10 березня - Україна Incognita

10 березня

1787. Народився Устим Кармалюк (Кармелюк), керівник повстанського руху на Поділлі у 1813-1835 роках проти національного та соціального гніту.

Ілюстрація з сайту nearyou.ru

У 1817 р., після серії повстань, Кармалюка засудили до страти, замінивши її в останню мить 25 ударами батога та 10 роками каторги в Сибіру. Однак він втік із В'ятської етапної в'язниці і, повернувшись на Поділля, продовжував боротьбу.

Будівля Літинської в'язниці, де утримували Кармалюка. Кармелюк розібрав стелю в своїй камері і втік.

Фото з сайту upload.wikimedia.org

У 1830-1835 роках у повстанні брали участь близько 20 тис. сіб, рух охопив усе Поділля, райони Бессарабії та Київщини. 

Загони Кармалюка здійснили понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки, а захоплені у поміщиків коштовності роздавали бідноті.

До наших часів дійшов лише опис зовнішності Кармалюка, єдиний достовірний його портрет належить пензлю В. Тропініна та відомий в кількох копіях, одна з яких зберігається в Ермітажі.

1804. У місті Сент-Луїс (США) відбулася офіційна церемонія, на якій права володіння Луїзіаною перейшли від Франції до Сполучених Штатів Америки.

1861. Помер Тарас Шевченко, український поет і прозаїк, художник.

Ілюстрація з сайту tarasshevchenko.at.ua

Над домовиною Шевченка в Академії мистецтв було виголошено промови українською, російською та польською мовами. 

Поховали Тараса Шевченка на Смоленському кладовищі в Петербурзі. У травні 1861 року домовину поета перевезено в Україну й поховано, як він сам заповідав, на Чернечій горі над Дніпром біля Канева.  

Ілюстрація з сайту img.istpravda.com.ua

1865. У Перемишлі під час першого шевченківського концерту на Західній Україні відбулося перше публічне виконання вірша «Ще не вмерла України…», державного гімну України.  

1872. У Пізі (Італія) помер Джузеппе Мацзіні (Мадзіні), італійський революціонер, письменник.

Ілюстрація з сайту www.taccuinistorici.it

Смерть Дж. Мацзіні. Автор Сільвестро Лега, 1873 (з сайту farm3.static.flickr.com)

У 1831 р. у Франції Мацзіні створив організацію “Молода Італія” з метою перетворити Італію в єдину, незалежну та вільну країну з республіканською формою правління.

У 1834 р. “Молода Італія” відродилась під новою назвою “Молода Європа”.

Уявлення Мацзіні про нову Європу передбачало руйнування монархічного правління в Австро-Угорській, Російській та Османській імперій.

Сформулював принцип: “Кожній нації - держава”.

1876. Александр Белл зробив перший успішний телефонний дзвінок. Він подзвонив до помічника із сусідньої кімнати і запросив зайти: "Mr. Watson, come here, I want to see you"

1905. Поразкою Російської імперії у російсько-японській війні 1904-1905 років закінчилась битва під Мукденом (Маньчжурія), наймасштабніша бойова операція, що відбувалась до Першої світової війни.  

Карта з сайту vojnik.org

Маньчжурія. Відступ російської армії після битви під Мукденом.

Фото з сайту mtdata.ru

1906. На півночі Франції в окрузі Па-де-Кале в шахті Courriеres внаслідок вибуху рудникового газу та пожежі загинуло 1 099 шахтарів. Це найбільша аварія в шахтах Європи.

Вибух газу відбувся внаслідок використання ламп з відкритим вогнем.

Ілюстрація з сайту vokrugsveta.com

Катастрофа спровокувала полтичну кризу та соціальний рух, який домігся щотижневого вихідного.

1938. Народився Володимир Моргун, генетик та селекціонер, директор Інституту фізіології рослин і генетики Національної академії наук України.

Головний напрям досліджень В. Моргуна - генетичне поліпшення пшениці та кукурудзи. Він розвинув теорію індукованої мутаційної мінливості та обґрунтував мутаційну селекцію. Ученому належить пріоритет у встановленні мутаційної активності низки хімічних речовин і фізичних чинників, у тому числі  факторів навколишнього середовища. 

1940. Помер Михайло Булгаков, письменник, драматург, режисер.

Фото з сайту ukrcenter.com

Похований у Москві на Новодівичому кладовищі. За клопотанням дружини на його могилі встановили камінь ”Голгофа”, який раніше лежав на місці поховання Миколи Гоголя.

Коров'єв та кіт Бегемот. Лавка в Москві

Фото з сайту pustunchik.ua

Булгаков - автор романів “Біла гвардія”, “Майстер і Маргарита”, повісті “Собаче серце”, п’єс “Дні Турбіних” і “Зойчина квартира”.     

1945. Бомбардування Токіо ВПС США. Близько 300 американських бомбардувальників Б-29 скинули на місто 1700 тон бомб, загинуло близько 100 000 осіб.

Фото з сайту upload.wikimedia.org

Залишки тіл японців після бомбардування Токіо.

