Українці не дуже знають і, певно, не дуже цінують Енді Воргола (1928—1987). Звісно, про цю знаменитість можна знайти інформацію в україномовних джерелах (до речі, і в архіві газети «День»). Є навіть пісня гурту «Плач Єремії», написана на слова Петра Мідянки. Починається вона словами «Андрій Воргола русин чи хохол...». Справді, з етнічною ідентифікацією американського короля поп-арту не так все просто. Як і з написанням його прізвища. У різних роботах його часто пишуть по-різному — Воргол, Уорхол, Варгола, Верхола тощо. Хоча вважається, ніби правильне написання — Вархола. Таке прізвище досить поширене на Лемківщині, яка в ХХ ст. була порізана кордонами різних держав, а її жителі, в силу різних обставин (економічних, політичних), змушені були покидати свою землю. Загалом лемки вважаються етнічною групою українців. Хоча далеко не всі погоджуються з цією думкою.

Дата народження Віктора Маріусовича Петіпа відома. А ось дата його смерті в різних джерелах різна: 1932, 1933 і навіть 1939 рік. Онук славетного хореографа почав виступи на сцені з кінця 1890 років. Працював у Тифлісі, Києві, Харкові, Одесі й інших містах півдня Російської імперії, отже, переважно. в містах України. Вважався блискучим виконавцем ролей героїв-коханців. Гра Віктора була позначена щирістю, свіжістю, молодим запалом, життєрадісністю, майстерністю зовнішньої обробки образу.
Його головні ролі — Фердінанд, герцог Рейхштадський («Орля» Ростана), Хлестаков, князь Мишкін («Ідіот» за Достоєвським), Жорж Градищев («Злість дня» М. Потєхіна), Той («Той, хто одержує ляпаси» Андреєва), Гранатов («Людина з портфелем» Файка) та інші