Результати пошуку за тегами - Україна Incognita
Україна Incognita » Маршрут №1 » Результати пошуку за тегами

Результати пошуку за тегами

Автор: Ірина ПУСТИННІКОВА, журналіст, краєзнавець, Кам’янець-Подільський. Фото автора  0
Короткий період визвольних змагань 1917—1920 років був щедрим на столичні статуси. Влада змінювалася блискавично, столиці мінялися вслід за нею. 14 грудня 1918 р. на зміну Гетьманату прийшла Директорія УНР. Їй судилося протриматися до 10 листопада 1920 р. — і прокочуватися ледь не по половині країни. Київ був під більшовиками; територія незалежної України, куди певний час входила навіть Кубань, зменшувалася шагреневою шкірою. Уряд встиг побувати і в Житомирі, й у Сарнах. Дошкульна приказка «У вагоні Директорія, під вагоном територія» трагедію того часу відображає непогано. Переміщення столиць і справді найлегше прослідкувати за колією Південно-Західної залізниці. Вінниця стає столицею 28 січня 1919 р., у квітні того ж року естафету приймає Рівне, з 24 квітня уряд засідає у Проскурові (сучасний Хмельницький). Життя по вагонах і готелях, постійна зміна дислокації... Хоча годі скаржитися: вагон Симона Петлюри був комфортним і затишним (збереглися фотографії його інтер’єрів). Ще б пак: ним ще донедавна їздив начальник Південно-Західної залізниці, навіть не встигли поблякнути місця під відбитими двоголовими орлами Романових. Комфортабельному вагону доведеться пізніше прислужитися ще одному політику тих часів: після Петлюри ним їздив маршал Пілсудський.
Автор: Ірина ПУСТИННІКОВА, краєзнавець, журналістка  2
Старий вітряк, наче птах-велетень. Ще віддалік чути, як риплять під холодним зимовим вітром його натруджені крила. Літній мірошник Володимир Павлюк каже: «Мені вже 80, а він, тобто вітряк, ще давніший. Подібний до цього є ще тільки у Пироговому, де знаходиться музей старожитностей просто неба. А було їх, було. Он і у сусідній Гориці ще донедавна був. Та й загув. Цей — останній».
Володимир Федорович достеменно не знає, якого ж то «року народження» вітряк. Пригадує, що молов цей млин у Сенігові — селі, що розташовано за кілометрів дев’ять чи десять від його рідної Гути. «Там було два вітряки. Й от якось у Сенігові вирішили розібрати одного і використати для будівництва корівника. А в нас не було жодного. Тоді й зробили, як тепер кажуть, бартер. Вони нашим — млина, а наші їхнім — двадцять п’ять центнерів сіна. То було, як кажуть, ще за царя Тимка, у 1937-у», — розповідає Володимир Павлюк.
Автор: Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День», Славутський район, Хмельницька область  0
Автор: Ганна ПОЛЕГЕНЬКО  0
Автор: Дмитро ПОЛЮХОВИЧ, Свято-Троїцький монастир - Київ  0
Автор: Костянтин РИЛЬОВ, «День»  0
Автор: Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День» Білогірський район, Хмельницька область  0
Автор: Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ  0
   
  • Анна Левчук

    Сергій Грабовський

    Андрій Безсмертний-Анзіміров


    Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар