Як будувати Рідну Хату?

(уривки з твору)

1. Про Єдність народу

«… кожен, кому тільки добро України лежить на серці, мусить уважати за свій обов’язок цілою працею життя причинятися до множення елементів єдности, а до усунення елементів роздору. Виглядає, що в цьому твердженні немає ніякої пересади».

«Якщо хочемо всенаціональної Хати хотінням глибоким і щирим, якщо та воля не є тільки фразою, ілюзією, то вона мусить проявлятися діланням, і те ділання мусить везти до єдности. До єдности у всіх напрямках, тому й до релігійної єдности».

2. Про владу народу

«Немає ніякої причини, чому один чоловік або кількох чи більше їх могли б бути проповідниками й іншим, собі рівним, наказувати».

3. Про спільне благо

«Та керівна влада має за мету служити публичному добру, зберігати й боронити природної і правильної свободи громадян, родин  і всіх стоваришень, фахових товариств, чи синдикатів, чи кооператив, чи всіх ти угрупувань людей, які відповідають потребам людини і її свободі лучитися з іншими у виконанні своїх прав і обов’язків. Для збереження природної і правильної свободи громадян керівна влада встановлює справедливі закони, непротивні Божому праву і загальному добру, та безстороннє і незалежне судівництво, яке пристосовує загальні закони до поодиноких випадків і розмежовує взаємні нрава і обов’язки громадян». 

4. Про службу народові

«Знайте, що князі народів (поган) панують над ними і вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, а хто хоче між вами бути великим, нехай буде слугою, а хто хоче між вами бути перщим, нехай буде рабом. Бо Син Чоловічий не прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити й душу Свою дати за спасення многих». (Мат. 20, 26-28) 

«Хто має власть, мусить дбати про добро тих, кому служить: дбати про своє добро перед добром загалу – це надужиття кожної влади». 

5. Про корумповану та безчесну владу

«… на поверхню суспільного життя виступають одиниці нездібні на провідників, які тим самим приносять радше шкоду, ніж хосен, бо замість дбати про загальне добро, вони шукають тільки заспокоєння свого власного самолюбства, себто понад загальне добро ставлять власне добро. І тоді мусять в будову хати впровадити безконечні непорядки. А що не можуть того самолюбства признатися, мусять свій провід сперти на обман, на брехню, на публичну «опінію загалу», яку самі через пресу викликують і обробляють, а не принимають як об’єктивний, від них незалежний факт. Тоді розумом досліджувані і представлювані потреби поодиноких фахових груп людей заступають нераз цілком на обмані оперті гасла, що домагаються не свободи, а сваволі, не братерства, а поневолення братів, не рівности, а переваги слабших і менш здібних; а систему такого хаосу, що веде до конечного рабства, прикривають прекрасними гаслами: свободи, братерства і рівности. І розвагу заступають демагогічними кличами, волю заступають пристрастю, пристрастю доводять до шалу, усяке право заступають силою, зі своїх примх роблять обов’язкові для всіх закони, оборонців права і справедливості представляють фанатиками. Ніякої об’єктивної критики не зносять, проповідь Євангелія стає для них небезпекою, свобода слуг Божих нездійснимою претензією. Замість давати народові мудрий провід, що здійснює мету загального добробуту і щастя, вводять у суспільне життя роздори, домашні війни, нічим не обмежену партійність і відзначаються шаленою захланністю на гріш, безсоромним хабарництвом, легковаженням людської поведінки, безнастанним топтанням всяких прав, безмірним хотінням у все мішатися, все по своїй фантазії порядкувати,  крайньою нетерпимістю навіть супроти братів – і незрозумілою ненавистю до всіх, що їх противниками називають. Бога відрікаються, Церкви не признають, моральність для них самоволя, закон для них безправство»

Автор - Ярина Михайлишин