1952. Генерал Фульхенсіо Батіста організував на Кубі військовий переворот і, скинувши президента Карлоса Пріо Сокараса, оголосив себе “тимчасовим президентом” на два роки.

Фото з сайту samlib.ru

Батіста відмінив дію конституції і встановив диктаторський режим. Його правління супроводжувалося подальшим зростанням економічної залежності від США, також прогресуючою гангстеризацією кубинської економіки 

1957. В Ер-Ріяді народився Усама бен Ладен, терорист, лідер організації “Аль-Каїда”. Вважається головним організатором терактів 11 вересня 2001 р. у США.

Фото з сайту topnews.net.nz

1969. Американець Джеймс Рей у день свого народження засуджений до 99 років ув'язнення за вбивство Мартіна Лютера Кінга, борця проти расової дискримінації у США. Згодом Рей сказав, що взяв на себе чужу вину. Справа вбивства Мартіна Лютера Кінга не вирішена до сьогодні.

Фото з сайту 2.bp.blogspot.com

1992. Україна приєдналась до Ради Північно-Атлантичного Співробітництва (з 1997 р. - Рада Євро-Атлантичного Партнерства). 

2012. Помер останній Президент УНР у екзилі Микола Плав'юк

Фото з сайту slovoprosvity.org

У місті Гамільтон (Канада) на 87 році життя помер останній Президент УНР у екзилі (вигнанні), Голова Проводу Українських Націоналістів, Голова Правління Фундації імені О.Ольжича у Києві, Микола Плав’юк.

Народився Микола Васильович 05 червня 1925 в с. Русові на Покутті, вчився у Снятинській школі, де розпочав свою громадсько-політичну діяльність, увійшовши до юнацтва, а згодом до членства ОУН. 1946 року закінчив середню школу в таборі переміщених осіб, Мюнхенський університет (1949). Член Центрального союзу українських студентів (ЦЕСУС), "Пласту" та інших українських громадських організацій.

Емігрувавши 1949 року до Канади, певний час працював робітником. Згодом закінчив Монреальський університет Конкордія (1954), після чого розпочав свою професійну кар’єру в компанії "Ессекс Пекерс", яку завершив на посаді президента цієї компанії.

Активіст громадсько-політичного життя Канади, з 1949 р. член Українського Національного Об’єднання Канади (УНО), згодом член президії, заступник Голови та Голова УНО Канади (1956-1966).

Одночасно М.Плав’юк займав керівне становище в ОУН як член Проводу Українських Націоналістів (1964). З 1979 року Миколу Плав’юка було обрано Головою Проводу Українських Націоналістів на еміграції, а з 1992 р. і в Україні.

Був членом підготовчого комітету Першого Світового Конгресу Вільних Українців (СКВУ) (1967), на якому його обрано Генеральним Секретарем СКВУ. Активна діяльність на цій посаді була поцінована громадськістю і на II Конгресі СКВУ М.Плав’юка обирають віце-президентом СКВУ (1973-78), а на III Конгресі СКВУ - Президентом СКВУ (1978-80).

1988 року на сесії Держаного Центру (ДЦ) УНР, легітимного продовжувача національного уряду з часів Української Народної Республіки, Миколу Плав'юка обрано віце-президентом УНР в екзилі. Того самого року в грудні, після смерті Президента УНР Миколи Лівицького, М.Плав"юк стає п’ятим і останнім Президентом УНР на вигнанні.

За ініціативою М.Плав'юк нарада УНРади і Уряду УНР восени 1991 р. прийняла рішення про скликання надзвичайної Сесії УНРади 10-го скликання, яка відбулася 14-15 березня 1992 р. На ній було вирішено припинити діяльність еміграційних інституцій УНР, визначено зміст та форму історичного акту передачі повноважень ДЦ УНР та Уряду УНР владі незалежної України.

У серпні 1992 р. М. Плав'юк на чолі делегації ДЦ УНР взяв участь в урочистому засіданні Верховної Ради України в Києві де передав Грамоту ДЦ УНР Президентові України Леонідові Кравчуку із взаємоузгодженим формулюваннями, про те, що республіка Україна, яка проголошена незалежною 24 серпня 1991 року, є правонаступницею Української Народної Республіки.

У травні 1993 року в Києві (Ірпінь) проведено ХІІ Великий Збір Українських Націоналістів (перший легальний в Україні), М.Плав’юка поновно обрано Головою ОУН.

За заслуги перед Батьківщиною указом президента України Л.Кравчука М.Плав’юку надано українське громадянство (1993), він нагороджений орденом "За заслуги" ІІІ ступеня (1996), орденом Ярослава Мудрого ІІ ступеня (2002), І ступеня (2007).

М.Плав’юк один із засновників (1992) і Голова Правління Фундації імені О.Ольжича у Києві. Автор великої кількість статей та матеріалів з політології, актуальних питань політики України, української діаспори в українській та англомовній пресі. (Інформація з сайту БукІнфо)

   

Анна Левчук

Сергій Грабовський


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар