лещинського, намагався нейтралізувати легендарне закляття «за гріх предка свого Болеслава». У спокутування порушеної традиції коронації в 1764 році у Варшаві, а не в Кракові, новообраний король вирішив попросити вибачення у Святого Станіслава покровителя Польщі в інший спосіб - заснувавши в 1765 році Орден Святого Станіслава. Цей Орден став другою, після вищої державної нагороди Речі Посполитої - Ордена Білого Орла, державною нагородою Польщі

1804. Помер Іммануїл Кант, німецький філософ, один з представників німецької класичної філософії. Він народився 22 квітня 1724 року в Кенігсберзі, столиці Східної Пруссії. В 1740 р. Кант став студентом теологічного факультету Кенігсберзького університету. З 1755 р. Кант починає викладати в університеті. З 1786 року Кант займає посаду ректора Кенігсберзького університету, а в 1788 р. переобирається на другий термін. У 1797 за станом здоров'я він був вимушений відмовитись від читання лекцій, а через декілька років і займатися науковою діяльністю. Тоді Кант публікує свою блискучу роботу «Загальна природна історія і теорія неба», в якій обґрунтовує гіпотезу про природне походження сонячної системи, робить важливе відкриття про гравітаційну взаємодію Місяця і Землі. Ці ідеї Канта стали основою для нового погляду на світ як на рухливий, змінний, суперечливий.

Залишена Кантом спадщина стала основою природничо-наукового матеріалізму. Хоча в більш зрілому віці він дійшов висновку, що для пояснення процесів життя механістичного уявлення про світ недостатньо, але його теорія вже стала жити незалежним життям. Розрізняють два періоди в творчій філософській діяльності Канта – «докритичний» і «критичний». В «докритичний» період Кант виступив як впливовий вчений, теоретик, природодослідник

Могила І. Канта у Кафедрального собору Кенігсберга, архітектор Фрідріх Ларс

В «критичний період» творчість Канта набуває іншого ґатунку. Він фактично став на шлях заперечення пізнання речей, їх сутності. В цей період Кант публікує ряд праць таких, як «Критика чистого розуму» (1781), «Критика практичного розуму» (1788), «Критика здатності суджень» (1790). Головна ідея цих творів — це «критика» теорії пізнання, теза про те, що людина перш ніж з’ясувати сутність речей повинна встановити межі своїх пізнавальних можливостей; що вона зможе пізнати, а що не зможе

1809. Народився Чарльз Дарвін – англійський науковець, що створив теорію еволюції і запропонував разом з Альфредом Расселом Воллесом принципи природного добору. Після досліджень у Південній Америці і Галапагоських островах, Дарвін опублікував книгу «Походження видів шляхом природного добору», в якій пояснював еволюційний процес принципами природного й статевого добору, яка вийшла 24 листопада 1859 р. Дарвін наводить довгий ланцюжок аргументів для підтвердження своєї теорії. Згідно з нею, групи організмів (називані сьогодні популяціями) поступово розвиваються завдяки природному відбору. Саме в цій праці природний відбір був вперше представлений широкій громадськості. Згодом сукупність принципів, викладених Дарвіном, почали називати дарвінізмом.

У своїй теорії, перший розгорнутий виклад якої було опубліковано в 1859 році в книзі «Походження видів» (повна назва: «Походження видів шляхом природного відбору, або збереження порід у боротьбі за життя»), основною рушійною силою еволюції Дарвін назвав природний відбір та невизначену мінливість. Існування еволюції було визнано більшістю вчених ще за життя Дарвіна, в той час як його теорія природного відбору як основне пояснення еволюції стала загальновизнаною лише в 30-х роках XX-го століття. Ідеї і відкриття Дарвіна в переробленому вигляді формують фундамент сучасної синтетичної теорії еволюції і складають основу біології

Ще будучи молодим чоловіком, Дарвін став членом наукової еліти. (Портрет роботи Джорджа Річмонда, 1830-і роки.)

Смерть доньки Енні в 1851 році стала останньою краплею, яка відвернула Дарвіна від ідеї всеблагого Бога, щодо існування якого він і раніше мав серйозні сумніви

1809. Народився Авраам Лінкольн – 6-й президент США (1861–1865), перший президент від республіканської партії. Перші кроки в політиці Лінкольн зробив у 1834 р., коли був обраний у законодавчі збори штату Іллінойс, пройшовши тут відмінну політичну школу, завоювавши авторитет серед колег. Наступною сходинкою в політичній кар’єрі Авраама Лінкольна стало його обрання в палату представників конгресу США в 1847 р. Робота в конгресі відкривала можливість претендувати на місце в уряді, однак Лінкольну не вдалося цього разу виділитися серед американських політиків. Більш того, виступивши проти американської агресії в Мексиці і політики президента Полку, Лінкольн нажив собі багато політичних ворогів. Перша невдала спроба сил у Конгресі не змусила Лінкольна відмовитися від політичної діяльності і невдовзі приєднався до утвореною 25 лютого 1854 р. Республіканської партії. Саме від цієї партії він і став кандидатом на посаду президента. Під час його президентства у США розпочалась Громадянська війна між Північчю і Півднем. Багато в чому завдяки Лінкольну Півночі вдалося здолати Конфедерацію. Однією з причин успіху було узаконення скасування рабства. Також президентство Лінкольна відзначене побудовою трансконтинентальної залізниці, що тісніше зв’язала Схід і Захід США. Загинув Авраам Лінкольн від руки Джона Бута, актора-конфедерата 15 квітня 1865 року.

Лінкольн всього в житті домігся власними зусиллями. Почавши в 21 рік самостійне життя, він перебрав багато професій. Працював землеміром, комірником, лісорубом, поштовим службовцем, навіть воював з індіанцями. У плині декількох років Лінкольн вивчив право, розраховуючи одержати ліцензію адвоката. У коло його інтересів входили також історія і філологія, він самостійно вивчав механіку і математику. Живучи серед простих людей, Лінкольн завоював авторитет успіхами в спортивних змаганнях, особливо в боротьбі

Інавгурація Лінкольна

Остання прижиттєва фотографія Авраама Лінкольна, зроблена 10 квітня 1865, за п'ять днів до вбивства

Театр Форда, де був смертельно поранений Лінкольн

1846. Помер Генрі ДУНКАН, шотландський священик, що організував перший у світі ощадний банк (1810).

1877. Народився Луї Рено, французький промисловець-автомобіліст. Свій перший автомобіль він побудував ще в 1898 році, потім разом із братами Фернаном і Марселем створив кілька серій невеликих і гоночних автомобілів і заснував автомобільну фірму братів Рено. В 1918 році на заводах Рено був створений танк, після війни виробництво розширювалося й крім автомобілів і військової продукції фірма «Рено» стала робити устаткування для сільського господарства, флоту й промисловості, а також дизельні мотори. Після гітлерівської окупації в другу світову війну Рено продовжував виробництво військової продукції, за що після звільнення Франції був ув’язнений за обвинуваченням у колабораціонізмі. Помер Луї Рено чекаючи суду, а його компанія була націоналізована.

Ще з дитинства Луї цікавився технікою і механікою: у родовому маєтку батьків поблизу Парижа, мав власну майстерню, де робив перші досліди на різних двигунах. 1 жовтня 1898 року, разом зі своїм старшим братом Марселем побудував свій перший автомобіль. Новий автомобіль мав деякі нововведення: три-ступеневу коробку передач, задні ведучі колеса, тощо

1893. Народився Омар Бредлі, один з найвідоміших американських полководців часів Другої світової війни. Брав участь у бойових діях в Північній Африці, на Сицилії, у Нормандії. Його солдати зустрілися на Ельбі з передовими радянськими частинами. В 1949 році став першим начальником Об’єднаного комітету начальників штабів армії США й першим головою Військового комітету НАТО. В 1950 році йому було привласнено вище військове звання – генерала армії, погони якого прикрашають п’ять зірок. Бредлі став п’ятим (і поки останнім) його власником в американській історії. Його ім’ям названі американські бойові машини піхоти M2 і M3 Bradley.

Перший бойовий досвід генерал Бредлі отримав у Північній Африці, де він почав службу заступником Джорджа Паттона, командира 2-го корпусу. Коли Паттон прийняв під своє командування 7-у американську армію, його заступник був призначений на посаду командира 2-го корпусу і разом з ним отримав звання генерал-лейтенанта. На цій посаді, у ході бойових дій в Тунісі, американський воєначальник Омар Нельсон Бредлі святкував свою першу велику перемогу на війні. Його війська просувалися по найбільш важкодоступних ділянках фронту швидше за сусідів-англійців, вибивши німців з Джефни і захопивши на північний захід від міста Тунісу Матир. При цьому корпусний командир показав себе майстром тактичних рішень в умовах пустельної місцевості

Начальника штабу сухопутних військ Джордж К. Маршалл (в центрі), командувач ВПС Генрі Х. Арнольд, переговори з Омаром Бредлі на пляжі у Нормандії, Франція, 1944 рік

Президент США Гаррі Трумен вручає військове звання генерала армії генералу Омару Бредлі. 22 вересня 1950

1900. Народився Василь Чуйков, радянський воєначальник, Маршал Радянського Союзу, під час Другої світової війни – командувач 62-ою армією, герой Сталінградської битви, двічі Герой Радянського Союзу.

