Повстанські ліси. Цуманська пуща - Україна Incognita
Україна Incognita » Сторінка авторів » Анна Данильчук » Повстанські ліси. Цуманська пуща
Артем Жуков

Редактор веб-редакції газети «День»

Повстанські ліси. Цуманська пуща

Раніше, коли я чула слово «змаг», так і хотілося його продовжити закінченням -ання. Проте, зараз як ніколи розумію, змаг так і повинен лишитися змагом — швидким, динамічним і простим.

Наприкінці лютого в Цуманській пущі відбувся уже традиційний патріотично-туристичний змаг «Доброволець», участь у якому взяли понад 40 команд із різних куточків країни. Протягом доби вони долали майже 100-кілометровий маршрут волинськими лісами й болотами, історичними селами й повстанськими стежками.

Зважаючи на всі мої дівчачості, долучатися до перегон сенсу не було. І я за принципом вишень із пирога* подорожувала місцями, які й привернули увагу організаторів — цікавими з точки зору природи та історії.

ЦУМАНСЬКА ПУЩА

Цумань, невеличкий населений пункт Волинської області, стоїть на воротах Полісся. Тут у лісостеп вперше проривають густі і вологі ліси. Цуманська пуща — заповідник національного значення. У сусідніх лісах сотні оленів виходять подивитися на проїжджаючі автівки. «Де олені, не бачу я ніяких оленів», — марудила** я дорогою, аж поки ми не вийшли і не пройшли кілька кроків. Раптом те, що я вважала деревами, розвернулося і побігло в буру гущавину – голів сімдесят, не менше. З їхньої постави, високо піднятих рогів і вигнутої уперед грудини відразу розумієш, звідки взялося оленяче «псевдо» — благородний.

ЦУМАНСЬКА ПУЩА

Поміж лісових стежок і баюр трапляються дерева-велетні, що їх не пробуй зазнімкувати, хіба яким триптихом. Зазвичай вони щось позначають - могилу повстанця, місце для відпочинку, початок таємної дороги.

Полісся завжди було краєм непрохідних боліт і безпросвітної гущавини. Для багатьох місцеві трясовини ставали останніми, проте чимало поколінь українців, навпаки, знаходили тут порятунок від турків і татар, під час Першої світової війни та в загонах УПА.

ОЛЕНЯЧИЙ СЛІД, САМИХ ЗАЗНИМКУВАТИ НЕ ВСТИГНЕШ

Села Липне і Холоневичі досі бережуть пам’ять про Василя Чепелюка, повстанця на псевдо Перець. Після десяти років боротьби, не бажаючи здатися, він застрелився на горі, що сьогодні називається Перцева. Поруч є місце його криївки, а родичі розповідають сумні і веселі історії із тих непростих часів. Після викриття, хати повстанців спалювали або розбирали на цеглу, родину вивозили і вже наступного дня жодна людина в селі мала й не пригадати, хто там жив. Матері «не впізнавали» тіл своїх синів, щоб зберегти онуків. Дівчатам дописували по кілька років, аби судити вже як повнолітніх. За просте недонесення давали строк у Комі. У тих таборах вони мали забути за страхом власну історію, любов, родину. У тих таборах вони зберігали власну історію, любов, пам’ять про родину, повторювали слова повстанських пісень і чекали волі.

МІСЦЕВІ ДІТЛАХИ

Кілька років тому в Липному в церкві 1770 року під час реконструкції склепіння знайшли старий прапор і від руки намальованого тризуба. На прапорі сліди крові. Вочевидь, за часів УПА ним накрили пораненого чи вбитого воїна, а потім сховали в церкві, поміж небом і землею. Сьогодні ці реліквії зберігаються у вчительки історії на прізвище Громик, хоча в тому селі майже усі ходять під таким прізвищем. І отут питання. Прапор і герб тих часів - реліквії варті музею. «Вони наші, хто хоче, нехай бере і приїжджає в Липне», - каже вчителька. І мене вже долають сумніви, вона теж має рацію. На прапорі кров її односельців, може, навіть на прізвище Громик. І не такий то вже й подвиг - приїхати в Липне, аби побачити не лише прапор, а й вічні ліси бандерівського краю, де й досі співають повстанських пісень, де й досі народжують по десять дітей, де завжди Україна.

БАГАТОДІТНА РОДИНА ІЗ ІСТОРИЧНИМ ПРАПОРОМ ТА ГЕРБОМ

Дякую організаторам за цікавий маршрут патріотично-туристичного змагу «Доброволець», популяризацію історії і головне - любов до нашого рідного краю.

ПРАПОР І МАЛЬОВАНИЙ ВІД РУКИ ГЕРБ ЧАСІВ УПА, ЗНАЙДЕНІ В ЦЕРКВІ СЕЛА ЛИПНЕ

*принцип вишень з пирога – так моя бабця називала неекономний, проте смачно-ефективний прийом виїдання пиріжкової середини, менше тіста – більше вишень, а решту – пташечкам;

**марудити – як каже академічний словник, те саме, що вередувати, тільки вишуканіше (додаю я).

#українські_прекрасності

2016-03-11 16:31:00
   


  • Інтелектуальна карта України|Історія і "Я"|Маршрут №1|Сімейний альбом України|Музеї онлайн|Інфографіка|NB!|TOP-книг|Інтелектуальний календар