1914. Відбувся політ літака «Ілля Муромець» конструкції Сікорського з 16 пасажирами на борту. Цей літак став першим в світі пасажирським літаком. Він вперше в історії авіації був оснащений окремим від кабіни пілотів комфортабельним салоном, спальними кімнатами і навіть ванною з туалетом.

У квітні 1914 р. поза майбутнім контрактом ГВТУ-РБВЗ був побудований другий екземпляр за №128 на якому були потужніші двигуни типу «Аргус» — 2 по 125 к. с. і 2 по 140 к. с. Корабель отримав почесне найменування «Київський» на честь знаменного червневого перельоту Санкт-Петербург-Київ-Ново-Сокільники-Санкт-Петербург. Першими пілотами повітряних кораблів стали інструктори Гатчинської авіашколи, яких особисто вчив пілотуванню конструктор Сікорський на кораблі «Київському», який згодом став навчальним. У липні школа готівковою покупкою придбала цей «Муромець»

Прогулянкова палуба на даху салону, під час польоту туди могли виходити пасажири

1939. Відбулися перші вибори до Сейму Карпатської України.

1942. Народився Ехуд Барак, ізраїльський політичний та військовий діяч. Прізвище «Барак» в перекладі з івриту означає «блискавка». Справжнє прізвище прем’єра – Брог. Її носять всі його родичі Зміну прізвища він пояснює тим, що в армії її «весь час плутали, називаючи то Брох, то Брук і навіть Бервіг». В 1961 році 18-річний Барак почав свою службу в ЦАХАЛі (Армії оборони Ізраїлю). Ціною неймовірних зусиль домігся напрямки в «Сайерет міткаль» – спецпідрозділ по боротьбі з тероризмом. У 1981-му році Барак став наймолодшим генералом ЦАХАЛа. У 1982 році Барак очолив службу армійської розвідки «АМАН», а в 1986 році був призначений командувачем Центральним військовим округом. У 1987 році став заступником начальника генерального штабу. Після звільнення з армії розпочав політичну кар’єру в партії Авода. У ліпні 1995 року отримав посаду міністра внутрішніх справ в Уряді Іцхака Рабіна, а вже в листопаді 1995 р. – Портфель міністра ЗАКОРДОННИХ справ в Уряді Шимона Переса. З травня 1996 р. – член Кнесету від партії Авода. 7 травня 1999 в якості лідера лівого блоку «Єдиний Ізраїль» здобув переконливу перемогу над колишнім прем’єр-міністром Веньяміном Натаньяху і став прем’єр-міністром країни. Вже через два роки, в лютому 2001 він втратив пост прем’єр-міністра, коли програв призначені ним же позачергові вибори Аріелю Шарону, лідеру Лікуду. Після програшу на виборах Ехуд Барак тимчасово пішов з політики, пішовши у відставку навіть зі своєї посади лідера партії Авода і відмовившись від пропозиції Шарона стати міністром оборони в його уряді. Після відставки Барак зайнявся читанням лекцій в університетах і на економічних форумах.
На виборах 10 лютого 2009 р. партії Авода отримала тільки 13 мандатів замість старих 19 і Ехуд Барак оголосив про намір залишатися в опозиції та намагатися відновити довіру до партії на наступних виборах, проте в березні прийняв пропозицію Натаньяху зайняти пост міністра оборони в його уряді.

1955. Видана постанова про початок будівництва космодрому Байконур. ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР спільною постановою № 292 затвердили створення Науково-дослідницького полігону № 5 Міністерства оборони СРСР для випробувань ракетної техніки. Цей космодром став найбільшим в світі на той час.

1960. У Києві розробили перший український ядерний реактор (дослідницький ВВР-М в Інституті фізики АН УРСР — тепер в Інституті ядерних досліджень НАНУ).

1961. СРСР запустив першу у світі автоматичну міжпланетну станцію «Венера-1» до планети Венера.

1980. У Лейк-Плесіді (США) відкрилися XIII зимові Олімпійські ігри.

   

Анна Левчук

Сергій Грабовський

Андрій Безсмертний-Анзіміров


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар